Сватівське професійно-технічне училище засноване ще 90 років тому. Раніше заклад щорічно випускав до 700 спеціалістів. Сьогодні ледве набирається 100 студентів. Чому так сталося і чому робітничі професії не в тренді журналісти Сватове.City дізналися у директора ліцею Володимира Євдокієнко.
Сільськогосподарське професійно-технічне училище у Хомівці Сватівського району створили ще у 1927 році. В той час щороку училище готувало три сотні сільгоспспеціалістів — комбайнерів, трактористів, водіїв. У 1975 році тут навчалися до 700 студентів. З 2007 року училище стало Державним професійно-технічним навчальним закладом «Сватівський професійний аграрний ліцей».
Директор ліцею Володимир Євдокієнко каже, що декілька років тому училище переживало не прості часи. Цей навчальний заклад відноситься до Міністерства освіти, але нещодавно частину фінансових повноважень — зарплату педагогів спеціальних предметів та майстрів, передали на обласний бюджет. Також область виділяє гроші на утримання студентів і оплату комунальних послуг. Втім, такий розподіл фінансових повноважень іноді заважає.
— Справа в тому, що Міністерство не передало будівлі ліцею. А грошей на ремонт не виділяє. В результаті ми не можемо повноцінно виконати капітальний ремонт цих будівель. А вони вже давно застарілі і руйнуються, бо будувалися ще у 70-80-х роках минулого сторіччя. Область нам виділяє гроші на дрібний ремонт. За рахунок цього ми міняємо вікна, ремонтуємо класи, коридори, їдальню, вбиральні. Тобто робимо внутрішній ремонт приміщень. Ще за рахунок обласних коштів на території ліцею встановили 32 відеокамери та зробили сучасне зовнішнє освітлення, — каже Володимир Миколайович.
Наприкінці 80-х років, коли в училищі навчалися більше 700 учнів, були побудовані додатковий триповерховий навчальний корпус, чотириповерховий гуртожиток, їдальня, спортзал та будинок культури. Училище тоді займало високі рейтингові показники по країні, бо випускало спеціалістів сільськогосподарської сфери. Було багато техніки, були господарські приміщення, власний автодром та багато чого іншого. Студенти самі обробляли землі, які і досі належать навчальному закладу. Але сьогодні ці землі здають в оренду місцевим фермерам.
— Сьогодні за планом ми маємо набрати не менше 100 студентів. Щоб йшли навчатися в училище, Міністерство подовжило вступну компанію для проф-техосвіти до 1 жовтня. Що стосується технічної бази, то у нас 16 одиниць техніки. Щоправда, здебільшого це машини, трактори і комбайни старого зразка. Проте студентам є на чому навчатися, — розповідає директор закладу.
Уся техніка стоїть на території просто неба. Володимир Миколайович каже, гаражі зруйнувалися вже давно. Ще до його приходу на посаду директора у 2006 році. Хоча він вважає, що їх і утримувати було недоцільно, адже вони здебільшого були споруджені тимчасово і розвалилися через зношеність. Залишилася тільки одна з тих старих будівель — зараз там знаходиться кузня.
Сьогодні Хомівський аграрний ліцей випускає щонайменше 100 спеціалістів. З них 25 — навчаються у філії, що у Сватовому. Директор каже, що готують водіїв категорій А, В, С, комбайнерів, трактористів-машиністів, слюсарів з ремонту сільськогосподарської техніки, електромонтерів, бджолярів, кухарів. Строки навчання залежать від обраної спеціальності. До ліцею можна вступити після 9-го класу і після 11. Усі студенти живуть в гуртожитку безкоштовно, навчаються теж безкоштовно і отримують стипендію по 490 гривень. Діти з багатодітних родин харчуються у їдальні безкоштовно. Інші теж нічого не платять, але батьки приносять у їдальню деякі продукти харчування.
— Ми готові розширити перелік професій для студентів. Сьогодні робітничі професії дуже дефіцитні. Гарного зварювальника чи токаря знайти складно. Є ще професія — працівник фермерського господарства. Але під кожну професію потрібно спочатку підготувати матеріальну базу. Приміщення у нас є, виробничі площі теж дозволяють це зробити. Якщо держава зацікавлена у таких спеціалістах, то повинна бути якась державна програма, спрямована на розвиток професійно-технічної освіти. А за нами діло не стане, бо педагоги у нас є, — ділиться думками Володимир Миколайович.
Також студенти повинні проходити практику. А практику можна проходити на сільськогосподарських підприємствах. Директор ліцею каже, фермери теж мають бути зацікавлені у підготовці місцевих спеціалістів. Але частіш за все вони відмовляють студентам проходити практику у їхніх господарствах. Практика потрібна, щоб студенти вчилися працювати на сучасних сільгоспмашинах. Адже таких машин ліцей придбати не може. Потім ці випускники залишаться працювати у цих же фермерських господарствах.
Нова будівля гуртожитку, розрахованого на 450 студентів, почала потихеньку руйнуватися ще у кризові часи. Будівля довго стояла без вікон і дверей. Всередині більшість кімнат були зруйновані. Тільки декілька років тому адміністрація закладу змогла відремонтувати четверту частину гуртожитку. Сьогодні там створені комфортні умови для проживання для 90 студентів. Фойє, коридори, кімнати відремонтовані. Є бібліотека, актова зала. Також відремонтували спортивний зал — поміняли дах, поставили нові пластикові вікна, є весь необхідний спортивний інвентар. У їдальні теж роблять ремонт після того, як поміняли дах. А ще за обласні кошти придбали нове кухонне устаткування — електричні на газові плити, холодильник, нові роздаточні столи.
— Усі роботи виконуємо по мірі надходження грошей. Спочатку потрібно на всіх приміщеннях поміняти покрівлю. Якщо дах протікає, то ніякий ремонт всередині не допоможе. Потім міняємо вікна, які не мінялися ще з моменту будівництва. Так поступово відновлюємося. Хоча зовнішній вигляд будинків залишається не дуже привабливим. Обласне керівництво працює над питанням передачі будівель у власність, та на скільки це вийде швидко — не знаю. Поки що виходимо з тих реалій, що є, — розповідає Володимир Євдокієнко.
Директор ліцею каже, що передача будівель дасть можливість залучати кошти міжнародних донорів. Сьогодні можна писати проєкти і подавати їх на різні конкурси. Але їх реалізація передбачає співфінансування. Власник будівель — Міносвіти, на це гроші не виділяє. От і виходить замкнене коло.
Проблем багато. Вирішуються вони дуже повільно — десь через бюрократичні перепони, десь через недосконале законодавство. Дефіцит робітничих професій буде до тих пір, поки професійно-технічна освіта в нашій країні не буде розвиватися на державному рівні. А поки що підприємства усіх форм власності відчувають брак робітничих кадрів не тільки у сільському господарстві, а й на будь-якому виробництві чи будівництві.
