Попри посилення росіянами фронту за рахунок мобілізованих, контрнаступ ЗСУ у районі Сватове, що на Луганщині, триває. Є успіхи на цій ділянці.
Про це у Telegram повідомив український військор Богдан Мірошников.
В ЗСУ нова тактика
«Поступовий поступ у районі Сватове триває. Значних проривів немає, як би не хотілося», – повідомив журналіст.
Подібну інформацію озвучив 8 листопада голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
Він зазначив, що на цій ділянці ЗСУ вдалися до тактики обережного просування. Пов'язано це, мабуть, із двома основними причинами: поганою погодою, а також концентрацією на даній ділянці росіянами живої сили за рахунок мобілізованих.
Відомо, що 7 листопада саме на Сватівському напрямку ЗСУ взяли в полон близько двох десятків росіян, які потрапили під примусову мобілізацію. Гайдай зазначив, що окупанти на цій ділянці зазнають величезних втрат.
Військові України зазначають, що росіяни там воюють буквально на трупах своїх солдатів. Вони не обтяжують себе виносом загиблих товаришів по службі з поля бою.
Командування кидає росіян без підготовки, розвідки та техніки
Мобілізація. Пару днів на погану підготовку – і у Сватовому. День ходьби у лісі. Ночівля. Наступ без розвідки. Засідка. "Капітан наш отримав поранення. Іншого не було. Зв'язалися з частиною, нам у відповідь: а хто вам взагалі сказав туди йти?"
Цю типову історію розповів Бі-Бі-Сі боєць 35-ї мотострілецької бригади Володимир (ім'я змінено), який описує шлях своєї частини невизнаною "лнр"
Мобілізовані опинилися на передовій без зв'язку, командування, артилерії, розвідки та їжі. Сиділи кілька днів у багнюці, мокрі й голодні, доки не вирішили відступати назад до Сватового. За тими, хто таки залишився на позиції, дві години працював український танк. Військові не могли ні відповісти, ні вийти з-під вогню. Коли вантажівка, що приїхала нарешті, почала вивозити поранених, одна з них померла після навантаження. Небіжчика просто викинули з машини і поїхали далі.
Ішли назад через блокпости, на яких стояли контрактники, які розводили руками та казали: "Ми не розуміємо, чому вас кинули туди". Пройшли пішки 20 кілометрів. Зустріли людей із військової поліції. "Командир бригади, підполковник Андрій Матішевський, записав усі скарги, пішов. Через добу повернувся і каже: "Хто хоче, їде на передову, хто не хоче – до прокурора", – розповідає Володимир про те, що з ним та його товаришами відбувалося після відступу назад у Сватове.
Володимир та його бійці, як і раніше, там і знаходяться. "Втрати нашого взводу - чотири поранені разом з капітаном. Одного хлопця розірвало, поки на обороні стояли, у сусідньому взводі - третину не вдалося витягнути. Але тут ніхто не веде підрахунок втрат, загиблих ніхто навіть не забирає. Навіть поранених не завжди вивозять, техніки немає їх вивозити. Вони тут у Сватовому у шпиталі залишаються".
Схожу історію Бі-Бі-Сі розповіли родичі інших військовослужбовців із 35-ї та 55-ї мотострілецьких бригад, яких кинули тримати сватівську ділянку фронту.
