9 травня — у День перемоги над нацизмом, учасника бойових дій Другої світової війни Івана Григоровича Пустового вдома привітали троє сватівчан — Юлія Солодовник, Микола Фесенко і семикласниця зі Сватового Мирослава. Вони розповіли журналістам Сватове.City, що для ветерана їхній візит був таким несподіваним і приємним, що він майже дві години не відпускав гостей.
Щороку ветеранів, які живуть у Сватівському районі і які воювали у роки Другої світової війни, напередодні Дня перемоги вітають вдома представники місцевої влади. Але зазвичай такі візити бувають дуже короткими через брак часу у службовців. Тому Юлія, Микола і Мирослава вирішили особисто подякувати одному з ветеранів Другої світової Івану Григоровичу Пустовому за його мужність і звитягу. Сватівчани завітали до Івана Григоровича, вручили йому подарунки, але просто так фронтовик їх не відпустив.
Йому дуже хотілося з кимось поговорити, розповісти про своїх фронтових друзів, поділитися спогадами, показати фотографії. За словами ветерана, багато хто приходить у цей день з привітаннями, але всі спішать і скаржаться на брак часу.
Іван Григорович вже 15 років живе сам, тому спілкування для нього не просто важливе, а конче необхідне. Він пригощав гостей чаєм та все хвилювався, щоб був час трохи поспілкуватися.
Іван Григорович розповів, що родом він з Чернігівщини. Народився 8 листопада 1925 року в селі Ковпита. У 1942 році закінчив дев'ять класів, а вже у квітні 1943 року 17-річним був призваний до лав Радянської армії. Після військової підготовки його направили на подальшу службу навідником гармати 197-го зенітно-артилерійського полку 70-ї зенітно-артилерійської дивізії.
Полк воював у складі Першого Українського фронту. Іван Григорович розповів, що обороняв діючі аеродроми та залізничні вузли від ворожої авіації на західній Україні з травня по серпень 1944 року. Каже, під час війни всі думали тільки про одне — якнайшвидше звільнити землю від фашистів. Ніхто не скаржився на тяжкі умови, кожен виконував наказ. Але найважче було втрачати друзів-побратимів.
Найбільше ветеран розповідав не про себе, а про своїх фронтових друзів. Більшості з них вже немає в живих, але ветеран і досі розповідає про них у теперішньому часі. Під час спілкування Івану Григоровичу зателефонувала одна з бойових подруг, аби привітати з Днем Перемоги. Каже, вони познайомилися ще під час війни і досі постійно спілкуються по телефону, підтримують один одного.
Іван Григорович Пустовий за свою військову службу нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня та «Богдана Хмельницького», медалями «За перемогу над Німеччиною», «Захиснику Вітчизни» та іншими бойовими і ювілейними відзнаками.
Після війни Іван Григорович ще п’ять років залишався на службі і демобілізувався у званні старшого сержанта тільки у березні 1950 року.
Закінчив спочатку Старобільський учительський інститут, потім — Луганський педагогічний інститут. Після навчання Іван Пустовий 43 роки працював вчителем фізики та математики у школах Марківського, Біловодського та Сватівського районів. Останні 20 років — з 1966 по 1986 роки, працював у Сватівській школі № 2 вчителем фізики, поки не вийшов на пенсію. Іван Григорович Пустовий — ветеран педагогічної праці.
Дві години спілкування пролетіли, як одна мить. За словами сватівчан, найбільше їх вразила доброта, мудрість та сила характеру ветерана. На думку співрозмовників, якби наші земляки частіше згадували про фронтовиків, які живуть поруч, то вони б не почувалися самотніми. Ветеранам нічого не потрібно із матеріальних благ. Вони потребують тільки уваги і спілкування, а це не так складно зробити.
