У кожному українському місті чи селі можна зустріти хоча б одну собаку, яка спить на зупинці громадського транспорту або бігає по території місцевого ринку. Іноді бачиш цілу зграю тварин, які спокійнісінько лежать на квітниках або біля магазинів, де іноді їх підгодовують. Та час від часу люди починають скаржитися, що собаки можуть бути агресивними і нападати на людей.
Тоді громадяни нарікають, що місцева влада нічого не робить по вирішенню цієї проблеми. Та коли починається відлов безпритульних тварин, відразу з’являються зоозахисники, які протестують проти жорстокого поводження з тваринами. Де знайти «золоту» середину у подоланні цієї загальнонаціональної проблеми.
Проблема не локальна, а загальнонаціональна
Скільки всього безпритульних тварин — котів і собак — у Сватовому підрахувати складно. Як і у інших населених пунктах України. І хоча у 2017 в Україні прийняли зміни до закону щодо запровадження гуманного ставлення до тварин, загалом проблему закон не вирішує, а тільки посилює відповідальність за жорстоке поводження з тваринами.
Ми ще пам’ятаємо той час, коли комунальна служба з благоустрою попереджала власників собак чи котів, у які дні буде проводитися санітарна чистка міста від безпритульних тварин. Тоді просто по місту розкладалися отруйні харчі і таким чином знищували собак та котів. А в деяких містах взагалі безпритульних тварин відстрілювали. Частенько під такі жорстокі методи боротьби з бездомними тваринами потрапляли і домашні улюбленці.
Потім прийняли закон, яким заборонили труїти або відстрілювати цих тварин, а зобов’язали у кожному місті побудувати притулки. Відловлених тварин у притулку повинні були стерилізувати, лікувати, чіпувати і відпускати на волю. І в деяких містах ці процедури проводили, щоправда, без створення притулків.
Тільки ефекту такі дії майже не дали. По-перше, неможливо виловити усіх бездомних тварин. По-друге, такі акції швидко зійшли нанівець, бо кожна така процедура доволі вартісна і швидко закінчувалася із закінченням виділених грошей. У деяких містах подібні акції іноді фінансували міжнародні організації. Але така допомога надавалася точково.
В той же час проблеми зі зменшенням популяції відлов безпритульних тварин та їх стерилізація повністю не вирішує. Адже під стерилізацію потрапляють не всі тварини. А кожна з тих, що залишилася на свободі, продовжує щорічно приносити приплоду від 10 до 50 голів. Тому загальна кількість безпритульних собак та котів постійно збільшується.
Безпритульних тварин не буває, бувають безвідповідальні господарі
Засновниця і керівник одного з найбільших українських притулків для тварин «Сіріус» Олександра Мезинова у своєму інтерв’ю «Сегодня» каже, що в Україні проблемою безпритульних тварин не займаються на державному рівні, як це робиться у багатьох розвинених країнах. Там існують державні програми, які регулюють кількість тварин гуманними методами. Єдине місто в Україні, де спостерігається значний прогрес у вирішенні цього питання — це Львів.
Але головною причиною великої кількості безпритульних тварин в Україні Олександра називає відсутність законодавства, яке б не дозволяло людям робити аморальні вчинки, викидаючи домашніх тварин на вулицю. Адже все починається з нашої відповідальності, точніше — безвідповідальності за тих, кого ми приручили.
У Сватовому проблему безпритульних собак вирішують шляхом відлову та відправлення у харківський притулок. Відлов однієї собаки обходиться міському бюджету у 1800 гривень. За останній рік на це витратили майже 70 тисяч гривень. Бездомних собак на вулицях міста значно поменшало. Що стосується бездомних котів, то їхня кількість не критична. Здебільшого вони живуть у дворах багатоповерхівок. Там люди їх підгодовують. А для кошенят частіше знаходяться господарі.
Щодо утримання притулків для тварин, як це робиться за кордоном, то українські законотворці переклали цю відповідальність та місцеві органи влади.
Таким чином держава самоусунулася, зробивши вигляд, що проблема вирішена.
На утримання притулків для бездомних тварин у європейських країнах щороку з державного бюджету витрачається від 100 до 150 тисяч євро. Поповнюються ці «запаси» за рахунок податку на утримання тварин. Він платиться у місцеві бюджети і цей податок доволі високий.
У нас такого місцевого податку немає. Чи готові українські місцеві бюджети витратити на утримання притулків для тварин від 2,5 до 3 мільйонів гривень щорічно — питання.
Чому в Європі не викидають тварин на вулицю
Притулків для тварин у Європі багато. Кожна країна вирішує проблеми по-своєму. Міжнародна некомерційна зоозахисна організація Всесвітнє товариство захисту тварин HSUS і PETA, що діє у 150 країнах світу, не відкидає застосування евтаназії по відношенню до покинутих напризволяще тварин. Вважається, що це гуманніше, ніж повернення тварин у вороже середовище, де їхня смерть буде більш жорстокішою. Втім більшість європейських країн від цього відмовляються.
