«Флеш-моби, кукли-мотанки, зідрані з тирнету вистави — це не культура»

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Приблизно годину спілкувався з Тетяною Федоровською. Людиною, яка величезний шмат свого життя віддала нашій, сватівській культурі. Людина з прекрасним (не музикант, але знаю таке визначення — колоратурним сопрано. Людина, яка, незважаючи на «рускоязичную чєлюсть» (ги-ги-ги), прекрасно розмовляє українською. Сама з Бєлгородськой області, але щиро любить Україну. А в Україні найбільше любить рідне Сватове.

Під час розмови згадали Володимира Марковича Іоффе, його синів Юрія та Ігора, Миколу Уманця, Миколу та Олексія Білоцерківських, ще багатьох-багатьох корифеїв сватівської культури...

На жаль, в Народному домі «Сватова Лучка» ці імена не знають, не пам’ятають... Не пам’ятають навіть тих, хто ближче за часом — братів Романкіних, Олексія Бумагіна, Олександра Давиденка, Олександра Шаповалова, Ангеліну Шмельову...

Так звані «флеш-моби», кукли-мотанки, зідрані з тирнету вистави — це не культура. Працівники культури без жодної культурної освіти — це не культура. Очільники «культурних» закладів, які принципово не говорять українською (адіннарот) — це не культура. Культура — це пам’ять.

Культура — це не «Лускунчик», зідраний з Інтернету й поставлений невідомим режисером. Це оті щорічні «Сватання на Гончарівці», які були колись візитівкою Сватівського народного театру і на яких зал був забитий вщент... Наша, сватівська, СВАТІВСЬКА культура — це квартет «Слобожани», це «Сватівські козаки», це «Пролісок», це музика Володимира Паляничка й Валерія Ляшика, це «Платье в красненький горошек», це «ляхи пихаті й басурмани кляті...», це багато-багато чого, про що, на жаль, працівники Народного дому «Сватова Лучка» не знають.

Зупиняю себе. Бо й так вже багато літер...

Хочу, дуже хочу, щоб працівники Народного дому «Сватова Лучка» не забували, що перший жовто-блакитний прапор на Сватівщині з’явився саме над цим приміщенням. І воно завжди, навіть при комуняках, було осередком української, слобожанської, сватівської культури....

А Тетяні Федоровській — величезне спасибі. Сподіваюсь не раз почути й побачити її колектив «Горицвіт» не тільки на районній сцені. І зовсім не соромлюсь сліз, які з’являються у мене на очах, коли дівчата під керівництвом Тетяни співають «Щедрика»...

Так, і хотів сказати про корифеїв. Корифей з грецької — той, хто стоїть на вершині. Тетяна Федоровська — одна із сватівських корифеїв. Впевнений.

Дякую Тетяні за спілкування. Сподіваюсь, що культура повернеться в Народний дім...

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів