Сватівчанин Володимир Озеров у серпні потрапив до лікарні з діагнозом COVID-19. Три тижні він лікувався у Рубіжанській міській лікарні і дихав з допомогою кисневого концентратора. Як проходила хвороба і чи почувається зараз — через два місяця після виписки, краще Володимир розповів журналістам «Суспільне Донбас».
Володимиру 49. Він приватний підприємець і ексголова Сватівської районної державної адміністрації — займав цю посаду у 2015-2016. Цього літа у серпні полетів на тижневий відпочинок до Єгипту, а додому повернувся вже з температурою більше 38 градусів. На зустріч із журналістами Володимир прийшов — вперше після виписки здолав відстань у кілометр, від свого будинку і до місцевого парку відпочинку.
Перші симптоми Володимир Озеров відчув приблизно за десять днів до госпіталізації. Це була просто температура, яка протягом дня коливалася від 37,4 до 38 градусів. Чоловік розповідає, що інфікуватися, на його думку, міг ще у Сватовому, бо відчув перші симптоми, схожі на застуду, у іншій країні. До цього нікуди зі Сватового не виїздив. Та тоді не надав цьому значення — подумав, що то ефект перегріву чи акліматизації. Проте Володимир не виключає, що міг заразитися в аеропорту чи літаку.
Повернуся додому, та температура не знижувалася. Приймав жарознижувальне. Так було чотири дні, а потім Володимир звернувся до сімейного лікаря. Той порадив продовжувати приймати противірусні та жарознижувальні препарати і попередив — якщо Володимиру не стане краще протягом наступних двох діб, тоді треба готуватися до госпіталізації. Через дві доби краще не стало, тож пана Озерова госпіталізували у інфекційне відділення Сватівської багатопрофільної лікарні.
Володимир Озеров був головою Сватівської райдержадміністрації у 2015-2016
Йому зробили флюорографію, яка показала двосторонню пневмонію. 23 серпня у Володимира взяли зразки для тесту ПЛР. Через те, що тоді були свята результати надійшли 25 серпня після 17:00 — тест виявися позитивним. Цього ж дня — 25 серпня, за Володимиром до Сватового приїхала бригада медиків з Рубіжного.
— До цього часу в мене вже впала сатурація до 85. І другий день я знаходився на кисневому концентраторі, — розповідає Володимир. — Спецтранспорт, яким везли, облаштований. І що сподобалося — персонал, який мене супроводжував звідти, одразу почав працювати зі мною у психологічному напрямку. Поки їхали у Рубіжне медсестриня на ім’я Лола налаштовувала мене, казала: «Не переживай, все буде добре, ми тебе довезем, кисень дамо, там тебе вилікують». У мене, скажу відверто, і хвилювання не було такого. Я був на 100% впевнений, що вилікуюся. Але ця турбота була приємною.
У Рубіжному Володимира поклали у бокс, там він перебував сам. Каже, психологічно було важкувато. Та перебував у дуже важкому стані, як виявилося потім, у чоловіка була двостороння пневмонія з ураженням усіх ділянок легенів. Володимир каже, формально він знаходився у реанімації. Обійшлося без застосування апарату штучної вентиляції легенів. Лише кисневий концентратор.
Ним Володимир користувався більше тижня. Каже, без концентратора не міг ні дихати, ні пересуватися. Лікували за протоколом, та які препарати застосовували Володимир не знає. Тоді, коли перебував у лікарні, усе лікування було безкоштовним — і препарати, і шприци, і системи тощо. Пан Озеров каже, полегшення відчув наступного дня, коли медикам вдалося стабілізувати температуру на рівні 37,2 градуси. Переносилася вона легше, та все рівно відчував сильну слабкість — три дні Володимир не вставав з ліжка. Навіть їсти не міг, бо нікуди без кисневого концентратора.
За словами сватівчанина, персонал у Рубіжному дуже уважний, а ще вони розуміють, що COVID-19 — тяжка хвороба, і пацієнтові дуже потрібна підтримка.
