Ми створили гуманітарні хаби по всій Україні для допомоги евакуйованим з Луганщини. Інтерв'ю з Ярославом Місінкевачем

Сватовe.City Редакція Сватове.City

26 травня 2022 16:33

Десятки тисяч мешканців Луганської області за останні три місяці евакуювалися зі своїх населених пунктів до інших регіонів України. Багато хто без речей і засобів для існування. Благодійний фонд “За Луганщину” створює у великих та обласних містах гуманітарні хаби для допомоги землякам. Про їхню роботу редакції Сватове.City розповів волонтер, координатор БФ “За Луганщину” Ярослав Місінкевич.

Ярослав Місінкевич

Гуманітарні хаби вже працюють у 15 містах України

Що таке гуманітарний хаб та як вони працюють?

Жителі Луганської області масово виїжджали у зв'язку із воєнними діями. Роз'їхалися хтось куди. Спочатку у багатьох були гроші, але вони закінчувалися. Життя ставало все важчим і важчим. І всім тепер потрібна допомога. Так і народилася ідея створення хабів по Україні. Оскільки у нас є фонд “За Луганщину”, який допомагає мешканцям Луганської області, в обласних центрах по всій країні, на базі фонду вирішили відкрити невеликі хаби. Вони мали збирати дані про людей з Луганської області, які проживають у містах та адресно допомагати. У нас є два напрямки роботи: продуктові набори та речі. Ну, з продуктами зрозуміло, а по речах зупинюся. Люди здебільшого виїжджали у лютому — березні. Виїжджали в зимові речі, хто в чому був. Літнього та весняного одягу мало хто з собою брав. Зараз шукаємо з ким можна співпрацювати з міжнародних фондів: де можна брати цей одяг та продукти. Це все збираємо та розвозимо по обласних центрах.

Продуктові набори

Де вже відкрито гуманітарні хаби?
У Хмельницькому, Івано-Франківську, Вінниці, Дніпрі, Кам'янському. Нині вже 15 міст у яких ми один раз на п'ять, сім, десять днів робимо якусь роздачу.

Для зручності спілкування ми запустили телеграм бот

Щоб отримати допомогу, чи потрібно конкретно звернутися в хаб?
Йти не обов'язково. Прийти – це час, транспорт, гроші. Ми все намагаємося робити у телефонному режимі. Ось, наприклад, у Хмельницькому чи Дніпрі є телефон. Туди люди дзвонять, потім на цей номер вони надсилають SMS з інформацією: прізвище ім'я по батькові, скільки людей у сім'ї та контактний номер телефону. Ми знаємо, що ми маємо 60, 70, або 80 сімей і під цю кількість людей готуємо продуктові набори. А потім усім у режимі SMS, або телефоном обдзвонюємо і повідомляємо, що такого числа в якомусь місці буде роздача. Люди безпосередньо збираються та отримують допомогу.
А де знайти ці номери?
Віднині все буде у Телеграмі. На кожну область буде Telegram бот, де ця вся інформація публікуватиметься. До цього ми займалися евакуацією. Возили людей з області був телеграм-канал евакуації з Луганської області, і там понад 1000 контактів є, і зараз ми їм розсилаємо інформацію. А у кожного є сім'ї, друзі – це близько 10 тисяч людей знають, де і коли буде роздача допомоги. А тепер на кожну область буде телеграм-канал. Дуже багато первинних даних у нас вже є, і ми самі додаватимемо в телеграм-канал цих людей. Іншим будемо просити, щоб вони додавалися. А у кого немає можливості додатись в Telegram тих будемо ручному режимі обдзвонювати телефоном і сповіщати.

Ви завозите зараз щось у Луганську область?
Вже не завозимо. Там дорога прострілюється – дуже небезпечно завозити. Цим займається ВЦА, МНС, поліція у них більше можливостей, обов'язків та повноважень. Ми взяли на себе дуже важку роботу – займатися тими, хто виїхав з області. Обласна ВЦА займається всередині області. Там казали, що ви їдьте, ви в біді не залишитеся. Люди виїхали, а допомагати їм ніхто не поспішає.

