Червоноград — стара назва Кристинополь, знаходиться у 75-ти кілометрах від Львова, якщо їхати у північному напрямку. А до кордону із Польщею від Червонограда всього 15 кілометрів. До зміни територіального устрою це було місто обласного підпорядкування з населенням майже 67 тисяч людей. До Червоноградської міської ради ще входять місто Соснівка з населенням 11,1 тисяч та селище Гірник, де проживають близько трьох тисяч людей.
Журналісти Сватове.City побували на Галичині у Червонограді та Сокалі і підготували для вас серію публікацій. Чим привабливі ці міста для туристів і чому там варто побувати, як і чим доїхати, де зупинитися і на що подивитися.
Західна столиця шахтарів
На в’їзді у місто стоїть пам’ятник. Спочатку ми подумали, що то пам’ятник металургу. Але головний редактор місцевої газети «Новини Прибужжя» Андрій Дікальчук розповів, що Червоноград — шахтарське місто і це пам’ятник шахтареві.
Пам'ятник шахтареві у Червонограді
За словами Андрія, місто ділиться на старе — Кристинополь, і Червоноград. Між ними є дамба, яку легко подолати пішки. Кристинополь був заснований у 1962 році гетьманом Феліксом Казимиром Потоцьким і до Другої світової входив до Польщі.
На початку 1951 року поляки передали місто СРСР в обмін на Устрики Долішні, які разом із районом відійшли до Польщі. Населення з обох сторін теж піддалося міграції.
Сьогодні частина жителів міста бажає повернути історичну назву — Кристинополь. Ще на початку 90-х хотіли провести референдум з цього приводу, проте більшість людей висловилися проти. Кажуть, Кристинополь був польським містом на відміну від інших міст Червоноградщини, де здебільшого жили українці. Як кажуть історики, назвали місто Червоноградом, бо за часів Київської Русі тут були так звані «Червенські городи», які Володимир Великий приєднав до Київської Русі.
Червоноград ще називають західною столицею шахтарів. На початку 50-х минулого століття тут знайшли поклади вугілля і було відкрито 12 шахт. Місто стало центром Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. А де шахти — там і робочі місця.
Кількість населення почала стрімко зростати, бо люди приїжджали на роботу з усього колишнього Радянського Союзу. У зв’язку з цим будувалося, так би мовити, нове місто з відповідною інфраструктурою.
За своєю структурою Червоноград чимось нагадує шахтарські міста Донбасу — такі ж житлові та адміністративні будівлі. Кінотеатри, будинки культури, автовокзали, залізничні станції — все тоді будувалося, як «під копірку». Все в однаковому стилі і за одним проєктом. Тільки сьогодні у Червонограді набагато більше костьолів, монастирів, церков та капличок. До речі, деякі з них побудовані нещодавно, а деякі ще будуються.
За словами Андрія, шахтарська праця у тутешніх шахтах була доволі важкою. Проблеми у шахтарів були такі ж, як і у шахтарів Донбасу — обвали та вибухи на копальнях. У центрі Червонограда є пам’ятник «Загиблим шахтарям», який встановили у серпні 2009 року за гроші тодішнього голови Верховної Ради Арсенія Яценюка. Знаходиться пам’ятник біля церкви Святої Варвари.
Пам'ятник «Загиблим шахтарям»
На відміну від Донбасу тут немає так званих «копанок», бо вугілля залягає на глибині до 500 метрів, а буває і більше. Але запаси вугілля поступово вичерпалися і сьогодні на околицях Червонограда працює тільки сім шахт. Решта закрилися. І хоча зарплати шахтарів близько 20 тисяч гривень, більшість людей їздять на заробітки за кордон.
Крім шахт, у місті працюють завод залізобетонних виробів та завод металевих конструкцій, деревообробний комбінат, дві фабрики — жіночої білизни та шкарпеток, є автотранспортне підприємство.
Є залізничний вокзал та автовокзал, новий кінотеатр «Сity», величезний будинок культури, розважальні центри, ринок тощо. Як у будь-якому великому місті. Але Червоноград настільки компактний, що все це знаходиться недалеко одне від одного. І хоча по місту ходить громадський транспорт, але не важко пройтися пішки.
Радянські будинки з кумедними балконами
Червоноград знаходиться, так би мовити, всередині розташованих на околицях міста шахт. Його колись будували спеціально для шахтарів. Приватного сектору майже немає на відміну від старого міста — Кристонополя.
Більшість будинків у Червонограді так звані «хрущовки». Хоча сьогодні місто розростається за рахунок новобудов на околицях. На відміну від донбаських, майже біля кожної багатоповерхівки у Червонограді упорядковані квітники, і люди нерідко за ними самі доглядають. А ще у кожному дворі є дитячі або спортивні майданчики.
«Хрущовки» у Червонограді вирізняються своїми балконами. За словами Андрія, свого часу багато власників квартир добудовували все, що хотіли, без дозволів і на власний розсуд. Андрій каже, сьогодні у Червонограді близько 1500 незаконно добудованих балконів. Здебільшого такі споруди виглядають кумедно і псують зовнішній вигляд будівлі. І що робити з цими незаконними добудовами поки незрозуміло. Хоча серед них бувають справжні витвори мистецтва.
Андрій Дікальчук каже, що у Червонограді сьогодні швидкими темпами розвивається так званий «стоматологічний туризм». Стоматологічні приватні фірми ростуть, як гриби після дощу. І все через те, що до Червонограда приїжджають лікувати зуби з країн Європи і навіть з Америки. Щоправда, і послуги червоноградські стоматологи надають якісні. А вартість набагато менша, ніж за кордоном. Так що, якщо хочете мати ідеальні зуби, то ласкаво просимо до Червонограда.
