До Північноатлантичного альянсу (НАТО) зараз входять 30 країн Північної Америки та Європи. Передумовою створення НАТО було підписання у 1948 році країнами центрально-східної Європи Брюсельського договору про співробітництво у відповідь на агресивну політику Радянського Союзу. Так з’явився Західний Союз, до якого увійшли п'ять країн. Вже через рік, 4 квітня 1949 року, у Вашингтоні представники урядів Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португальської республіки, Сполучених Штатів Америки та Французької республіки підписали Північноатлантичний договір і створений Північноатлантичний альянс (НАТО). З 1952 по 2020 рік до перших 12 країн-членів ще приєдналися Греція, Туреччина, Німеччина, Іспанія, Польща, Угорщина, Чехія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Албанія, Хорватія, Чорногорія та Північна Македонія.
Ставлення українського суспільства до Альянсу не було простим ще на початку 1990-х років — після проголошення незалежності. На той час 30% українців зберігали стереотипні пострадянські антинатовські настрої, а 60% не могли висловити свою точку зору через брак інформації про НАТО.
За результатами проведеного з 4 по 6 листопада 2021 року соціологічною групою «Рейтинг» опитування, 58% українців виступають за членство України в НАТО, а 35% висловлюються проти. На думку експертів, збільшення відсотку прихильників відносин Україна — НАТО обумовлюється здебільшого емоціональною складовою у відповідь на агресію Росії. Насправді ж українці і досі мало знають про сам Альянс, тому часто не можуть розрізнити міфи від реальності.
Журналісти Сватове.City дослідили 10 найпоширеніших міфів про НАТО, які сьогодні існують у суспільстві.
Міф 1. НАТО — це лише військовий блок
Насправді: в основоположному документі Організації — Вашингтонському договорі 1949 року — значиться, що завдання Альянсу — колективна безпека і оборона, а не напад чи агресія.
Водночас НАТО відіграє важливу роль у подоланні кризових ситуацій та миротворчій діяльності. Його напрямки та цінності — політична співпраця; розвиток демократії, індивідуальної свободи, верховенство права та внутрішні реформи; протидія надзвичайним ситуаціям; науково-технічне співробітництво; розвиток цивільного персоналу сектору безпеки; протидія кібер-загрозам; енергетична безпека тощо.
Наприклад, наприкінці 1990-х Україна спільно з Альянсом ліквідовувала наслідки руйнівних повеней у Закарпатті. Також країни Альянсу фінансували ліквідацію в Україні протипіхотних мін та непридатних для використання і небезпечних для населення боєприпасів. Коли в середині 1990-х відбулась аварія на очисному колекторі у Харкові, від НАТО Україна отримала насоси великої потужності, аби врятувати місто і людей від екологічної катастрофи.
Загалом, починаючи з 2004 року, за фінансової підтримки НАТО в Україні реалізували більше сотні наукових та дослідницьких проєктів. Українські науковці разом із колегами з країн НАТО за гроші Альянсу зробили унікальні винаходи у сферах медицини, захисту навколишнього середовища, безпеки. Особливу увагу НАТО звертає на безпеку енергетичної інфраструктури, ядерну безпеку, протидію змінам клімату та енергетичну ефективність.
З квітня 2014 року, після початку російської агресії, Альянс призупинив роботу Ради НАТО-Росія до повного відновлення територіальної цілісності України та постійно надає невійськову допомогу Україні.
Представники НАТО на різних міжнародних заходах заявляють про безпосередню причетність Росії до анексії Криму та бойових дій на Донбасі, демонструють власні знімки космічної розвідки з підтвердженням присутності російських збройних сил на території України. Важливим напрямком допомоги НАТО Україні є лікування і медична реабілітація поранених, а також забезпечення обладнанням медично-лікувальних закладів України та підготовка спеціалізованого персоналу.
Активна співпраця між Україною і НАТО в сфері протидії надзвичайним ситуаціям дозволяє спільно нейтралізувати виникаючі природні лиха в Україні, а також сприяє отриманню від Альянсу допомоги у ліквідації наслідків бойових дій на сході України.
Міф 2. Вступаючи до НАТО, країна втрачає суверенітет
Насправді: такий сценарій неможливий і нелогічний для членів Альянсу. НАТО — міжурядова, а не наддержавна організація — тобто, країна не передає анітрохи свого суверенітету структурам НАТО.
Усі без виключення рішення з будь-якого питання, що стосуються діяльності Альянсу чи його членів, вирішуються на основі консенсусу, тобто спільної згоди. Якщо хоча б одна країна-учасниця Альянсу має заперечення щодо ухвалення того чи іншого рішення, його не ухвалюють.
Жодній державі НАТО не може нав’язати рішення, що суперечить її волі. У цьому сенсі НАТО на сьогодні є найдемократичнішою організацією.
Міф 3. Всі рішення щодо НАТО ухвалюють у Пентагоні
Насправді: США фінансують близько 22% військового та цивільного бюджету організації — це найбільша частка серед країн-членів. Однак, знову ж, діяльність НАТО ґрунтується на згоді усіх без винятку держав-членів. Щодня вони консультуються і ухвалюють рішення щодо питань безпеки на всіх рівнях і в безлічі областей. Таким чином, «рішення НАТО» — це колективна воля всіх 30 країн-членів.
Так само кожна окрема держава індивідуально і відповідно до національного законодавства ухвалює рішення щодо участі у військових операціях у супроводі НАТО за межами території альянсу. Жодна країна не має права вирішувати питання про застосування збройних сил будь-якої іншої держави НАТО.
Міф 4. Членські внески в НАТО надто великі, Україні дешевше будувати захист самій
Насправді: НАТО дозволяє гарантувати надійну безпеку за менші кошти, до того ж значно зменшує ризик нападу на його державу-члена. Тоді як відмова від участі у цій системі колективної оборони означає самостійне повне фінансування військових потреб в мирний та військовий час.
В НАТО існує рекомендація, що національні витрати на оборону країни-члена Альянсу повинні становити близько 2% ВВП. Останні два роки — у 2019 і 2020, ці внески становлять 2,2 та 2,4% ВВП. На це вплинула пандемія COVID-19.
Україна, починаючи з 2000 року, витрачала на оборону трохи більше 1% ВВП. А у 2010 — всього 0,8% ВВП. В результаті українська армія на час початку російської агресії була практично не готова протистояти ворогу.
У 2015 — 2018 роках в Україні збільшили витрати на оборону і в середньому вони становили 2,5% ВВП, а в 2019-2020 роках сягнули 4% та 4,1% відповідно. У 2021 році на потреби оборонного відомства планувалося витратити 5,9% внутрішнього валового продукту України. Але, на думку експертів, і цього недостатньо.
Тож з точки зору ефективності вкладення коштів членство в НАТО вочевидь виграє порівняно з нейтральним статусом країни, яка самотужки забезпечує витрати на свою оборону. Ще слід зазначити, що військовий компонент НАТО вимагає від країн-членів більшість грошей від членських внесків витрачати на сучасне озброєння власної армії та розбудову інфраструктури для військовослужбовців та їх сімей.
Міф 5. Війська НАТО перетворять Україну на військову базу
Насправді: НАТО не має власних збройних сил. Усі країни-члени, що беруть участь у військових операціях НАТО, роблять свій внесок шляхом надання своїх збройних сил та військової техніки, які разом складають об’єднану військову структуру Альянсу. Такі збройні сили та інфраструктура залишаються під національним командуванням, доки не виникне необхідність виконання специфічних завдань НАТО — врегулювання конфлікту чи кризи, участь у миротворчих операціях тощо.
Тож на території України будуть розміщуватися військові бази Збройних Сил України, які і становитимуть разом з арміями інших країн-членів спільні збройні сили Альянсу.
НАТО напряму не контролює і не розпоряджається національними військами. Під прямим контролем НАТО перебувають тільки штаби на території Європи та радари, а також угруповання літаків «Авакс» (AWACS — Airborne Warning and Control System — система повітряного контролю і попередження). Це 18 літаків E-3А та три навчально-транспортних Boeing-707, які здійснюють контроль повітряного простору Альянсу та базуються в Німеччині. Ще у Чехії розташований натівський батальйон захисту від хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї. Решта сил знаходяться під командуванням своїх національних урядів.
Крім цього, кожна країна-член НАТО повністю зберігає суверенітет над своєю територією. Розміщення ж іноземних військових баз на території іншої держави відбувається тільки за її згоди та на підставі домовленостей з іншими країнами.
