Сватівська школа-інтернат була заснована у 1964 році. У 1978 році її реорганізували у школу-інтернат для глухих дітей. А у 2013 році були створені ще додаткові класи для дітей з вадами розумового розвитку. Сьогодні — це єдиний такий заклад в Луганській області. У школи є свій прапор, гімн та герб, на якому написано «Чути серцем».
Журналісти Сватове. City побували на святі першого дзвоника в спеціальній школі та поцікавилися як там живуть і навчаються діти.
Свято першого дзвоника
За словами директора Юрія Довбнича, в школі навчається 93 дитини. Всі навчальні підручники поки що на російській мові.
— Вже вводять навчання на українській мові з першого класу. І хоча в цьому році у нас першачків немає, зате є багато дошкільнят, яких готуємо до україномовного навчання.
Найменшим нашим вихованцям по три роки. Для них навчання проходить в ігровій формі у спеціально облаштованих класах. Найбільший термін навчання у школі — 15 років. Після здобуття середньої освіти можна вступити до вищих навчальних закладів.
Наші діти особливі, тому до них і підхід має бути не стандартний. Вчителів у школі вистачає, як і вихователів та обслуговуючого персоналу. Всі працюють роками, так що текучки немає.
На скільки тут зручно жити та навчатися ми запитали у дітей та їхніх батьків.
Маша Коворотна — сватівчанка. Навчається у 8-му класі. Мріє після закінчення 9-го вивчитися на перукаря або на кухаря. Ще не вирішила остаточно.
Олена Попова живе в інтернаті постійно. Зараз вона навчається у 8-му класі. Каже, що після 9-го поїде в Сєвєродонецьк вчитися на перукаря.
— Я тут уже багато років. Тут я почуваюся спокійно, займаюся тим, що мені подобається. Коли на літо їдемо в табори, завжди хочу додому. Тобто в школу. Бо це мій дім. Особливо люблю свята. Ми і пісні співаємо, і танці вчимо.
Тетяна Гулько з села Лагідне Сватівського району привезла до школи двох своїх дітей. Старший хлопчик ходить у другий клас, а дівчинка — у групу дошкільнят.
— Привозимо дітей в понеділок, а на вихідні забираємо додому. Син вже звик до школи, а менша ще вередує, коли розлучаємося. Та я думаю, що звикне. Звичайно, важко, коли дітей цілий тиждень дома немає, але ж ми розуміємо, що навчатися вони можуть тільки тут. Та й умови проживання доволі гарні.
Інна Болгарська приїхала зі Старобільська разом зі своєю дочкою Євою. Єві 5 років. Ходить зі слуховим апаратом. Каже, що улюблені іграшки — зайчик, ведмедик і собака. І показує нам своє ліжко.
— Ми вже тут навчаємося другий рік, — каже Інна. — Спочатку Єву забирали щотижня на вихідні. А тепер вона не завжди хоче їхати. Тому залишаємо на два тижні, а буває й на три.
Діти в ігровій кімнаті
Родина Поліщуків приїхала у повному складі — мама, тато та двоє дітей. Тато Сергій через сурдоперекладача розповів, що сам колись навчався у цій школі. А сьогодні привіз старшу доньку Аліну, якій 5 років.
Родини Поліщуків та Болгарських
У вчителя другого класу Ольги Іщенко за списком 11 учнів. Але це вже забагато. Якщо буде ще хоча б один, то клас поділять. Зазвичай у таких класах не більше семи учнів. Перший урок в цій школі проводять в режимі вільного спілкування.
— Зробили так навмисно, щоб діти адаптувалися у школі після літніх канікул. Вони спілкуються між собою і з педагогами. Або граються іграшками.
Перший урок у 2-му класі
Учні живуть звичайним шкільним життям — вчаться, готують різні святкові заходи, займаються спортом. А ще у школі є гуртки. Тут діти займаються різьбленням по дереву, вчаться шити одяг, вишивають.
Дванадцятикласники школи-інтернату два роки тому посіли друге місце у Всеукраїнському конкурсі ерудитів серед спеціалізованих шкіл.
А одна із випускниць Сватівської школи-інтернату Ольга Доброва грала у складі збірної України з баскетболу, виступала на дефлімпійських іграх у 2009 році.
У 2015 році будівля Сватівської школи-інтернату дуже постраждала під час вибухів артскладів, бо знаходилась близько до епіцентру вибуху. Добре, що це сталося під час осінніх канікул. Діти деякий час навчалися у Кремінському інтернаті.
Приміщення відновлювали гуртом — будівельники, військові, вчителі, батьки, навіть учнів старших класів. Спочатку відремонтували класи для навчання та спальний корпус — кімнати, їдальня, ігрові, душові, туалети. Вже через тиждень заняття в школі відновилися. А потім ремонтували все інше — спортзал, актову залу, теплий перехід між будівлями, кочегарку. Ремонт затягнувся на два роки. Повністю замінили систему опалення. На подвір’ї закладу поклали тротуарну плитку. Зробили новий спортивний майданчик для дітей і поставили нову огорожу. Всі вікна були вибиті внаслідок вибухів, тому поставили нові — енергозберігаючі.
Є в школі три комп’ютерних класи. У кожній класній кімнаті — інтерактивні дошки. Повністю у всіх приміщеннях замінили меблі, устаткування. Директор каже, що до кінця вересня шифер на дахах планують замінити на металочерепицю. Після вибухів дахи просто залатали.
