31 січня — день визволення Сватового від німецько-фашистських загарбників. Цього дня у місті традиційно покладають квіти до пам’ятників воїнам, загиблим у роки Другої світової війни. Не зважаючи на карантинні обмеження, цей рік теж не став винятком.
31 січня делегація на чолі зі Сватівським міським головою Вітою Сліпець, головою райдержадміністрації Валерієм Честних та головою районної ради Людмилою Русановою поклали квіти до підніжжя пам'ятників героям-визволителям та хвилиною мовчання вшанували пам'ять про загиблих воїнів.
Хоча сватівчани відзначають день звільнення міста від німецьких окупантів 31 січня, бої за район ще тривали. Остаточно Сватівський район звільнили від окупантів 2 лютого 1943 року.
Хронологія звільнення Сватівського району від окупантів
Низький уклін і шана воїнам 267-ї стрілецької дивізії 6-ї армії, які брали участь у звільненні східної частини району 27-29 січня, центральної — 29-31 січня, а західної — 1-2 лютого. Воїни цієї дивізії звільняли північну і центральну частину Сватового та села Маньківку, Свистунівку, Первомайськ, Гончарівку, Преображенне та Райгородку.
Села Містки і Чепигівку звільнили без бою 29 січня воїни 195-ї стрілецької дивізії 4-го стрілецького корпусу 1-ї гвардійської армії, а 30 січня ця дивізія без бою звільнила села Барикіне та Іванівку.
Воїни 172-го і 174-го гвардійських стрілецьких полків 57-ї гвардійської стрілецької дивізії 30 січня звільнили Кругле, Рудівку, Андріївку і навколишні села.
31 січня воїни 170-го гвардійського стрілецького полу 57-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-ї гвардійської армії звільнили південну частину міста, в тому числі територію депо, залізничного вокзалу станції Сватове і залізничних служб.
Цього ж дня військові 174-го гвардійського стрілецького полку звільнили від окупантів північно-східну частину району — село Мілуватка, а бійці 172-го гвардійського стрілецького полку — центральну і південну частини Сватівського району.
30 січня — 2 лютого бійці 2-го батальйону 106-ї окремої стрілецької бригади звільнили від німців села Новониканорівку, Олександрівку, Полтаву, Долю, Оборотнівку, Наугольнівку, Куземівку та Стельмахівку, Свердлівку, Надьожне, Яблунівку, Куликівку та Лебедівку. Допомагали їм звільняти села району воїни 747-го та 514-го стрілецьких полків 172-ї стрілецької дивізії 6-ї армії.
31 січня Нижню Дуванку звільняли бійці 1-го і 3-го батальйонів 106-ї окремої стрілецької бригади. А вже 1-2 лютого воїни 1-го та 2-го батальйонів цієї бригади звільнили Наугольне, Куземівку та Коломийчиху, а військові 3-го батальйону — Кривошиївку та Артемівку.
Слід зазначити, що крайня північна частина району була звільнена в ході триденних кровопролитних боїв, в яких загинуло багато радянських воїнів. Під час звільнення Верхньої Дуванки фашисти розстріляли найбільше мирних жителів. У Сватовому лише на площі 50-річчя Перемоги у Меморіалі Слави, Пам’яті і Скорботи покоїться прах 121 воїна. У братських могилах сіл Верхньої Дуванки поховано 75 воїнів, Лебедівка – 94, Новониканорівка – 80 воїнів, у смт Нижня Дуванка – 51 воїн.
Пам’ятаємо про кожного загиблого солдата, які своїм життям захистили майбутнє Сватівського району та майбутнє України.
----
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Сватове.City.
Читайте Сватове.City у Facebook.
А ще ми є у Instagram.
Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
