Олександр Огарков жив у Сєвєродонецьку та займався сільським господарством у Новоайдарському районі. Чоловік керував власним агропідприємством: вирощував свиней, а також соняшник, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сорго та інші культури, що родять в степах Луганщини. Зібраний врожай сільгоспвиробник експортував за кордон та постійно вдосконалював свій бізнес. Так було до 2014-го. Через російську агресію підприємець двічі виїжджав з рідного дому.
Агрофермер Олександр Огарков розповів редакції сайту Сватове.City, як на новому місці "з нуля" створює господарство, втрачене на Луганщині.
Будівельник став фермером через кризу неплатежів
Олександр Огарков прийшов до агробізнесу не одразу. Інженер-електронік за освітою жив у місті Сєвєродонецьк та займався будівництвом. Роботи у цій галузі було багато. Місто хіміків стрімко розвивалося: будувалися нові виробничі потужності, як гриби після дощу з’являлися нові житлові будинки.
Та у «лихі дев’яності» сталася криза неплатежів.
«96-й рік. Як зараз пам’ятаю: ніхто нікому нічого не сплачує. Нам заборгували гроші за будівництво. В рахунок оплати за виконані роботи, я забираю на лисичанському заводі мазут, ним розраховуюся з партнером у Могильові-Подільському. Там забираємо млин і починаємо в селі робити борошно», - пригадує пан Олександр.
Як раз в той час стартувало розпаювання землі. Селяни не хотіли залишати свої ділянки у бідному неплатоспроможному радгоспі - прийшли на млин до Огаркова з пропозицією взяти їхні паї в оренду. Той вирішив спробувати. Саме так будівельник став агрофермером.
Олександр Анатолійович робив перші кроки й набував досвіду. Згодом він переконався, що робота на землі це те, до чого має хист.
Пізніше за досягнення в агробізнесі фермер отримав звання «Заслуженого працівника сільського господарства».
Колектив агропідприємства, літо 2021 рокуФото: з особистого архіву О.Огаркова
Гостинний Дрогобич. Родина Огаркових вдруге переїхала на Львівщину
Агробізнес Огаркова розширювався й вдосконалювався. Олександр закуповував сільгосптехніку та застосовував на своєму підприємстві будь-які новації, що з’являлися в агропромисловому комплексі.
Результат не забарився: поголів’я свиней зростало, врожайність соняшнику, пшениці, ячменю, кукурудзи збільшувалася. Частину зібраного збіжжя підприємець залишав в Україні, решту врожаю експортував за кордон через порти Маріуполя, Бердянська та Одеси.
Вперше «руська весна» постукала в двері у 2014 році. «Ополченці» змусили агрофермера виїхати з рідної Луганщини на захід країни.
На новому місці, у Дрогобицькому районі Львівської області, пан Олександр не міг всидіти без улюбленої справи. Пригледівши підприємство, яке потребувало досвідченого господаря, взявся його відроджувати. Розробив план роботи на найближче майбутнє. Аж з Сєвєродонецька надійшла радісна звістка – сили АТО звільнили місто. Родина Огаркових повернулася додому, а на новому підприємстві залишили хазяйнувати сина з дружиною.
За вісім років, у 2022-му, Олександр із сім’єю знову був змушений переселятися до Дрогобича. Цього разу через повномасштабне вторгнення РФ в Україну.
Лютий 2022 року вмить зруйнував усе, що Олександр створював понад 20 років
Усі ці роки на Луганщині було неспокійно. Лінія фронту проходила за 30 км від Сєвєродонецька, тож час від часу до мирного життя доносилися відголоски вибухів. Проте, у повномасштабний напад Росії більшість людей не вірила.
«У нас недалеко колишній аеропорт. Туди прилетіла ракета й бахнуло так, що аж вікна здригнулися. Я ще до війни мав зв’язок з нашими військовими – вони жили у мене на офісі. Хлопці сказали, що це не просто загострення на лінії зіткнення. Це справжня війна», – розповідає Олександр Огарков.
Агропідприємство Огаркова підтримує ЗСУ з 2014 рокуФото: з особистого архіву О.Огаркова
Господарство Огаркова отримало від «визволителів» повний пакет «руського міра». Усе, що він створював з родиною та працівниками понад двадцять років, окупанти розікрали та розгромили.