Тому теза про обов’язковість розміщення іноземних військових баз на території України є вигадкою та часто використовується для політичної боротьби.
Міф 6. Якби не НАТО, то в Україні не було б війни
Насправді: Росія розв’язала війну тоді, коли навіть і натяків на вступ України до НАТО не було, та й цю ідею підтримувало значно менше населення.
Спланована збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних Сил РФ із захоплення частини території України — Кримського півострова. Ця дата не заперечується навіть Міністерством оборони РФ, оскільки вказана на відомчій медалі «За повернення Криму». Лише наступного дня Янукович втік з Києва, а Постанова Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України», яка стала приводом для звинувачень з боку РФ у нібито «антиконституційному заколоті в Україні», була ухвалена лише 22 лютого 2014 року.
Керівництво Кремля завжди знало, що без України Росія ніколи не стане державою-світовим лідером. А демократична і заможна Україна загрожуватиме збереженню авторитарної влади в Росії. Саме тому наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазі-держави «Новоросія».
Міф 7. Блок НАТО спрямований проти слов’ян
Насправді: після останніх розширень НАТО у Альянсі явно більше слов’янського населення (Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Словенія, Хорватія), ніж у євразійській Росії, адже до Організації договору про колективну безпеку, окрім Російської Федерації входить лише одна слов’янська держава — Білорусь. Решта — це Казахстан, Таджикистан, Киргизія, Вірменія, Узбекистан.
На Брюссельському саміті Альянсу усі держави — члени знову підтвердили, що НАТО не прагне конфронтації і не становить загрози іншим країнам. Тому навчання та операції збройних сил НАТО не спрямовані проти Росії чи будь-якої іншої слов’янської країни.
Міф 8. Американці через НАТО у «гарячих точках» використовують військових інших країн як «гарматне м’ясо»
Насправді: до участі у міжнародних миротворчих операціях вже сьогодні залучаються та залучатимуться у майбутньому виключно професійні військові на добровільній основі.
Майже всі країни-члени НАТО мають професійні армії, в яких немає строкової служби. Крім того, рішення щодо направлення українських військових контингентів до складу міжнародних миротворчих операцій ухвалює Верховна Рада України.
Кожна країна-член самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовій операції НАТО.
Міф 9. Через НАТО в Україну не прийдуть інвестори
Насправді: будь-який інвестор, перш ніж вкласти свої гроші в якусь країну, обов’язково перевірить її політичну та економічну стабільність, ризики для капіталовкладень, рівень корупції тощо. Процедура вступу до Альянсу — це також всеохоплююча експертиза політичної й економічної системи країни. Якщо держава проходить її та стає членом НАТО, це означає, що вона є стабільним та передбачуваним політичним та економічним партнером.
Крім того, досвід останніх хвиль розширення Альянсу за рахунок країн Центральної та Східної Європи свідчить, що у період виконання цими державами національних програм, обсяги прямих закордонних інвестицій збільшилися на мільярди доларів. Так, у 1997-99 роках в економіку Польщі інвестували 15,7 мільярдів доларів. Щодо Чехії та Угорщини, ці показники ще більші — у 1990-х роках прямі іноземні інвестиції в економіку цих країн становили відповідно 26,6 та 30,9 мільярдів доларів.
Міф 10. COVID-19 — це зброя, створена НАТО, а навчання з НАТО поширюють вірус
Насправді: немає жодних доказів чи підстав для такого твердження. Починаючи з того, що COVID-19 походить з Китаю, який не є членом НАТО.
Як підтвердила Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), усі наявні дані свідчать про те, що коронавірус SARSCoV-2, який викликає COVID-19, має природне походження від тварин і не є створеним вірусом. Як пояснює Всесвітня організація охорони здоров’я, цей новий вірус і хвороба були невідомі до початку спалаху у грудні 2019 року в китайському Ухані. Нещодавній аналіз послідовності геному SARS-CoV-2 не виявив жодних доказів того, що вірус був створений в лабораторії або сконструйований іншим способом.
----
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «НАТО — це люди», що фінансується Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, що діє через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії («FCDO»).
----
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Сватове.City.
Читайте Сватове.City у Facebook.
А ще ми є у Instagram.
Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
