У Сватовому однодумці створили кінно-спортивний клуб. Їхня громадська організація «Юнацька слобода» існує вже 5 років. Заснували її четверо людей, щоб проводити заняття з дітьми і популяризувати гуманне ставлення до тварин. А в майбутньому — створити на базі клубу спортивну школу верхової їзди.
Про свій клуб і команду розповідає керівник Сергій Давиденко. Йому 61 рік і він уродженець Сватового. Останні 27 років займався підприємництвом. Каже, що з самого дитинства захоплюється кіньми — під час літніх канікул у селі буквально «не вилазив» з колгоспної конюшні. Тому сьогодні майже весь вільний час присвячує організації роботи сватівського кінного клубу.
***
Цей матеріал — частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про активістів і громадські проекти зі сходу, які об’єдналися, щоб реалізувати спільну ідею. Вони розповідають про те, як ефективно втілити свій задум в реальність і як в цьому допомагає команда. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
Що було спочатку — коні чи громадська організація?
— Спочатку було бажання. Я придбав двох коней ще у 2012 році. Поспілкувався з однодумцями і виникла ідея створити громадську організацію. Початковим внеском співзасновників було придбання ще коней. Офіційно зареєстрована організація дає можливість залучати людей до занять кінним спортом, особливо дітей. Сьогодні в клубі займаються діти від восьми років, а також ходять дорослі. Але не так багато, як хотілося б, — розповідає Сергій Давиденко.
За словами сватівчанина, проблем при створенні громадської організації не було. Та й грошей пішло небагато. А от труднощі почалися пізніше, адже кінно-спортивний клуб «Юнацька слобода» — неприбуткова організація і живе за рахунок спонсорських внесків та власних коштів.
Організація реалізувала два грантових проєкти, які підтримала Програма розвитку ООН. Один з них — це придбання збруї для коней і захисного дитячого спорядження для занять.
— Посилка із якісними захисними жилетами та шоломами для дітей, а також із амуніцією для коней прийшла із Лос-Анджелес. А другий проєкт реалізувати нам допомогла Програма ООН із відновлення та розбудови миру, під час перевірки витрат за попереднім грантом. У результаті ми отримали від грантодавців обладнання для випікання піци. Це такий собі додатковий бонус, сервіс для популяризації кінного спорту, — розповідає Сергій.
Чи реально купити коней через краудфандинг?
Сьогодні у сватівському кінно-спортивному клубі 11 коней. Є орловські рисаки, є коні тракененської породи, ганноверської, українська верхова. Усі коні з гарними родоводами по генетиці. Кожна порода націлена на певну кваліфікацію вершника. Взагалі, за словами співрозмовника, в Луганській області з початку збройного конфлікту залишилося тільки три клуби: крім сватівського ще є приватні у Сєвєродонецьку та Кремінній. Сергій каже, що сватівські коні доволі відомі у кінному співтоваристві. І якби були створені необхідні умови для занять, то на них можна виступати на різних змаганнях.
Сергій Давиденко виконує у клубі всю організаційну роботу. Це утримання коней — облаштування приміщень, харчування тварин, ветеринарний огляд. Ще він взаємодіє з місцевою владою щодо участі у різноманітних заходах, займається підготовкою і реалізацією проєктів, шукає спонсорів, залучає волонтерів. За словами Сергія, доглядає коней, тренує їх, а ще проводить заняття із дітьми і дорослими Микола Михайловський.
— Прямо скажу, що працюємо ми здебільшого на ентузіазмі. Микола працює у клубі тренером з 2012 року. Оформлений у міському клубі культури та дозвілля як керівник гуртка. Я ж працюю на добровільних засадах, а паралельно займаюся підприємництвом. Ще допомагають доглядати коней волонтери — самі підлітки і батьки дітей, які ходять на тренування, — розповідає сватівчанин.
За словами Сергія, найважливіше, щоб тварини були нагодовані, причому за повноцінним раціоном. Найбільше з кормами допомагають деякі керівники сільськогосподарських підприємств району. Причому пропонують допомогу самі. Але цієї допомоги недостатньо.
Співрозмовник каже, спортивний кінь чи кобила з’їдає за день тільки трави 12 кілограмів. Крім цього потрібно п’ять кіло вівсу, по кілограму чи два ячменя, кукурудзи, макухи тощо. Ще потрібні соковиті корма — буряк, морква, яблука, огірки, кабачки, гарбузи тощо. Тому допомогти може кожен житель району, у кого є надлишки таких овочів.
— Але не тільки харчі потрібні для утримання коней. Кожна тварина потребує догляду, в тому числі ветеринарного. Всі коні стоять на обліку у місцевій ветеринарній клініці. Отримують всі необхідні щеплення, про що написано у їхніх медичних документах. Всі ліки, які необхідні для аптечки, ми купуємо за власні гроші. Але ще є таке поняття, як кінний педикюр — коли у коней обрізають та зачищають копита. У Сватовому таких спеціалістів немає, тому ми запрошуємо когось із Сєвєродонецька чи з якогось іншого кінного клубу, де є такі фахівці. Але їхні послуги не дешеві, — розповідає Сергій.