«День-два і нашу територію повністю захопили, всю бухгалтерію спалили. Війна вигнала нас не тільки з полів, які ми обробляли. Росіяни вигнали нас з власних домівок. Нічого з собою не взяли. Ніколи було про це думати. І медалі мої там залишилися, і грамоти», - каже агропідприємець.
Окрім деякої техніки забрати нічого не вдалося. Довелося все залишити там: товарні запаси і матеріальні ресурси. У лютому на підприємстві готувалися до весняних посівних робіт, тож мали запас солярки, навіть насіння зернових і добрива були закуплені. Забрати нічого не змогли.
Олександр розповідає, якби й захотіли вивезти, то не випустили б, бо навкруги вже встановили блокпости. Частину транспорту підприємства він залишив підрозділам ЗСУ. На іншу – завантажив людей і повіз якнайдалі звідти.
Огарков не знав куди їхати: Київ бомблять, Дніпро обстрілюють. Згодом прийняв рішення: прямувати у Дрогобицький район.
Все «з нуля»: почали працювати, засукавши рукави
На окупованій території з працівників Огаркова не залишився ніхто. Дехто нині перебуває за кордоном. Частина людей переїхала з ним на нове місце. Семеро чоловіків одразу пішли воювати.
Приїхавши, Олександр Анатолійович, як справжній господар, одразу взявся облаштовуватися та наводити лад. В усьому йому допомагає його велика родина: дружина, діти й п’ятеро онуків.
«Почали працювати, засукавши рукави. Взялися за свиноферму, розпочали капітальний ремонт приміщення маточників. Поміняли основне стадо свиней – взяли нових свиноматок, з часом вони почали давати приплод. Займаємося їхнім вирощуванням. Працюємо», - каже власник сільгосппідприємства.
Господарство Огаркова – це й велика рогата худоба. Коров’яче молоко продають. Звісно, вирощують зернові. Однак більшість збіжжя лишають для себе. Пшеницю, ячмінь, кукурудзу не продають – з них виготовляють комбікорм для поголів’я.
Вирощену сою відправляють на екструдування: відділяють олію, отримують соєву макуху, яку використовують для годівлі стада.
Олександр Огарков створює агрогосподарство "з нуля"Фото: з особистого архіву О.Огаркова
«На щастя на сході, у Луганській області, дуже мало лишилося фермерів, які почали працювати на окупантів. Практично всі мої колеги виїхали з регіону. Це я вам кажу, як голова правління Асоціації сільгосппідприємств Луганщини. Так що я в агробізнесі всіх знаю», – каже пан Олександр.
На своєму господарстві Огарков дав роботу 70 людям. Більшість з них це місцеві селяни, а близько десяти – ті, хто працювали з фермером на Луганщині та переїхали з ним на нове місце.
Чоловік запевняє, багато людей змогли знайти, куди використати свій досвід в нових умовах, інші знайшли собі нову роботу. Розпочинати «з нуля» важко, але якщо сидіти на дивані, склавши руки, легше не буде. Треба не боятися братися за іншу справу, набувати іншого досвіду, прикладати зусилля, аби заробити на життя.
Після перемоги України стане зрозуміло, що робити далі
Олександр Огарков каже: «Інколи збираємося з колегами-фермерами разом, спілкуємося, ділимося тим, хто нині що робить або планує робити. Проте, великих планів ніхто не вибудовує».
Олександр Огарков з колегоюФото: з особистого архіву О.Огаркова
Підприємець вірить, що перемога ЗСУ врешті-решт настане та чи повернеться на рідну Луганщину й гадки немає.
Родина фермера мала понад три тисячі гектарів орендованої землі. Нині рілля заростає бур’янами, а частину площ заміновано.
Олександр Анатолійович розводить руками: «Мені з сім’єю там навіть жити немає де – будинок повністю згорів під час обстрілів. Невідомо, чи можливо реанімувати агропідприємство, в розвиток якого вкладав душу, час та гроші. Знову все починати з початку? Я не знаю… Після перемоги України стане зрозуміло, що робити далі».
