Поштовх до реформування
У правовій державі забезпечити захист прав і свобод людини, протидіяти злочинності, забезпечувати, організовувати та підтримувати публічну безпеку і охорону правопорядку, зокрема під час мирних зібрань, – головні задачі сучасної поліції. Прояв некомпетентності міліції та спецпідрозділів під час Майдану, Революції Гідності та війни на Сході України змусили гостро поставити питання щодо зміни режиму правоохоронних органів.
Якщо говорити про поліцію до реформи, то мирні зібрання ними сприймалися як поширення неспокою, створення проблем для населення.
«З точки зору міліції й деяких колишніх міліціонерів, які досі залишаються в системі, мирні зібрання завжди потенційно несуть загрозу, в першу чергу – для політичного режиму. Тому раніше сприймалася як те, чому треба в якомусь сенсі протидіяти», – каже правозахисниця Любов Галан.
За її словами, тоді ще міліція була глибоко політизована та інтегрована в напів-репресивний механізм держави. Стосовно мирних зібрань, які умовно могли нести якусь загрозу, міліцію використовували як інструмент, щоб розганяти активістів або ж не захищати їх.
Якщо дивитися на дослідження Харківського інституту соціальних досліджень, варто сказати, що за роки до реформування, рівень насилля, катувань, незаконного поводження стосовно людей в міліції збільшувався. Це дуже підривало кредит довіри до органу.
Гіркий досвід
З «незалежністю» міліції в 2014 році зіткнулася тоді ще дизайнерка та жителька Донецька, нині – засновниця культурної платформи «ТЮ» в Маріуполі Діана Берг.
Каже, в Донецьку була досить пасивною в плані суспільної діяльності, але трагічні зміни 2014 року змусили її змінити і погляди, і діяльність.
«Київським подіям я співчувала, але на Майдан так і не зважилася поїхати. У березні, коли Донецьк був захоплений сепаратистами, я вирішила діяти».
Проукраїнський мітинг в Донецьку, березень 2014 року
Тоді, 4 березня 2014-го, Діана вперше вийшла на мирний мітинг за єдину Україну. На її здивування, з нею вийшли декілька тисяч однодумців з жовто-блакитними прапорами. Так і вийшло, що до всіх проукраїнськиї донецьких мітингів тієї весни Діана доклала рук. Перший її мітинг пройшов мирно та без наслідків. Можливо, ані проукраїнські налаштовані громадяни, ані сепаратисти не були готові до такої кількості учасників. Але коли люди збиралися на наступний мітинг, їм вже протистояли: кидали яйцями, зеленкою, якимись саморобними вибуховими пакетами, ламали сцену. Дуже трагічним мирне зібрання сталося 13 березня того ж року.
Найстрашніше, згадує Діана, що міліція, яка повинна була їх захищати, навпаки, або просто відходила в сторону, або допомагала учасникам з тієї сторони.
«Було таке, що вони робили коло, а в ньому були обидві сторони. А якось взагалі під час сутичок давали власні засоби захисту проросійськи налаштованому населенню. Тоді взагалі я втратила віру в поліцію».
Реформа в дії
Ситуації, коли у 2013-2014 роках поліція не змогла проявити себе та захистити громадян, потребували негайного втручання. Тому керівництво країни взялося за реформування органу. Національна поліція відповідно до закону 2015 року стала більш незалежною.
Член правління громадської організації «Правозахисна ініціатива» Михайло Лебідь зазначає, якщо говорити про забезпечення правопорядку під час мирних зібрань (мирних мітингів, походів, демонстрацій тощо), то після Революції Гідності держава взяла курс на впровадження успішних європейських практик комунікації поліції з протестувальниками і деескалації конфліктних ситуацій за допомогою діалогу.
«Згодом поліція все якісніше розділяє в просторі контрдемонстрацій людей протилежних поглядів, перешкоджає їх сутичкам, захищає мирні мітинги від їх агресивних противників. Цьому сприяють і навчальні заходи, організовані західними партнерами України», – говорить Михайло.
Тому комунікації стало більше, ніж до Революції, – на мітингах відтепер працює Поліція діалогу.
Скандинавський підхід
Поліція діалогу керується новим українським зразком охорони громадського порядку, яка базується на «скандинавському підході», що визнана однією з найефективніших в Європі.
В прес-службі ГУНП в Донецькій області зазначають: «Скандинавський підхід охорони публічного порядку передбачає попередження насильства під час масових заходів (мітингів, демонстрацій, спортивних заходів, тощо) шляхом постійного спілкування з натовпом, ретельного планування та аналізу ризиків. Основним принципом є сприяння проведенню мирних зібрань та підтримка демократичних прав громадян».
Поліція на акціії в МаріуполіФото: Платформа ТЮ
Наразі в Донецькій області поліції діалогу небагато: 4 співробітника в Краматорську, 3 – у Маріуполі. Позаштатних – 46 поліцейських превентивної комунікації.
Такі працівники залучаються до забезпечення публічної безпеки та порядку у цивільному одязі, світловідбиваючому жилеті з написом «Поліція комунікації», у разі потреби – в бронежилеті для прихованого носіння.
Їхня основна задача – продумати з організаторами акцій максимально безпечний план дій (сценарій), а потім, безпосередньо на заході – слідкувати за порядком, при необхідності – захищати учасників.
Як організувати мирну акцію: 11 порад
1. Повідомляйте про акцію заздалегідь
«Аби провести мирну акцію досить повідомити поліцію, місцеву державну адміністрацію, військово-цивільну адміністрацію або орган місцевого самоврядування про намір провести мирне зібрання. Причому повідомити бажано хоча б за день до початку заходу», - ділиться Михайло Лебідь.
В повідомленні бажано вказати дату проведення мирного заходу, час його початку і приблизну тривалість, мету, форму та місце проведення, маршрути руху, передбачувану кількість учасників, використання під час акції технічних засобів, дані організаторів тощо.
Діана Берг зазначає, зараз з поліцією Маріуполя вже налагоджені відносини. Тому дуже часто, коли платформа «ТЮ» організовує акцію, поліція сама пропонує свою допомогу.
«Ми створюємо спочатку сторінку заходу на Фейсбуці. Поліцейські самі моніторять публічні акції і вже мені телефонують та пропонують допомогу. Особливу турботу проявляє патрульна поліція».
2. Враховуйте тематику заходу
Юристка громадської організації «Інсайт» Ганна Литвинова радить повідомляти про масштабні заходи, які стосуються тематики ЛГБТКІ+ (лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерних, квір- і інтерсекс-людей) або які організовує ЛГБТКІ+ організація, наприклад як «Марш Жінок» або «Марш Рівності», не менше ніж за три місяці до початку проведення.
Цей час слід використовувати для переговорів з поліцією про якісну охорону правопорядку під час проведення мирного зібрання, безпеку учасників мітингу, обговорення маршруту, необхідність перекриття дорожнього руху, а також для переговорів, в залежності від регіону країни, де проходить мирне зібрання, з органом місцевого самоврядування, місцевою державною адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про забезпечення присутності на мітингу бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги.
«Але-таки комунікації з поліцією, тобто бажанням поліції комунікувати з організаторами мирних зібрань на тему ЛГБТКІ+, все ще залежить від регіону, настрою керівництва поліції, місцевої влади та впливу церкви».
Наразі на рахунку організації «Інсайт» немає жодної практики з проведення акції, пов'язаної з темою ЛГБТКІ+ в Донецькій та Луганській областях.
«По-перше, там зараз не має запитів на подібні заходи. По-друге, це небезпечно, оскільки досі тривають військові дії. По-третє, там ЛГБТКІ+ - спільнота досі закрита. В лютому заплановано відкриття представництва нашої організації в Краматорську».
3. Беріть до уваги обставини проведення акції
Пандемія COVID-19 додала особливість – варто дотримуватися фізичну дистанцію в мінімум півтора метра між учасниками мітингу і носити медичні маски або респіратори на обличчях.
Зараз у зв'язку з карантинними вимогами – сам факт повідомлення може допомогти потім захистити своє право на мирні зібрання в суді і, відповідно, не платити штраф за порушення правил карантину.
«На територіях із спеціальними правовими режимами можуть діяти законні обмеження свободи пересування. Це не позбавляє людей права мирно збиратися в разі відсутності воєнного чи надзвичайного стану, але за перетин певних закритих кордонів цих людей можуть затримати і судити. Мова про правила пересування, зокрема, під час карантинних заходів, поблизу державних кордонів України, поблизу окупованих Росією українських територій», – додає Михайло Лебідь.
4. Знайте свої права та обов’язки
Права і обов'язки у організаторів і учасників мирних зібрань такі ж, як і у всіх інших людей в Україні. Досить не здійснювати адміністративних і кримінальних правопорушень. Крім самого права збиратися мирно, організатори зборів мають певні права в судах, в тому числі звертатися туди з позовом про усунення заборони та інших перешкод для проведення зборів з боку органів влади.