Нещодавно для клубу придбали двох коней. А допомогли небайдужі люди.
— Цих коней нам давав на «перетримку» господар з Києва. Вони гарні тим, що підходять для занять із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. Також ці коні пристосовані для занять іпотерапією. Тому ми зверталися до усіх жителів району через газету «Голос громади» і сайт Сватове. City з проханням придбати цих двох коней. На пропозицію допомогти фінансово відгукнулося 17 людей. Не тільки підприємці та фермери, а і так люди присилали гроші, хто скільки міг. Коней ми купили, тому вдячні кожному, хто не залишився байдужим, — каже Сергій Вікторович.
То чому коні не в моді?
Микола Михайловський у клубі виконує обов’язки конюха, коняра, берейтора, інструктора. Колись він закінчив кінно-спортивну школу у Петрівці Сватівського району. Каже, тоді там займалися 150 дітей, десятеро з яких постійно виступали на спортивних змаганнях з конкуру.
Загалом Микола займається кіньми вже 20 років. Сьогодні він вже сьомий рік доглядає коней у сватівському клубі, слідкує за їхнім за станом, а ще тренує всіх бажаючих. Заняття для дітей у клубі проводяться безкоштовно. Якщо хтось із дорослих хоче покататися на конях, то це коштуватиме 50 гривень. Тренер розповів скільки потрібно займатися, щоб гарно триматися у сідлі.
— Все залежить в першу чергу від бажання. А ще від фізичних даних людини. Хтось може навчитися за три місяці, а хтось за рік. Але найголовніше — потрібно любити коней і відноситися до них, як до друзів. Якщо буде взаєморозуміння, то жоден кін людину ніколи не скривдить. Але коні сьогодні чомусь не в моді, — каже Микола.
У клубі вчаться азам верхової їзди діти різного віку. 14-річна Даша живе у Харкові, а всі канікули проводить у бабусі у Сватовому. Каже, ходить до клубу з восьми років, дуже любить коней і вже гарно тримається у сідлі.
— У Харкові заняття на конях дуже дорогі. Тому я із задоволенням проводжу канікули у Сватовому. Я приходжу не тільки покататися на конях, а ще допомагаю тренеру доглядати за ними. Найбільше люблю кататися на Христині. Вона дуже лагідна, красива і сильна, бо стрибає через високі перешкоди, — каже Даша.
Сергій Давиденко розповідає, що останні два коня — Шейх і Султан, яких допомогли люди купити, не тільки ідеально підходять для навчання дітей, а ще на них можуть кататися діти з особливими потребами.
— До нас ходить Іван — 15-річний хлопчик з ДЦП. Недарма для таких дітей лікарі радять іпотерапію. І якщо десь за таке лікування треба платити, то у нас хлопець займається безкоштовно, — каже Сергій.
За словами Надії та Івана — батьків хлопця, коні для сина своєрідна віддушина. У нього навіть здоров’я покращилося. Батько хлопця у вільний час допомагає доглядати коней. Іван каже, що йому це не важко, до того ж хочеться якось віддячити за те, що син займається.
Кому потрібен розвиток кінного спорту на Сватівщині?
Сергій Давиденко каже, що сьогодні головне завдання громадської організації — це популяризація кінного спорту. Для цього вони постійно беруть участь у різноманітних загальноміських та районних заходах. Ще проводять показові виступи перед школярами і дошкільнятами. Зазвичай до кінного клубу приходять школярі пришкільних таборів. Тільки в цьому році через коронавірус таких зустрічей не було.
Кінний клуб «Юнацька слобода» розташований в одному із мікрорайонів Сватового. Тут є денник для коней. Всередині приміщення є невеликий манеж, де діти займаються взимку. А от літнього вигулу для занять немає. Міська влада надала земельну ділянку колишнього комунального підприємства, але, за словами Сергія, хотілося б мати власний вигул. Поруч із денником є підходяща земельна ділянка, але щоб привести її до ладу за всіма стандартами, потрібно багато грошей.
— Тому ми сьогодні не можемо брати гроші за тренування, бо не маємо змоги надавати послуги за всіма стандартами. Перш за все для цього потрібен облаштований манеж і бажано критий. А цього не можемо собі дозволити, бо немає грошей. Виходить замкнуте коло, — бідкається Сергій.
За словами співрозмовника, вихід тільки один — якщо знайдеться така людина, яка захоче спонсорувати розвиток кінного спорту на Сватівщині на базі кінно-спортивного клубу «Юнацька слобода».
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
