Подорож тривала з 14 по 27 серпня. Поїхали підлітки 13-16 років з різних шкіл району. Дорогу оплатили батьки школярів. А супроводжував дітей вчитель Сватівської гімназії Дмитро Онопко.
— У липні діти зі Старосамбірщини відпочивали у нашому таборі «Гончарівський». - каже Дмитро Онопко. - Навзаєм адміністрація Старого Самбора запросила на гостини сватівських дітей. Без дороги ми там були 10 днів.
Жили у школі-інтернаті в селі Стрілки. У ньому навчаються діти, які залишаються без нагляду батьків, коли ті виїжджають на заробітки за кордон. Також тут живуть і навчаються діти з прилеглих сіл, коли розпочинається навчальний рік.
— Умови проживання дуже гарні. Є все необхідне. Спеціально для нас працювала їдальня. Дуже смачно готували.
Щодня були різні екскурсії, зустрічі. Один день присвятили прогулянці Львовом.
Також побували на Радіо Прикарпаття. Побачили як там працюють. Їздили на екскурсію до Лаврівського монастиря Святого Онуфрія, недалеко від кордону з Польщею. Побували на гірському курорті селища Розлуч Турківського району, де з джерел напились мінеральної води.
Юлія Літвінова, учениця 7-го класу гімназії, каже, що найбільше їй запам’яталося сходження на гору Магуру — це найвища точка Старосамбірщини.
— Її висота — 1022 м. Хоча сходження було трохи заважке, але ми всі впоралися. Також ходили на гору Діл, де на «Вежі пам’яті» розташований найвищий у Європі хрест. Побачили середньовічну фортецею в Тустані. До речі, ця екскурсія сподобалася усім найбільше.
Пікнік біля Спаського каменя, що недалеко від села Спас
Кожного вечора до сватівських дітей приходили однолітки зі Стрілківського осередка національної скаутської організації «Пласт». Дмитро каже:
— Ми знали, що на Західній Україні ця дитяча організація дуже потужна. Дуже шкода, що подібної немає у нас. Нас вразила організованість пластунів, їх відкритість та комунікабельність. Діти швидко подружилися. Пластуни розповіли про саму організацію, навчали пластунських пісень, різним іграм. А увечері діти Луганщини та Львівщини сиділи біля ватри і довго спілкувалися. Дехто з пластунів навіть залишався ночувати.
— Хочу подякувати нашим дітям за організованість та самостійність. Вони жодного разу мене не підвели. Коли їхали у потязі назад, діти вже мріяли, як поїдуть до Старого Самбора наступного року.
У потязі додому
