Попри окупацію Сватівського району росіянами, чимала частина сватівчан тихесенько вірять в перемогу Збройних Сил України і терпляче чекають на повернення регіону до складу України. Про це розповіло подружжя пенсіонерів, повідомляє Сватове.City.
Життя в російській окупації
62-річна Олена погодилася розповісти про “щасливе” життя, яке влаштували сватівчанам російські “визволителі”.
Жінка одразу поточнила, що не евакуювалася з населеного пункту не тому, що чекала на росіян. Зізнається: залишилися, бо тут, в одному з сіл Сватівщини пройшло все її життя, народилися діти, врешті - тут поховані її батьки.
Олена дуже рада, що діти з онуками виїхали на підконтрольну Україні територію. Це сталося ще у березні, коли російські загарбники захопили їхнє село.
Донька із сином вмовляли батьків їхати з ними, проте ті відмовилися.
“Ми з чоловіком виїжджати не схотіли. Це наша земля. Тут поховані наші батьки - треба ж за могилками доглядати. Тож ми вирішили залишитися у своїй хаті, щоб там не сталося”, - пригадує Олена.
Її чоловік Андрій розповідає, що жителі Сватівщини за “часів окупації” повернулися наче у минуле - в радянщину. Люди живуть у повному інформаційному вакуумі: мобільний інтернет заблоковано, окупанти розповсюджують тільки “правильні” новини про свої “успіхи”, як на фронті, так і у “відбудові” району. Щоб мати хоч якийсь зв’язок, місцеві купують SIM-карти російських операторів.
“Ще трохи працює мобільний зв’язок. Аби дізнатися новини з фронту та загальну ситуацію чекаємо, поки зателефонують діти та розкажуть, що відбувається навкруги”, - розповідає чоловік.
Андрій додає, хто має інтернет - граються “у Штірліца”: спілкуються обережно. Через страх, що соцмережі під контролем спецслужб, під час листування використовують зашифровані слова. Особливо, якщо це стосується ситуації на фронті. Подружжя пенсіонерів каже, в їхньому селі є чимало тих, хто дуже зрадів появі російського триколору. У таких людей чимало родичів в Росії, які щедро “промивають” мізки сватівчан путінською пропагандою.
Дехто з місцевих жителів навіть пішов на співпрацю з окупантами та влаштувався на посади в місцевій “адміністрації”.
Роботи в селі немає. Виживають за рахунок минулорічного врожаю, що встигли сховати від прожерливих російських окупантів. В магазинах все дуже дорого. Аби щось купити в крамниці доводиться використовувати заощадження, які накопичили за часів "бандерівської України". Хоча там дедалі частіше не хочуть приймати українські гривні.
З вірою в ЗСУ
Водночас, Олена й Андрій переконують, що серед односельців є багато тих, хто чекає на повернення України.
“У нас є знайомі, які як і ми дуже вірять в Збройні Сили України, в наших військових. Сподіваємося, що настане час і ми повернемося додому - в рідну Україну”, - додає дружина Андрія.
Нині в Сватівському районі дуже мало молоді. Ті, хто підтримують Україну та мають проукраїнську позицію були змушені втікати. В селах залишилися переважно люди середнього віку - кому за сорок. Коли була можливість виїхати, вони не змогли або не схотіли, а нині виїхати зі Сватівщини можна лише через Росію. Проте, їхати через територію країни-агресорки ризиковано, особливо чоловікам, які будь-якої миті можуть бути мобілізовані до лав армії-загарбниці.
Олена й Андрій просять читачів Сватове.City зрозуміти їх та не засуджувати за життя “під окупантами”: “Вік вже не той, аби кардинально змінювати життя. Якщо така доля - помремо в рідній хаті. Щодня молимося за перемогу України”.
Саме від могутності ЗСУ і перемоги України залежить, як швидко подружжя пенсіонерів побачить своїх дітей та онуків. Щосили вірять, що обійматимуть один одного дуже скоро.
В Telegram працює чат-бот, де переселенці, зокрема жителі Сватового, можуть дізнатися, як зв’язатися з міською військовою адміністрацією та державними установами, де отримати допомогу, а також знайти контакти лікарні, школи та інших закладів громади.
Адреса чат-бота: https://t.me/sviybook_bot
В застосунку також є детальні інструкції-пояснення щодо багатьох проблем, з якими стикаються переселенці під час війни.