— До мене приходили люди, які відповідали за моє харчування і казали: «Володя, вставай, вставай, треба їсти, вставай». Коли я не міг вставати вони мені приносили чай. Він був дуже солодким. Таким солодким-солодким і примушували пити, казали: «Пий хоч чай, щоб ти вижив, тобі потрібна енергія». І доводилося вставати, знімаючи маску, робити два-три вдихи і пити на одному подиху той чай. І оце перші три дні у мене була така енергетична підпитка.
Володимир зрозумів, що йде на поправку, коли йому сказали, що він знятий з нагляду у реанімації. Усю правду сватівчанину про його стан не казали. Каже, мабуть, якби знав все, то йому було би складно психологічно. Тобто до тяжкого фізичного стану додався ще б і психологічний.
— Я зрозумів, що найстрашніше позаду і я йду на поправку. Саме відчуття, що ти одужуєш, приходить коли ти розумієш, що вчора ти цього не міг зробити, а сьогодні можеш. Навіть якщо це просто самостійно постояти чи поїсти. Тому що слабкість і задишка була постійно. Було дуже важко, — розповідає пан Озеров.
Такі покращення Володимир відчув через сім днів. Та лікування продовжувалося. Каже, далі стало складніше психологічно. Через два тижні процеси одужання сповільнилися. Чоловік каже, часу минуло багато, а відновлення організму тривало повільно.
— Коли на третьому тижні до тебе приходить лікар, слухає і каже: «Я чую твої легені, вони працюють. Ти молодець». А психологічно давить, бо для тебе пройти десять метрів — справжній героїзм.
З лікарні Володимира Озерова виписали 18 вересня. Чоловік каже, у Рубіжному це відбувається по-особливому — коли приходить негативний ПЛР-тест, чергова зміна збирається, заходить у палату, приносить одужавшому захисну маску, на ній написана дата виписки, а ще дарують смайлик, вітають і плескають у долоні.
А ще одужавшому дають ключ від дверей боксу, який він може сам відкрити і вийти. До цього людина постійно знаходиться у боксі ізольованою. А увесь медперсонал заходить у палату лише у спецодязі.
У день виписки Володимира Озерова завідувачка інфекційним відділення Рубіжанської міської лікарні Ольга Мартиненко написала допис у Facebook про одужання сватівчанина. Так вони пишуть про всіх своїх пацієнтів.
30:0 в нашу пользу! Сегодня мы выписали еще 1 пациента, победившего COVID-19! Этот пациент для нас особенный - из тех,...
Опубликовано Ольгой Мартыненко Пятница, 18 сентября 2020 г.
Про Володимира пані Ольга написала, що він був особливим пацієнтом, тим, хто переніс дуже тяжко хворобу та дійсно боровся за життя і переміг. Завідувачка інфекційним відділенням розповідає, як у найкритичніші дні з Володимиром потрібно було говорити спокійно і не видати жодною емоцією, що ситуація критична.
Зараз Володимир Озеров почувається краще, ніж виписали з лікарні, але не на 100% реабілітованим. Сватівчанам радить берегтися і дотримуватися карантинних правил. І запевняє — не залежно від того вірить людина чи ні у коронавірус, він таки існує. Відчути це можна лише, захворівши. Залежить тільки від того, як переноситимуть хворобу. Тим, хто панічно ставиться до COVID-19, боятися і ламати життя через страх інфікуватися теж не радить.
— Скорочуйте загрозу. Якщо рекомендовано носити маски — носіть маски, якщо рекомендовано обробляти руки санітайзерами — обробляйте. Гірше вам від цього не буде, але, як кажуть: «Береженого Бог береже».
Після виписки лікар попередив Володимира про те, що півтора місяці варто уникати контактів з іншими, адже імунітет дуже слабкий. Тож далі двору Володимир не ходив, та й не міг через слабкість. Зараз він робить дихальну гімнастику, аби легені розкривалися і функціонували на повну силу.