Один із центрів сучасної стоматології
За статистикою у місті сьогодні працюють більше чотирьох тисяч різних суб’єктів господарювання як фізичних, так і юридичних. Розвинутий готельний бізнес, більше сотні закладів ресторанного бізнесу, автозаправні станції, більше трьохсот магазинів та торговельних павільйонів.
Вночі всі вулиці освітлюються. Дороги всі асфальтовані, тротуари теж, або викладені плиткою. Проїжджі частини доріг облаштовані зливами. У перший день ми потрапили під великий дощ. Вода буквально річкою лилася по дорозі. А вже через півгодини після дощу від води й сліду не залишилося.
У центрі міста розташований парк відпочинку. Там знаходяться місця для відпочивальників, розважальні атракціони. Андрій Дікальчук каже, впорядкували парк нещодавно, коли мером міста став Андрій Залівський. Інтерв’ю з мером Червонограда читайте у наступних публікаціях на нашому сайті.
Місце для молитви є у кожній школі і не тільки
У Червонограді 10 загальноосвітніх шкіл, дві дитячо-юнацькі спортивні школи. А ще 20 дитячих садків, сім позашкільних закладів і п’ять спортивних шкіл, два басейна, чотири стадіони, 39 спортивних майданчиків, 13 футбольних полів, три тенісних корти.
Ще у 2020 біля стадіону «Шахтар», де на час нашого візиту тривав ремонт, за гроші міського бюджету поставили великий корт для скейтбордистів.
Корт для скейтбордистів
У Червонограді працює філія міжрегіональної академії управлінського персоналу та економічний факультет Львівського національного університету. Також є Червоноградський гірничо-економічний коледж і два професійно-технічних училища.
Також є міська бібліотека, її нещодавно відремонтували. Бібліотека славиться не тільки своїм величезним книжковим фондом, а й служить комунікативним майданчиком для містян — тут проводять різні зустрічі, семінари, презентації тощо.
Читальна зала бібліотеки
Ми потрапили в 10-ту загальноосвітню школу, де відкривали відремонтовану за грантові гроші Чеської республіки кімнату для роботи учнівського самоврядування. На всіх подібних заходах обов’язково присутній священик, який закінчує благословення спільною молитвою.
На другому поверсі у коридорі школи ми побачили облаштоване місце для молитов. Кажуть, такі місця є у всіх шкільних та позашкільних закладах. Люди у Червонограді віруючі і привчають до цього своїх дітей.
Місто для молитви у школі
А ще каплички стоять біля лікарень та інших соціальних установ. Також їх можна побачити у різних місцях по місту — у парках і скверах.
Пам’ятники видатним українцям і писанці
На центральній площі міста колись стояв пам’ятник Леніну. Його демонтували ще у серпні 1990 — перший демонтований радянський пам’ятник в Україні. Зараз на площі стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку. Встановили його у 1996 році. Гроші збирали на концертах, мітингах, під час різдвяних колядок.
Пам'ятник Тарасу Шевченку
Ще у центрі Червонограда з 2002 року стоїть великий пам’ятник «Борцям за волю України». Ліворуч від пам’ятника на гранітних плитах викарбувані прізвища Героїв Небесної Сотні, а праворуч — прізвища героїв-земляків, які загинули під час війни на Донбасі.
Ще навесні 1992 у Червонограді встановили пам’ятник українському державному діячу і історику Михайлу Грушевському. Він розташований на розі вулиць Грушевського і Героїв Майдану. Погруддя встановили за гроші жителів Червонограда.
Є у місті пам’ятник українській писанці. Зроблений він з мармуру та глини. Встановлений був ще у 1977 році, а у 2016 році його відновили та облаштували територію навколо.
Пам'ятник українській писанці
Одна з вулиць Червонограда ще на початку 90-х була перейменована на честь лідера українського національно-визвольного руху Степана Бандери. У 2005 році у сквері на цій вулиці встановили пам’ятник цьому видатному українцю.
Якщо вирішили поїхати у Червоноград
Дістатися туди від Львова можна приміськими потягами або автобусами, які курсують кожні 15 хвилин з північного автовокзалу у Львові. Можна доїхати ще на таксі, але дуже дорого. Тому простіше прямо на автовокзалі скористатися послугами BlaBlaCar. Це обійдеться вам від 60 до 80 гривень.
Зупинитися у Червонограді можна у готелях — є дорогі і бюджетні. Наприклад, ми зупинилися в одному із готелів у центрі міста. Доба проживання на двох у двомісному номері там разом зі сніданком коштувала 650 гривень. Щоправда, сніданок щодня був однаковий — розігріті у мікрохвильовці млинці з чаєм або кавою. Втім, для бюджетного туриста цілком прийнятно.
Протягом доби поїсти у Червонограді є де. Багато різних кафе, барів, ресторанів, пабів, піцерій тощо. Ціни доволі демократичні. Гарно поїсти в ресторані можна від 200 до 300 гривень. Ми навіть натрапили на їдальню у стилі радянських часів «Сонечко» — комплексні обіди коштують 60 гривень, але готують доволі смачно.
Про храмові пам’ятки архітектури та стародавню історію Кристинополя-Червонограда читайте у наступних публікаціях.
----
Проєкт travel-журналістики «Пізнаємо Україну разом» товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Голос громади» реалізує в рамках проєкту Луганської обласної ради по обміну досвідом між Львівською та Луганською областями.
Дякуємо за допомогу в реалізації проєкту колективу Червоноградської газети «Новини Прибужжя» Марії Кречківській, Елеонорі Синєгубовій, Ірині Огородник, Анні Кондюх на чолі з головним редактором Андрієм Дікальчуком.