Ми раді будь-якій допомозі

Хто допомагає вам?
В основному допомагають волонтери та дуже часто це ті люди, які виїхали з нашої області, хто був у нас у команді. Ось у Вінниці займаються дві особи. Один зі Старобільська, другий із Рубіжного. Вони обоє опинилися у Вінниці й до цього один одного не знали. Ми їх пов'язали, і вони займаються цими питаннями. Плюс є місцевий бізнесмен, який виділив приміщення під склад та займається пошуком продукції. Наші люди складають списки та організують видачу допомоги.
А хто допомагає із цими наборами в інших містах?
Дуже добре допомагає Чернівецька військово-цивільна адміністрація. Вони роблять уже готові набори, їх самі збирають, а ми їх забираємо. Наймаємо транспорт та за свої гроші веземо, роздаємо людям. Але це, напевно, третина від того, що ми роздаємо, а дві треті, це те, що ми знаходимо на стороні. Те, що Максим (Ткаченко - ред.) знаходить, друзі його чи я. Друзі, бізнесмени — сарафанне радіо. Ми раді будь-якій допомозі. На жаль, зараз бум спадає і з кожним днем гуманітарки дедалі менше. Зараз починається велика проблема, щоб її десь знайти, зібрати та людям роздати. Нині ведемо пошуки за кордоном. Якщо у когось є контакти, у кого можна за кордоном забрати ми знайдемо транспорт, поїдемо і заберемо, транспорт є.

Черговий гуманітарний вантаж

Мій бізнес весь залишився на Луганщині

У вас перед війною був бізнес. Що з ним зараз? Чи вдалося евакуювати?
Евакуація бізнесу – це щось міфічне. Хтось, ніби вивіз, кудись вивіз, щось вивіз, але ніхто цих людей не знає. Особисто, я нічого не вивіз. Один був бізнес у Сєвєродонецьку, біля Курчатова, але туди просто перекрили доступ військові та ми не змогли займатися евакуацією. Інше підприємство протягом кількох днів опинилося на окупованій території – ми його втратили. А ще одне підприємство у Сєвєродонецьку. Змогли вивести небагато обладнання, але це крапля у морі. У Рубіжному, Сєверодонецьку та Лисичанську було близько 300 підприємств різного розміру, але я не знаю жодного, кому вдалося евакуювати бізнес.

Подали автобус на 28 людей, а прийшло 57

Ви казали, що раніше займалися евакуацією. Розкажіть що-небудь цікаве
Була одна цікава історія у Рубіжному. Дитячий будинок сімейного типу: жінка та 18 дівчаток. Звернулися із проханням допомогти виїхати. То був кінець лютого. Ми запропонували, що можемо вивести в Дніпро і там посадити на евакуаційні поїзди та далі вони цим поїздом можуть вирушити до Львова, або куди їм потрібно. Вони не погодилися — їм потрібно було до Польщі, і сказали, що шукатимуть інші варіанти. Минув тиждень, На початку березня вони звертаються знову, з проханням вивезти хоч кудись. Їжі вже немає, топимо сніг, щоби попити води. Допоможіть нам вибратися. Ми мали з ранку їхати, вночі прилітають снаряди та розбивають йому автобус. Він бере інший автобус, там палива немає. Знайшли пальне і під обстрілами він проривається забрати людей. Віддзвонюється звідти. "А тут уже не 28, а 57 людей", — дивується водій. Виявляється, що він приїхав, а люди побачили, що є автобуси та швидко почали вибігати та вантажитися. Зрозуміло, що він усіх забрав та вивіз. До середини березня евакуацією в Рубіжному влада не займалася. До цього всі бачили повідомлення, де буде посадка на евакуаційний потяг, а внизу приписка: До потягу добирайтеся самостійно. Люди не розуміли, що робити. У перші дні війни таксі до Лисичанська коштувало 1000 гривень із Сєверодонецька до Лимана автобус коштував 25.000. Не всі були такі гроші евакуюватися. Люді просто сиділи та чекали, щоби хтось їх вивіз.

Евікуація з Рубіжного

Допомога військовим – це окремий напрямок

Нині багато волонтерів допомагають армії. Ви займаєтесь цим?
Це окрема велика робота, яку ми ніде не показуємо. Це з війною. Ми не хочемо, щоб це поляризували чи політизували. Допомагаємо, але це окрема тема. Ми привозили бронежилети до Попасної з Польщі. Руслан Горбенко привозив броньовані мікроавтобуси та броньовані машини. Є що сказати, але про це не зараз.

Від редакції:

Нещодавно учасник фонду Руслан Горбенко передав Луганщині броньовану вантажівку, яка зараз евакуює людей з Луганської області.

Руслан Горбенко передає броньовану вантажівку