“Я нікуди звідси не поїду. Тут мій дім”, – багато українців, які вимушені були виїжджати з охоплених війною територій чули це від своїх рідних. Вмовити літніх батьків, дідусів та бабусь евакуюватися була задача не з легких. Тож багато залишилися в окупованих містах та селищах. Без грошей, медичної допомоги, світла, води та тепла.
Редакція сайту Сватове.Сity зібрала кілька історій, як українці допомагають своїм рідним, що наразі живуть на окупованій території нашої країни.
Чужі люди знайшли лікаря для хворої жінки та почали їй допомагати
"Ми виїхали з Рубіжного ще в березні, коли обстріли міста були поодинокі, – розповідає свою історію Олена. – Я з сином поїхала до Києва, а сестра з дітьми до Польщі. Перед цим два дні вмовляли мати поїхати з нами, але вона і чути нічого не хотіла. Накупили їй харчів, залишили грошей та поїхали".
Жінка майже пів року не знала, як справи у матері. Зв’язок з містом обірвався у квітні, коли росіяни почали штурмувати Рубіжне та зникла електрика. Якось дізнатися долю рідної людини в Олени тривалий час не виходило.
"Я просила знайомих, які поверталися влітку додому, дізнатися, як там мати, але все було дарма. Просила сторонніх людей, що з України їхали на Луганщину, одного разу навіть заплатила гроші, щоб з’їздили до неї додому. Йшли тижні, але жодної інформації не було. Я розуміла, що може мати й провідали, ось тільки не повідомили, бо там немає не світла не зв’язку", - продовжує свою розповідь рубіжанка.
Одного разу Олена побачила в телеграмі оголошення, що хтось може поїхати подивитися житло та полагодити його, якщо ремонт не складний. Вона звернулася та назвала адресу. Через пару тижнів їй зателефонували та повідомили, що з квартирою все гаразд, тільки десь шибки повилітали, а господарка квартири сильно хворіє й за нею доглядають сусіди.
"Ваша мама не ходить", – я почула в слухавці. Це був як вирок. У мами виявилося хворе серце та вона весь час лежить. Лікарської допомоги в зруйнованому місті не отримати, там всю увагу приділяють пораненим російським військовим. Тому надія була тільки на цей канал зв’язку, щоб якось допомогти матері", – розповідає Олена.
Чужі люди знайшли лікаря для хворої жінки та почали їй допомагати. Олена домовилася телефонувати помічникам вихідними, бо час від часу в Рубіжному пробивається мобільний зв’язок. З окупованого міста приходила інформація про призначення лікаря та інші потреби матері.
ЛікиФото: Відкриті джерела
"Вони казали, що потрібно та скільки це коштує. Купити в Києві це було б в рази дешевше, але передати ліки та інші речі на окуповану територію майже нереально. Тим більше терміново. Тому ось вже кілька місяців прошу купити ліки, памперси, рушники та інші засоби гігієни для мами. Гроші кидаю на картку, а як там далі все проходить – не знаю. Тільки час від часу мені присилають відео з мамою, яка теж вдячна зовсім сторонньому чоловіку за допомогу. А більше поки мені нічого й не потрібно”, – завершила Олена.
З розповіді жінки стало зрозуміло, що багато людей тримають зв’язок з рідними на окупованій території Луганщини через посередників, які за певну оплату допомагають вирішити там наявні проблеми. Особливо це стосується літніх та хворих людей.
Оплачую продукти тут – забирають їх там
"Ціни на продукти в Лисичанську та Сєвєродонецьку значно вищі ніж в Стаханові чи Луганську", – говорить мешканець Лисичанська Семен.
Він виїхав з міста наприкінці травня, коли стало зрозуміло, що сусідній Сєвєродонецьк захопили росіяни. В нього там залишилися батьки, яких він не зміг вмовити евакуюватися разом з його сім’єю.
"Я намагаюся телефонувати їм через "Yolla" (програма зв'язку – ред.) регулярно. Наразі з містом задовільний зв’язок, але ж дорогий. Я домовляюся зі знайомим, який там тримає магазин. Я йому кидаю гривню на картку, бо в нього на підконтрольній території діти, а він збирає по списку продукти, які батьки забирають в магазині. Передати туди готівку дуже важко. Треба шукати людей, які повертаються в місто, чи платити великі комісійні за конвертацію та переведення грошей у готівку. Мене влаштовує схема, якою я користуюсь заради допомоги батькам” - пояснив Семен.
Продуктовий набір для батьків
Співрозмовник розповів, що комісійні за переведення гривні в готівковий рубль доходять до 20 відсотків, а курс гривні до рубля на окупованій у 2022 році території Луганської області тримають один до одного.
Як там домашні улюбленці?
В паніці при евакуації люди забували документи, коштовності та інші речі. Хтось виїжджав автобусом чи потягом і багато речей з собою взяти не міг. Хтось вимушений був залишити домашніх улюбленців.
"За мною заїхав хлопець на машині. Там було вільне тільки одне місце, – розказує сватівчанка Юлія. – Багажник був забитий валізами та пакетами, тож собаку було взяти ніяк. Я сподівалася, що це не надовго, тому вмовила сусіда доглядати "Трєфа"(кличка собаки - ред.). Залишила 1000 гривень на корм та поїхала. Сподівалася влітку повернутися. Але…”.
Дівчина зі своїм хлопцем наразі мешкають в Черкасах і поки Сватове окуповане повертатися туди не поспішають. Але там залишився улюбленець, якому потрібна допомога.
"Коли у Сватовому було тихо та працював зв’язок, в мене зовсім не було проблем, щоб передати туди гроші на корм собаці. Останнім часом це зробити значно важче у зв’язку з ситуацією в місті. Але ж я раз на місяць пересилаю гроші сусіду, який доглядає за собакою, а він мене іноді балує фото чи відео з "Трєфом"", - говорить Юлія.
Собака в окупаціїФото: Відкриті джерела
Майже в кожному захопленому росіянами населеному пункті Луганщини побільшало безпритульних тварин. Але і там знаходяться люди, які намагаються допомогти їм вижити.
"В нашому місті я знаю декількох волонтерів, які турбуються покинутими тваринами. Коли кидаю гроші сусіду, то прошу його купити щось й в імпровізовані притулки. Наче намагаюся загладити провину перед своїм собакою", - підсумувала сватівчанка.
Наразі на окупованій території Луганщини знаходяться тисячі місцевих, які з тих чи інших причин не виїхали або повернулися додому. Умови життя там дуже складні, й люди потребують тієї чи іншої допомоги. Добре, що є така можливість її надати.
Цей матеріал створено в рамках проєкту «Сила місцевих медіа – для посилення згуртованості українців», що реалізується Громадською спілкою «Українська Асоціація Медіа Бізнесу» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».
