Що таке сімейні гендерні стереотипи? Більшість людей про це навіть не замислюється. А стереотипи оточують нас з дитинства. І вже потім — у дорослому житті, ми передаємо їх у спадок своїм дітям. Чи можливо подолати стереотипи в сім'ї?
Із власного досвіду
Після закінчення фізико-математичного класу моя старша донька почала радитися — яку професію обрати. Я як мама казала їй, що потрібно вчитися на фінансиста. Увага! Тому що це «більш жіноча» професія і завжди затребувана. Моя ідея у доньки ентузіазму не викликала. Та все ж поїхали ми підкорювати економічний університет.
Стоїмо у величезній черзі, щоб здати документи на спеціальність «фінанси». Донька без настрою. Не хоче бути, як вона каже, «бухгалтером». А у фойє дошка висить з інформацією — куди скільки подали заяв абітурієнти. На спеціальність «програмування» щось зовсім мало. Підходжу до доньки і кажу: «А не хочеш на програміста вчитися?». Ви б бачили, як вона зраділа. Так ще й пройшла без іспитів, лише за співбесідою, бо школу закінчила із золотою медаллю. Вже після другого курсу з економічного вишу самостійно перевелася на факультет прикладної математики технічного університету. Закінчила, і вже вісім років успішно працює ІТ-ішницею.
Добре, що я дала можливість своїй доньці обрати спеціальність до душі. А скільки дітей вступають до тих вишів, які визначили батьки! А потім після інститутів працюють ким завгодно, тільки не за спеціальністю. Це наслідки гендерних стереотипів, які міцно сидять у наших головах ще з радянських часів і впливають на життя наших дітей.
Інший приклад — моя менша донька. Із дитинства вона більше гралася з машинками, танками, трансформерами. У початкових класах більше дружила з хлопцями. Тоді вчителька зі мною проводила бесіду. Мовляв, це не добре, коли дівчинка поводиться, як хлопець — грає в «хлопчачі» ігри, ще й, буває, б’ється з хлопцями. Звичайно, про бійки я з дочкою поговорила, а от у дружбу втручатися не стала. Та й на вулиці вона теж більше дружила з хлопцями, аніж із дівчатами. Така поведінка доньки не вплинула на якісь її риси характеру, на навчання чи вибір професії. Вона грала на скрипці і ходила на карате. Сьогодні донька виросла самодостатньою людиною зі своїми принципами та баченням світу. За професією — музикант.
«Не грайся машинкою — ти ж дівчинка»
Ми часто таке чуємо. Народилася дівчинка — візочок обов’язково має бути рожевим, як і все інше. Іграшки — тільки ляльки і, не дай боже, машинки. Хлопчики теж підпадають під суспільні стереотипи: «Не плач — ти ж хлопчик» або «Це не гарно — так хлопчики не поводяться». Причому ці стереотипи підтримуються в сім’ї, у садочку, у школі. Скрізь говорять, що дівчина має бути обов’язково беззахисною, сором’язливою, ніжною та спокусливою. Готуватися стати «берегинею домашнього вогнища», виховувати дітей та обов’язково знайти собі самодостатнього чоловіка, за яким буде жити, як «у бога за пазухою». А хлопець має бути сильним та активним, приймати остаточні рішення, бути годувальником та захисником. Таким чином до повноліття формується гендерна ідентичність кожної людини — якою вона має бути і яку роль, поведінку, професію виконувати.
Гендерні ролі — це, звісно, про соціальні ролі чоловіків та жінок. Але головна мета розвитку гендерної рівності у нашому суспільстві — сприяти рівним правам та можливостям для усіх людей, незалежно від їх статі чи віку, від кольору шкіри чи віросповідання тощо.
Компанія Омнібус GfKUkraіneу 2018 провела серед українців опитування. Про це писала редакція TradeMaster із посиланням на прес-службу компанії. Тільки половина опитуваних сказали, що домашня робота має бути розподілена, якщо обидва з подружжя працюють. 30 відсотків опитаних вважають, що жінка має підкорятися чоловікові, а це ще одне підґрунтя для домашнього насильства в родині. Майже 60 відсотків респондентів вважають, що жінка, передусім, повинна бути гарною дружиною і матір’ю, а чоловік має повністю забезпечувати родину. Щодо думки дітей з того чи іншого питання, то більшість батьків чомусь впевнені, що тільки їхнє рішення абсолютно правильне і — «так для тебе буде краще».
Також майже половина респондентів вважають ненормальним, якщо вдома з дитиною сидить чоловік, а жінка в цей час працює. Ще чималий відсоток українців вважають несприятливим, коли жінка заробляє більше за чоловіка. Причому за дослідженнями компанії, відсоток підтримки цих стереотипів в українському суспільстві збільшується.
Чи можна подолати сімейні гендерні стереотипи
На час виховання своїх дітей ми з чоловіком мало чули про ґендерні стереотипи, як і про ґендер загалом. Виховували дівчат, здебільшого покладаючись на свою інтуїцію.
За дослідженнями, найбільше підтримують ґендерні стереотипи люди старшого покоління — від 50 років. Найменше прихильників — у віці від 39 до 40 років. Також відомо, що сьогодні молодь з вищою освітою більш прогресивна і гендерно неупереджена при виборі професій, створенні сім’ї, розподілу сімейних обов’язків.
Сьогодні вже знаю, що люди мають бути більш інформованими в гендерних питаннях, аби стереотипи не впливали на їхнє життя та вибір їхніх дітей. Гендерна просвіта повинна бути скрізь — на державному рівні, в засобах масової інформації, у трудових і соціальних колективах, освітніх закладах. Загалом, на мою думку, щоб змінити стереотипи у нашому житті, потрібно у всіх освітніх закладах запровадити спеціальний предмет. Якщо ми звільнимося від гендерних стереотипів, можливо у нас рідше будуть розпадатися сім’ї, менше буде сімейного насилля і більше прогресивних людей, готових реалізовувати свій потенціал для розвитку суспільства.
Вважаю, аби досягнути гендерної рівності у довготривалій перспективі, потрібні спільні зусилля держави, освіти, медіа та сім’ї. Має бути комплексний підхід. Державна політика повинна бути спрямована на розвиток гендерної рівності. Тим більше, що ми маємо багато нормативних документів для її впровадження. Та головне — це подолання стереотипного мислення в сім’ях, причому у обох батьків.
---
Матеріал підготований в рамках проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews
