Людей, яких війна залишила без домівок, об'єднує одне — вони втратили не стіні, а свої місця сили. Платформа “Свій Дім” збирає свідчення всіх, чиє житло зруйнували росіяни.
Ми все залишили вдома, бо вірили що за тиждень-два повернемося
Будинок по вулиці Партизанській, 41 у Сєвєродонецьку російські окупанти руйнували кілька днів поспіль, але він мужньо стояв. Витримав постріли із танка та пожежу. На початку літа його зруйнували вщент. Звалилися третій і четвертий під'їзди, наполовину другий. Руйнація була такої сили, що навіть у підвалах, де у кожного мешканця була своя маленька кімната, все вигоріло.
У цьому будинку жила Альона Єськова, яка у січні тільки завершила ремонт у власній квартирі. За три дні до війни встановила кондиціонер, з якого ще не встигла зняти захисну плівку.
“Виїжджаючи, ми все залишили вдома, бо вірили що за тиждень-два повернемося. Мені й досі ввижається моя квартирка, як я там хожу, вмикаю пилосос. Пам'ятаю кожну дрібничку. Що де залишилось, що де лежить. Там моя душа”, — розповіла Альона.
Це лише одна історія, яка показує, що робить російська армія у наших містах і від чого нас “звільняє”.
Українці будували оселі роками, росія нищить їх за лічені дні. Щоб показати реальну картину руйнувань будинків, лікарень, навчальних закладів, музеїв і театрів ми створили платформу “Свій Дім”, яка збирає свідчення всіх, чиє житло зруйноване. Тут можна поділитися власними спогадами про втрачену оселю або заклад. Для цього треба заповнити коротку анкету https://bit.ly/sviydim.
Але “Свій Дім” — це не лише про руйнування. У нашому фокусі — відбудова на звільнених територіях, досвід переселенців у пошуку нового житла та процес відшкодування за знищені квадратні метри.
В Україні офіційно вже майже 5 млн переселенців, 3,5 з них залишили домівки після повномасштабного вторгнення росії. І багатьом із них повертатися вже нікуди.
За місяць ми зібрали півсотні історій про знищені будинки та пам'ятки архітектури. І, на жаль, це лише початок. Ось лише декілька з них.
Російська ракета знищила наш дім о 5-й ранку
Зранку 19 червня Світлана Кулаківська відчула тривогу. Вона не була безпричинною, тому що з лютого 2022 року міста Луганщини обстрілювали росіяни. Але цього разу було якось особливо боляче. Інтуїція не підвела жінку, яка перебувала у Польщі. В той момент у її будинок у Лисичанську прилетіла російська ракета.
Від теплої та затишної оселі по вулиці Рози Люксембург, 54 залишилися купи уламків та руїни.
“Колись з чоловіком купили стару будівлю та розібрали її до фундаменту. Нову звели з теплих пінополістирольних блоків. Зробили водяне підлогове опалення. У результаті вийшов будинок-термос, який добре зберігав тепло”, — пригадує Світлана.
У кімнаті сина чоловік за допомогою штукатурки та фарб змайстрував картину на всю стіну. З каменю виклав паркан — побачив такий на заході Україні. Ремонт забирав усі фінанси, тому вирішив поїхати на заробітки до Москви. Але не повернувся – там його жорстоко вбили.
Після цього Світлана довгий час жила у матері, бо в домі все нагадувало про чоловіка. Це були занадто болючі спогади. Потім разом із сином все ж повернулася до хати. Тим більше, Назар займався в музичній школі на фортепіано, а вона була поряд з будинком.
“Багато що довелося пережити, але завжди хотілося повернутися в будинок. В ньому було так тепло і затишно. Це місце, де ріс мій син, де ми відзначали свята”, — розповіла Світлана.
Все життя згоріло. Батькова гітара, грамоти дітей
13 березня у Рубіжному на Луганщині під обстріл потрапив будинок на вулиці 30 років Перемоги.
Так, один із снарядів російської армії влучив у квартиру Анни – мами трьох синів. Найкращі спогади життя жінки були пов’язані з цим будинком. Саме тут народилися її хлопці, які радували батьків своїми успіхами.
“Тепер ми безхатьки! Нам нема куди повертатися, — розповіла Анна. — До нас прийшов “рускій мір”, який звільнив від рідного дому, від будинку, де ми були щасливі й народили трьох чудових, красивих та талановитих синів. Все згоріло. Все життя згоріло. Татова гітара, грамоти дітей”.
Не дивлячись на пережите горе, Анна пообіцяла сама собі не зламатися та розпочати життя з чистого аркуша. Також дала пораду іншим матусям, якщо їм доведеться теж виїхати з рідної оселі:
“Не беріть шмотки — вони нічого не варті. Візьміть фотографії, покладіть бірочки з пологового будинку, покладіть дорогі для вас речі”.
Російська армія знищила старовинну будівлю маріупольської бібліотеки
З початку російського вторгнення Центральна міська публічна бібліотека імені Короленка у Маріуполі стала прихистком для містян, які ховалися від ворожих ударів. Сама будівля, що вистояла за часів Другої світової війни, обстрілів росії у 2022-му не витримала — приміщення знищене, значна частина бібліотечного фонду спалена.
Директорка Вікторія Лісогор каже, що 23 лютого атмосфера в колективі вже була напруженою, бо всі тільки й говорили про напад рф. Наступного дня почалася війна, яка розділила життя на до та після. Майже місяць Вікторія прожила на роботі, рятуючись від обстрілів. Коли у підвалах прилеглих будинків вже не вистачало місць, сюди почали приходити інші місцеві.
Останній раз в рідному Маріуполі Вікторія була 16 березня. З міста поїхала ні з чим, встигла вивезти лише деяку документацію. За три дні дізналася, що будівля за адресою Грецька, 43 згоріла, а разом з нею книжки, що збиралися роками. Деякі видання місцеві мешканці просто кидали у вогонь, щоб приготувати їжу.
Про руйнування будівлі повідомила колега, яка у момент обстрілу перебувала там зі своєю родиною.
“Практично все знищено, — каже директорка закладу. — Розграбовані меблі та техніка, щось зламано. Багато книжок винесено мешканцями для розпалювання багаття. Частина фонду в підвальному приміщенні збереглася, це десь 30-40%. Але де вони зараз невідомо”.
Будівля, в якій центральна бібліотека займала два поверхи, раніше належала відділенню державного банку. Приміщення в класичному стилі будувалося довгих вісім років.
Зараз Вікторія живе у Дніпрі та почала збирати книги, щоб було з чим повертатися у рідне місто. Поки немає приміщення, їх тимчасово зберігають у дніпровських колег.
“З вересня започаткувала збір книжок для відновлення фонду маріупольської бібліотеки. Вже отримала десь 1000 екземплярів. Буде з чим повертатись”, — каже директорка.
Книги для поповнення фонду можна відправити за адресою: м. Дніпро, відділення Нової пошти 162 на ім'я Вікторія Лісогор (тел. 0963232935). Обов'язково вказати, що доставка за “рахунок отримувача”. Пошта надішле посилку безкоштовно.
Хочете розказати про Свій дім? Заповнюйте коротку анкету - https://bit.ly/sviydim