На думку європейців, головна причина, чому тварини опиняються на вулиці — безвідповідальність людей. Тому в Європі підійшли до вирішення проблеми безпритульних тварин, поклавши велику відповідальність на їх власників. Усі тварини мають бути зареєстровані, з чіпами, де вказується усі дані про господаря тварини. До того ж, перш ніж завести тварину, потрібно заплалити за неї чималий податок. В залежності від країни він складає від 130 до 150 євро.
Такі правила діють у Франції, Німеччині, Швеції, Норвегії, Британії, Нідерландах тощо. Це часто зупиняє тих людей, які хочуть придбати тварин тільки задля задоволення. Ще у європейських країнах запроваджені великі штрафи для господарів, які не доглядають за тваринами, особливо коли останні опиняються на вулиці. А у деяких країнах за недогляд за твариною або жорстоке поводження можуть навіть ув’язнити. Господаря легко знайти по чіпу.
Наприклад, у Люксембурзі штрафи доходять до 227000 доларів, в Австрії — до 15000, а в Німеччині — до 25000 євро. А якщо ви викинете домашню тварину на вулицю, то заплатите штраф у 10000 євро. Такий рівень відповідальності значно знижує кількість тих, хто хоче завести вдома тварину.
Чехія — одна із небагатьох країн, де діє багато бюджетних та приватних притулків для тварин. Там є притулки навіть при поліцейських дільницях. Бо до турботи про домашніх улюбленців залучені не тільки громадськість, а і поліція.
Якщо громадянин побачив на вулиці собаку без господаря, він відразу телефонує на «гарячу лінію». Приїздить спеціальна служба по відлову і тварину відвозять у притулок. У кожного чеського притулку є сторінки в інтернеті. І як тільки з’являється новий вихованець, то про нього відразу є інформація. Усі домашні тварини в Чехії мають бути чіповані. Інакше господаря оштрафують.
Якщо господар не з’являється, то тварина залишається у притулку, а власник втрачає на неї усі права.
Закон є, а відповідальності немає
Закон України щодо поводження з тваринами передбачає зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сьогодні за жорстоке поводження з тваринами — знущання чи побої, які завдали тварині фізичного болю, людина може бути оштрафована від 3400 до 5100 гривень. Також у господаря можуть забрати тварину, якщо їй загрожує небезпека.
А за Кримінальним кодексом України за жорстоке поводження з тваринами можна сісти у в’язницю на строк від 6 місяців до 3 років. Якщо злочин вчинений у присутності неповнолітнього, то строк ув’язнення може бути до 5 років. Тільки в Україні випадки осудження винних у жорстокому поводженні з тваринами поки що поодинокі.
Зоозахисники вважають, що у нашій країні немає чіткої законодавчої бази, яка б захищала права тварин. Люди над ними знущаються, б’ють, викидають на вулицю, бо знають, що їх за це не покарають. Олександра Мезинова каже, щоб вирішити проблему, потрібно на державному рівні зробити декілька дієвих кроків:
- реєстрація та ідентифікація домашніх і безпритульних тварин;
- облік домашніх і безпритульних тварин;
- масова стерилізація і вакцинація бездомних тварин;
- масова піарсоціалізація і влаштування тварин в сім’ї;
- заборона на розведення безпорідних тварин;
- ліцензування розведення породистих тварин;
- популяризація стерилізації тварин та створення таких можливостей для населення;
- соціальна реклама (пропаганда гуманного та відповідального ставлення до тварин);
- освітньо-просвітницька робота;
- зміни в законодавстві.
Як кожен з нас може допомогти бездомним тваринам
Візьміть безпритульну тварину додому. За словами експертів, такі тварини найвідданіші. Вони стануть добрими друзями на довгі роки.
Також кожен може підтримати дорбочинністю будь-який притулок для тварин в Україні. Більшість з них утримуються за фінансової підтримки небайдужих людей. Стань одним з них.
Знайшов бездомну кішечку чи песика, а не можеш взяти? Сфотографуй тварину і вистав фото в інтернет. Можливо знайдеться для тварини господар.
Перш ніж купувати тварину, зайди на офіційний сайт будь-якого притулку і, можливо, ти знайдеш друга, якого шукаєш.
Ось адреси деяких українських притулків для тварин: притулок для тварин СІРІУС, благодійний фонд Happy Paw, Київське товариство захисту тварин, притулок для тварин «SOS Animals» в Пирогово, Gaia, притулок домашнього типу Вольєр № 1, центр допомоги бездомним тваринам «В добрые руки».
