Друга світова почалася у 1939. Проте Сватівщина зазнала її горя у липні 1942. Тоді на території теперішньої Сватівщини було три райони — Сватівський, Нижньодуванський та Містківський. З трьох районів з червня 1942 до лав Радянської армії призвали понад 10 тисяч людей.
Всього ж за час війни Сватівським, Нижньодуванським, Містківським військкоматами було призвано до лав Червоної армії понад 19 тисяч жителів трьох районів теперішньої Сватівщини. Кожен другий не повернувся з поля бою.
Початок війни та окупація
З початком війни і до початку окупації району працівники місцевих підприємств виготовили і відправили на фронт:
- 300 військових кінних повозок, обладнаних повним комплектом кінської зброї;
- 1500 комплектів обмундирування для солдат;
- 100 кожухів, тисячі пар хутрових рукавиць та хромової шкіри більш ніж на 300 пар чобіт.
На потребу армії повністю працювали борошномельний завод та новостворені спиртзавод і хутрово-шкіряний цех місцевої промисловості.
Молодь Сватівщини у серпні 1941 працювала на недільниках, а зароблені гроші перерахувала на будівництво військового літака.
Окупація району почалася 9 липня 1942. Сватове і всі населені пункти району окупували німецькі, румунські та італійські війська. З перших днів окупації у районі встановлюється так званий «новий порядок».
Заборонялося:
- ходити вулицями з 20:00 до 4:00;
- у приміщеннях і на вулицях співати радянські пісні;
- збиратися на вулицях і в будинках, окрім похоронів.
Також за новим порядком усі громадяни віком від 14 до 50 років повинні працювати. Крім трудової повинності все працездатне населення обкладалося різними податками.
А ще на початку окупації усі повинні були здати всю сільськогосподарську продукцію. У людей забирали все — зерно, фураж, худобу, білизну, теплий одяг, цінності, фрукти, овочі та інші продукти харчування. Крім того, людей відверто грабували — вилучали радіоприймачі, репродуктори, патефони, платівки, велосипеди і все, що траплялося на очі.
В той же час окупанти зустрічали з боку людей шалений спротив непокори, яка виливалася у диверсії та саботаж. Також багато земляків воювали у партизанських загонах.
Окупанти лютували у відповідь. За час окупації — з 9 липня 1942 по 2 лютого 1943, на Сватівщині жертвами окупантів стали 190 людей, 16 з яких діти. Більше 200 хворих Сватівської психоневрологічної лікарні за цей час померли від голоду. 2320 жителів Сватівщини примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
2 лютого 1943 року в результаті запеклих боїв Сватівщину звільнили від фашистських окупантів. У «Книзі пам’яті» вказують, що під час звільнення Сватівського району загинуло близько 400 воїнів радянської армії. Серед них 24 мешканця району. Ще у період окупації району загинуло 405 мирних жителів. Такі цифри наведені у «Книзі скорботи». Збитки від окупації Сватівщини склали більше мільярда карбованців, а точніше — 1 мільярд 155 мільйонів.
Заслужені нагороди героям Сватівського району
19 тисяч сватівчан воювали практично на всіх фронтах. З них 1061 наших земляків були офіцерами. За проявлені у боях мужність, героїзм і відвагу дев’ятьом жителям району було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Це — М.І. Білоіваненко, П.В. Коваленко, В.Ф. Конопля, П.С. Кударь, Г.Т. Купчин, М.Ф. Омелечко, П.Л. Перепелиця, М.І. Почтарьов, П.Л. Рогальов Орденом Леніна були нагороджені 27 чоловік, орденом Суворова – один; орденом Кутузова – двоє, орденом Богдана Хмельницького – один, орденом Слави І ступеня – троє, орденом Слави ІІ ступеня – дев’ятеро, орденом Слави ІІІ ступеня – 108 земляків, орденом Червоного Прапора – 105, орденом Червоної Зірки – 476, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня - 1080 чоловік, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня - 2 172 чоловік.
М. Аксаков, О. Лисенко, А. Молодан нагороджені трьома орденами Слави, а І. Чистенко – чотирма медалями «За відвагу». Інші наші земляки — учасники війни теж мають відзнаки та нагороди.
Ще більше нагороджено наших земляків бойовими медалями. Тільки у повоєнні роки в районі вручено 536 медалей «За бойові заслуги», «За відвагу» — 536. Відзначився хоробрістю на полі бою старшина артилерійської батареї Чистенко Іван Сергійович з Преображенного, котрий був нагороджений чотирма медалями «За відвагу». А наші земляки старший сержант Яченко М.І., старшина Гребінюк В.В., сержант Дмитренко П.Ф., рядовий Кубрак А.С. і сержант Супрун П.Д. медалями «За відвагу» були нагороджені тричі.
За роки існування незалежної України багато ветеранів війни у Сватівському районі також отримали нагороди: орден Богдана Хмельницького – 103 фронтовика, орден «За мужність» - 238, медаль Жукова – 861 чоловік, медаль «60 років визволення України від німецько-фашистських загарбників» - 400 чоловік. 14 воїнів були нагороджені урядовими нагородами інших країн.
За бойові успіхи, доблесть і відвагу, проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками у роки війни восьми нашим землякам: Брайловському Івану Панасовичу, Гур’єву Федору Кирсановичу, Люльченку Миколі Семеновичу, Радомському Сергію Михайловичу, Семенову Миколі Олександровичу, Северину Олексію Івановичу, Таранусі Андрію Івановичу, Химченку Олексію Івановичу була виявлена велика честь представляти свої військові частини і Сватівщину на Параді Перемоги у Москві 24 червня 1945 року.
На території Сватівського району 32 братські могили, де увіковічена пам'ять загиблих воїнів-визволителів. У кожному населеному пункті району встановлені пам’ятники, меморіальні дошки та пам’ятні знаки задля вшанування пам’яті загиблих земляків-учасників Другої світової війни.
Докладніше про події в роки війни на території Сватівського району можна дізнатися з книги Леоніда Королька «Сватівщина в роки війни 1941-1945».
