В Україні у сільській місцевості проживає 35% людей. Ще наприкінці 2017 року українські нардепи ухвалили Закон про розвиток медицини у сільській місцевості. Чому щось пішло не так журналісти Сватове.City спробували розібратися.

Проблеми сільської медицини на прикладі Сватівського району

З 1 січня 2018 в Україні запустили чергову реформу щодо відновлення та розвитку сільської медицини на виконання Закону «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості». Закон передбачав відновлення або будівництво на селі 517 фельдшерсько-акушерських пунктів та амбулаторій, забезпечення їх новітнім медичним обладнанням, впровадження телемедицини тощо. Фінансування всіх цих заходів передбачалося з різних джерел, у томі числі і з державного бюджету. 

Амбулаторія в Куземівці, відновлена за допомоги ЕС/ПРООНАмбулаторія в Куземівці, відновлена за допомоги ЕС/ПРООН Сватове.City

Поки що у Сватівському районі сільські медичні заклади здебільшого відновлюються за рахунок місцевих бюджетів та міжнародних донорів. Але відремонтувати приміщення та купити сучасне медичне обладнання замало. Потрібно ще утримувати ці заклади — платити комунальні послуги, зарплату медпрацівникам та обслуговуючому персоналу тощо. Сьогодні всі ці витрати лягли на плечі сільських бюджетів.

Головна проблема — нестача лікарів

Головний лікар Сватівського центру первинної медико-санітарної допомоги Раїса Левенець каже, укомплектованість лікарями у Сватівському районі на сьогодні становить тільки 53%. Зараз працює 14 лікарів із необхідних 24. Це негативно впливає на якість медичних послуг, у тому числі у сільських населених пунктах. Раїса Іванівна каже, спеціалістам простіше поїхати на роботу до Польщі, ніж приїхати працювати у районний центр, а тим більше у село. 

 Сватове.City

— Сьогодні сватівські сімейні лікарі вже заключають декларацій більше, ніж це передбачено нормами Національної служби здоров’я. Все через нестачу кадрів. Але проблема у тому, що чим більше пацієнтів у лікаря, тим менше Центр первинної медико-санітарної допомоги отримує фінансування від Національної служби здоров’я, бо існує спеціальна сітка коефіцієнтів, — розповідає Раїса Іванівна. — Навантаження на лікаря збільшується, а фінансування з держбюджету поступово зменшується аж до нуля. При нормі 1800 пацієнтів у нас більшість лікарів вже уклали по 2340 декларацій. Це гранично допустима цифра. Обслуговування наступних пацієнтів державою вже не оплачується. Загалом підписали декларації з лікарями 23 тисячі людей, хоча в районі проживає більше 30 тисяч.

Що стосується сільських ФАПів та амбулаторій, то раніше в рамках децентралізації передбачалося, що утримання цих закладів буде за рахунок бюджетів об’єднаних громад. Децентралізація в Луганській області йде дуже повільно, тому фінансування сільських медичних закладів з 1 січня 2019 здійснюється за рахунок сільських бюджетів. А це дуже велике фінансове навантаження. Думали, що питання вирішиться до 1 липня, але поки ніяких рішень Національна служба здоров’я з цього приводу не ухвалила.

Що каже експерт

Експерт з питань охорони здоров’я, засновник Українського медичного експертного співтовариства Дмитро Підтуркін ще у квітні 2019 у своєму блозі написав, що проєкт по розвитку сільської медицини в Україні провалився. З 517 задекларованих сільських амбулаторій та ФАПів відновили тільки 30. Але витратили на це 5 мільярдів гривень. Такі дані були оприлюднені на форумі сімейних лікарів, який відбувся у березні 2019. Нескладно підрахувати у скільки мільйонів гривень обійшлася кожна амбулаторія. Дмитро Підтуркін пише, це дає підстави стверджувати, що реформа розвитку сільської медицини провалилася, виділені гроші зникли, а відповідальність за утримання сільських медзакладів перекинули на місцеві органи влади.

Експерт називає три причини, які заважають розвитку сільської медицини. Перша — що в Україні не вистачає майже 50% сімейних лікарів. А з тих, хто працює, 35% лікарі пенсійного віку. Навіть якщо в Україні побудувати всі заплановані амбулаторії, то у них просто нікому буде працювати. Через малі зарплати молоді лікарі їдуть працювати за кордон. Відповідальність за розвиток сільської медицини поклали на місцеву владу, а в сільських бюджетах грошей на це немає.