В жодному випадку не беріть з собою зброю, ножі, кастети, газові балончики тощо.
«Їхня наявність може спровокувати вас. Від цього постраждають люди, а ви обов’язково понесете відповідальність», – наголошує Діана Берг.
А ще – вивчайте закони. Бо, каже Михайло, часта проблема при проведенні мирних зібрань – погана орієнтованість влади в законодавстві. Буває, коли службовці посилаються на неконституційні норми будь-яких підзаконних актів, щоб перешкодити проведенню мітингу. Або ж поліцейські наполягають на припиненні акції. А це можливо лише за рішенням суду.
«Тому корисно попередньо знати про типові помилки чиновників та поліцейських для подальших ефективних переговорів з ними про взаємні дії в рамках суто чинного правового поля України».
5. Детально готуйте маршрути
Готуючи сценарій акції, попереджає пані Діана, обов’язково продумайте шляхи відступу.
«Буває таке, що треба просто сховатися від так званого «сафарі» - переслідування. Ви мусити досконало знати територію, де проходитиме акція та місця – провулки, будівлі, ті ж самі кафе чи магазини, де можна укритися».
6. Одягайтесь зручно
Стаючи учасником акції, ви повинні розуміти, що результат може бути досить непередбачуваний.
«Може статися таке, що доведеться тікати. Самі розумієте, що легше це робити в зручному одязі, а не в костюмі чи на підборах».
На одязі треба уникати ЛГБТКІ+ атрибутики аж до місця проведення заходу та після. Це дозволить вам уникнути «сафарі».
Зараз, під час пандемії, неодмінним атрибутом одягу є маски. Під час мирних акцій краще використовувати медичні або таки, по яких неможливо буде ідентифікувати учасника чи учасницю після заходу.
7. Звіряйтеся з церковним календарем
Здавалося б, до чого це. Але, зауважує Діана Берг, це питання поваги. Перш ніж організувати акцію, варто перевірити, чи не припадає на цей день якесь велике релігійне свято. Це вбереже вас від зайвого негативу і конфліктів.
8. Довіряйте поліції та звертайтесь до неї
Попри негативний досвід з міліцією, засновниця платформи «ТЮ» повірила місцевим копам.
«Вони самі пропонують нам свою допомогу. Був випадок, коли співробітники Патрульної поліції проводжали нас після акції. Ми тоді пішли до однієї з учасниць додому. Нашому здивуванню не було меж, коли вийшовши з будинку, побачили правоохоронців. Нам вони пояснили, що буде спокійніше і нам, і їм, якщо день акції завершиться без пригод та ніхто не постраждає».
До речі, це Різдво Діана з однодумцями святкувала біля будівлі суду. Туди вони прийшли на мирну акцію в підтримку керівника Патрульної поліції Михаїла Вершиніна.
Якщо на вас все-таки скоїли напад зі сторони опозиції, обов’язково звертайтеся до поліції, наполягайте на прийнятті заяви, її реєстрації та видачі вам витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
9. Налагоджуйте діалог між активістами та поліцією
Після кожного мирного зібрання, яке проходило з проблемами, корисно організовувати
10. Розширюйте коло знайомств
Важливо, аби громадські діячі, активісти, учасники та організатори акцій мали серед своїх знайомих правозахисників та юристів. Бо часто бувають випадки, коли порушуються права, виписуються штрафи чи видаються постанови, а куди звертатися – невідомо.
«Правозахисна Ініціатива» безкоштовно консультує всіх, хто звертається за порадами у питаннях проведення мирних зібрань та комунікації з представниками влади з цього приводу. Ці консультації включають в себе і допомогу в судах. Останнім часом до нас часто звертаються тоді, коли поліція помилково вважає мітинг порушенням правил карантину», – підсумував Михайло Лебідь.
11. Подружіться з фотографом, або станьте ним самі
Зазвичай на мирних акціях присутні фотографи. Домовтеся з ними, щоб той передали вам фото. А ще краще – заздалегідь попередьте, на що треба звернути більше уваги.
Якщо на місці фотографа не буде – станьте ним самі. На мирній акції треба обов’язково фіксувати все на фото та відео, а також по можливості робити стрім. Так завжди можна довести, що відбувалося насправді, і убезпечити себе.
***
Матеріал створений в межах проєкту «Активація: Культура мирних зібрань», що реалізується Платформою ТЮ завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Проєкт присвячений підвищенню обізнаності громад про право на свободу зібрань, культуру мирного і креативного протесту, а також про способи вирішення конфліктів між владою і суспільством.
