Микола Парафенко був видатним майстром-винахідником. Кандидат технічних наук, доцент. Народився у Сватовому в 1935 році. Його батько був засуджений, як «ворог народу» за те, що у війну виступив проти затримки військових вагонів на станції Сватове. Після засудження родина його більше не бачила. Від батька Миколі залишився ярлик «син ворога народу».
Микола Парафенко
Любов до техніки у нашого земляка від діда, який робив вози. Микола навчався у ремісничому училищі. Навчали там полонені німці. Як казав Микола Іванович, німці навчили його так, що на все життя запам’ятав.
Коли робив механіком на місцевій базі, то полагодив трактор, в той час як інші, навіть, причини поломки не могли назвати. За це і отримав прізвисько «реаніматор техніки».
У 50-ті роки молодий механік захопився автомобілями. Свій перший в житті саморобний автомобіль Микола зібрав у власноруч побудованому сараї по вул. Кірова, 1. Це було просто шасі, на якому хлопець ганяв по Сватовому та околицях.
Перше авто Миколи Парафенка
Вже потім він зробив фанерний кузов, який був без дверей. Залазити в машину потрібно було через верх. В подальшому кузов обтягнув пластиковою плівкою.
Кузов без дверей
Свій другий автомобіль Микола теж будує у Сватовому в 1959 році. Тоді він вже працював лаборантом на кафедрі фізики в Рубіжному. І там же навчався на кафедрі технологій хімічних виробництв.
У Миколи Парафенка було мало шансів вступити до аспірантури через ярлик «сина ворога народу», але допомогло особисте заступництво авторитетних людей.
Згодом він опанував технологію виготовлення кузовів зі склопластику. У 1961 році зроблений ним склопластиковий кузов претендував на першість у Радянському Союзі.
На Всесоюзній Виставці науково-технічної творчості молоді в Москві автомобіль Миколи Парафенка «Ювілей» отримав золоту медаль, а винахіднику вручили Диплом Лауреата цієї виставки.
Автомобіль "Ювілей"
На цьому автомобілі наш земляк об’їздив увесь Радянський Союз. Брав участь у декількох автоперегонах. На союзних змаганнях в класі «Волга» та «Москвич» Микола на своєму авто двічі займав друге місце. Автомобіль справно служив господарю 35 років і здійснив пробіг у 800 тисяч кілометрів.
В 1963 році сватівчанин зібрав новий мікроавтобус «Старт», який потім знявся в кінофільмі «Кавказская пленница». Таких машин було випущено всього 150.
Мікроавтобус "Старт" у фільмі "Кавказская пленница"
На початку 70-х дві промислові машини Миколи отримали ще дві золоті медалі та дипломи. Автомобіль “Турист” теж зробив Парафенко. Хоча тоді це авто часто плутали із “Зарею”.
Автомобіль "Турист"
За свої розробки Микола Парафенко стає позаштатним експертом Всеросійського науково-дослідницького інституту державної патентної експертизи. Цей статус давав доступ до державних секретів.
З 1982 року сватівчанин працює у Московському державному університеті ім. Ломоносова в ракетно-космічній галузі.
Вже в незалежній Україні Микола захистив докторську дисертацію. Деякий час був експертом популярної телевізійної програми «Это вы можете».
Перші два роки незалежної України для Парафенка були комерційно успішними. Будучи приватним підприємцем, він продавав раніше розроблені свої технології. Наприклад, його винахід 60-х років щодо поєднання пластикового бампера з елементами кузова почали застосовувати за кордоном тільки через 30 років потому. А створена ним у 70-х роках конструкція передньої підвіски була застосована у будівництві німецького автобуса “Магірус Сатурн” тільки через кілька років. І це далеко не всі винаходи нашого земляка.
У 90-ті роки, в час розвалу економіки та бандитизму, все його обладнання викрали. Як розповідає Микола Іванович, тоді він депресував і займався тільки ремонтом автомобілів.
Пізніше Парафенко захопився розробкою екомобілів. Вивчав досвід зарубіжних колег, пише статті до журналів. Експерементував з типами кузова, шасі, підвісок, щоб визначити оптимальні варіанти комплектування екомобілів. Через вдалі експерименти його обирають Головою комітету з екомобілебудування Київської організації Союзу наукових та інженерних об’єднань.
У 2008 році Микола Парафенко пише проект з розробки екомобілів. Реєструється спілка «Екомобіль», де Парафенко є головою. У 2009 проводиться нарада у Міністерстві промполітики, але чиновники були байдужими до цього проекту.
Та Микола Іванович не втрачав надії і говорив «Роби те, що мусиш, і нехай буде те, що буде».
Помер Микола Парафенко від тяжкої хвороби у травні 2014 року.