Другою причиною експерт називає неправильний розподіл грошей центральним монополістом — Нацслужбою здоров’я, який платить за обслуговування кожного пацієнта. Проте влада не врахувала щільність населення у різних регіонах України, а також те, що у сільській місцевості потрібно утримувати не тільки ФАПи, у яких працює лікар, а й декілька дочірніх амбулаторій. Тому лікар у селі завжди буде отримувати меншу зарплату, ніж у місті. Дмитро Підтуркін каже, для сільських лікарів навпаки потрібно зробити підвищені тарифи, а ще держава повинна створювати набагато кращі і сприятливіші умови праці сільським лікарям.

Третьою причиною експерт називає суперечливість законодавства. Наприклад, у законі про фінансові гарантії ФАПи повинні бути тільки у складі первинної медицини, а за законом про сільську медицину вони можуть функціонувати окремо.

А як працює медицина в європейських країнах

В Україні реформують медицину, взявши за основу британську модель. На медицину в Британії витрачають 19% від державного бюджету. Тому 82% медичних послуг у цій країні для людей безкоштовні. Решта 18% покриваються шляхом надання комерційних послуг, а також за рахунок державного медичного страхування або благодійників. Британська модель охорони здоров’я вважається у світі однією з економних і найдоступніших для людей. І вона весь час удосконалюється.

У час розвитку інформаційних технологій у Британії велика увага приділяється так званій цифровій консультації з лікарем через Skype. Британці вважають, що спілкування лікаря з пацієнтом через комп’ютер чи телефон зменшить відвідуваність поліклінік на третину і економить гроші як пацієнта, так і держави. А ще, на думку британців, це покращить якість медичної допомоги, незалежно від місця перебування пацієнта.

Франція мала такі ж проблеми з розвитком сільської медицини та нестачею лікарів як і Україна. Тому уряд країни зробив декілька кроків для поліпшення ситуації. Французи для студентів-медиків знизили кваліфікаційні вимоги, в результаті чого більше студентів були допущені до другої сходинки навчання. З’явилася частка лікарів нижчої кваліфікації, але саме вони поїхали працювати у провінцію, де не було конкуренції. 

Ще у Франції студенти медичних закладів мають проходити щонайменше шестимісячне стажування у первинній ланці сільської медицини. Таким чином уряд країни частково вирішує проблеми сільської медицини, а не перекладає їх на плечі громад.

Польща теж стикається з такими ж проблемами медицини, як і Україна, хоча усі поляки платять обов’язкове медичне страхування (10% від зарплати). Та гроші від страховки не покривають повністю витрат на медицину. Ще Польща отримує допомогу на медицину від Європейського Союзу.

Особливо гостро у Польщі стоїть проблема нестачі кадрів. Тому поляки із задоволенням запрошують лікарів та медперсонал з інших країн. Середня зарплата лікарів становить від 2,5 до 3 тисяч доларів. Медичного персоналу — удвічі менша.

Щоб покращити рівень надання медичної допомоги у провінції, Міністерство охорони здоров’я Польщі розробило нові правила лікарської практики. За правилами майбутні лікарі обов’язково мають відпрацювати деякий час у місцевих лікарнях і тільки потім можуть проходити спеціалізацію у великих клініках.

У Грузії реформування медицини відбувалося вісім років. Починаючи з 2004, у країні система охорони здоров’я будувалася за принципами ринкової економіки. Низку медичних закладів приватизували. Найбільше грошей з бюджету отримували приватні страхові компанії, які впроваджували державну програму для забезпечення медичними послугами малозабезпечених сімей. Потім цей список розширили. За рахунок страховки безкоштовно в лікарнях обслуговувалися діти до 5 років, студенти, вчителі, пенсіонери та інваліди. Страхові компанії у свою чергу інвестували у модернізацію лікарень.

З 2013 року все населення Грузії лікується за державний кошт. Але є низка послуг, за які від 20 до 30 відсотків доплачує пацієнт. В той же час у Грузії майже всі ліки люди купують самі, що складає 55,6 відсотків від загальних витрат на медицину.

Як проблему розвитку сільської медицини буде розв’язувати новий Уряд України поки що не відомо.

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися