Журналісти Сватове.City запитали у сватівчан до якого віку вони вірили в Діда Мороза? А ще вони розповідали про свої найяскравіші спогади з дитинства про цього персонажа і про Новий Рік взагалі. І, звичайно ж, у опитуванні ви прочитаєте як сватівчани перестали вірити у Діда Мороза.
Отже — читаймо разом.
Олена Рибалка:
— Я і зараз вірю в Діда Мороза! В цього дідуся-чарівника. З самого дитинства прикрашала ялинку і буду це робити завжди. Новій рік для мене — це час змін, час радісних надій, час сподівань на краще.
Тетяна Чайка:
— В Діда Мороза вірила ще, мабуть, в молодших класах школи. Маленькою дівчинкою з нетерпінням чекала від нього подарунків. А зараз для мене це просто такий казковий персонаж, це символ новорічних свят. Він нагадує про дитячі роки.
Ольга Яцина:
— До якого віку вірила у Діда Мороза не згадаю навіть. Але у школі вже точно не вірила, знала, що батьки кладуть подарунки під ялинку. Навіть коли мама розповідала, що він приходив поки ми з сестрою спали — не вірила. Перед святом якось так виходило, що ми з сестрою завжди знаходили схованки батьків з подарунками. І не хотіли, якось так воно виходило само. От наче прямо тягнуло полізти у шафу чи ще кудись — а там подарунки.
Вікторія Наугольна:
— Ну, років до десяти вірила точно, а потім подорослішала. Найяскравіше враження, коли на ранку величезний Дід Мороз взяв мене на руки, щоб я розповіла йому віршик і він зі мною так довго говорив. У мене тоді була буря емоцій.
Юлія Шахназарян:
— Ніколи не вірила у Діда Мороза. Завжди думала, що він — мультяшний персонаж. А Новий рік обожнюю — ялинка, мандарини і все, що пов’язане з Новим роком. Але своїх дітей запевняю, що Дід Мороз є. Нехай вірять у диво. Старша донька вже, звичайно, не вірить.
Світлана Бондарєва:
— До 9 років вірила. Перестала вірити, коли знайшла подарунок, який замовляла у Діда Мороза.
Надія Глещинська:
— Вірила до 5 років. Згадую, як на Новорічній ялинці у дитячому садочку «Сонечко» Дід Мороз тримав мене на руках майже все свято та подарував мені аж цілих три іграшки на вибір. Я себе почувала найщасливішою дівчинкою в святковій залі. Він мене навіть переконав, що борода у нього справжня. А потім — перший клас... І наша вчителька — Дід Мороз — ось і диву кінець.
Віталій Глущенко:
— Чомусь з самого дитинства не вірив у Діда Мороза. Сам не можу пояснити, чому так склалося. Тому якихось яскравих спогадів, що пов’язані з цим персонажем, в моїй пам’яті з дитячих років не збереглося. Але я завжди вірив і продовжую вірити в дива. Маю надію, що новий рік принесе мені таке звичайне, просте людське щастя!
