У 2014 році у Сватовому не проводили референдумі над містом не підіймали російського прапора, тоді місцеві разом з очільником міста не пустили сепаратистів туди. Але У 2022 році Сватове було захоплене без жодного пострілу. Місцева підприємиця, з метою безпеки ім'я якої не публікуємо, розповіла про це кореспонденту “Новой газети. Европа”
Вежа у Сватовому
Керівники «загубилися» першими
Окупація з 2014 року поступово захоплювала там голови інформаційно та політично. На останніх виборах до місцевих рад, маю на увазі, у 2020 році, перемогли люди з «ОПЗЖ», колишньої партії регіонів Януковича. З них сформували владу. З тих, хто нехай не прямо, але продовжував проповідувати союз із Росією Путіна.
Всі вісім років вони нікуди не зникали. У чотирнадцятому просто не вдалося розширити межі «ЛНР». Але тоді зовнішньою силою виступали проросійські козаки, а двадцять другому — регулярна армія росіян.
На початку березня цього року два-три російські танки, БТР, військова машина кілька разів навідалися на околиці міста, на розвідку. На відміну від Києва чи Харкова, Сватове ні ракетами не били, ні з важкого озброєння не стріляли. Вдарили лише раз об'єктом української армії, що знаходився тут. На цьому бої скінчилися.
Адміністрація напередодні вдавала, що створює загони територіальної оборони. Запросили групу місцевих ромів, їх завжди підключали, коли потрібно показати роботу з різними верствами населення… А 23 лютого, напередодні вторгнення, голова держадміністрації району Олег Володимирович Сліпець несподівано зник.
Він не став колаборантом, просто «загубився». Нібито перебрався до Дніпра і навіть продовжує там отримувати зарплату.
Автопробіг у Сватовому на підтримку росії
На господарстві залишилася голова міської ради Віта Володимирівна Сліпець, не родичка, а однофамілиця. Вона разом із групою активістів з українськими прапорами виходила на переговори з росіянами. Записи викладали у Фейсбук. Тобто робили, що могли. Начальник поліції випарувався. Керівництво взяла на себе співробітниця поліції Ганна Рубан як старша за званням. По суті, із силовиками сталося те саме, що й 2014-го. Але зараз про піар уже ніхто не дбав.
На останніх місцевих виборах перемогла партія, яка підготувала ґрунт для окупації
Людей, які по-справжньому хотіли протистояти російським окупантам, виявилася дуже мало.
Ждуни (так українці позначають тих, хто активно чи пасивно чекав на вторгнення, — ред) у Сватовому перемогли.
Буквально напередодні великої війни, 16 лютого, у день єднання України, щойно започаткований президентом Зеленським, місцеві чиновники, які за кілька тижнів стали чиновниками окупаційної адміністрації, фотографувалися закутаними в синьо-жовті полотнища, як у кокони. І змушували городян брати участь у святкуванні, як за радянських часів. Зробили звіт про досягнення: протягли найбільший прапор — від сватівської площі Перемоги до майдану Злагоди.
А коли український прапор змінили на триколор, чергове зовнішнє «перефарбування реальності» більшість людей сприйняло спокійно.
Одним із перших у будівлі міської ради розмістили портрет колишнього першого секретаря Сватівського райкому компартії України Івана Івановича Забурдаєва Пам'ятник Леніну кілька років тому знесли, а Забурдаєв завжди з нами.
Колона російської гуманітарної допомоги у Сватовому
Лише за президента Віктора Ющенка на периферії робили спроби розібратися, що на душі та в головах у тутешніх людей. Згодом Київ вимагав лише картинку, не глибинну трансформацію. Її замінили “розбірками” активістів у магазині: хтось дозволив собі спілкуватися російською! Соціальні ліфти виносили до проукраїнських, проєвропейських партій кар'єристів, які спекулювали на тому, чого не було насправді. Населення обурювалося — до певного часу тихо, як тут звикли з давніх-давен. Але сприймали все українське як показуху, декорацію.
Реакція вилилась у результат місцевих виборів 2020-го, коли у райраді перемогла «Опозиційна платформа – За життя». Вона й підготувала ґрунт для повноцінної окупації. Плюс російські телеканали, які раніше мовили тут, у прикордонні, як у себе вдома.
Нещодавно до центру міста прилетів касетний снаряд, загинуло кілька дорослих та дитина. Моєму знайомому, що служить у ЗСУ, зателефонував сусід: «Юро, я тобі хату спалю! Навіщо ви нас обстріляли? А у Юри у Сватовому залишилася дружина, діти, онук. «Та подивися ж напрямок, звідки прилетів! Увімкни мозок!» – просить Юра. Не допомагає. Російський телевізор сказав — Київ б'є по Сватовому, отже, так і є.
Підписуйся на нас в Telegram
Наша група в Facebook
