Людмила Лук’яненко зі Сватового — власниця невеликого ательє у центрі міста. А ще у жовтні 2019-го вона відкрила агенцію свят. Назвала її просто і зрозуміло — «Казка». Розширення бізнесу стало логічним рішенням, адже займаючись лише ремонтом і шиттям одягу, не можна прогодувати родину. Але карантин вніс свої корективи у бізнес Людмили. Не втратити, що є, і вижити жінці допомогли місцеві рятувальники. Як саме — читайте далі.
Шиє 22 роки — і досі зберігає першу швейну машинку як талісман
Людмила заснувала свій бізнес у 2010. За першою професією вона хореограф, але жодного дня за фахом не працювала. Каже, натанцювалася ще до того, як вивчилася на хореографа. До цього дев’ять років була учасницею танцювального колективу. Тож з танцями не склалося одразу. Але і швачкою Люда теж не хотіла бути, попри те, що цим займалася її мама.
— Я казала мамі ще, коли малою була, що не хочу бути швачкою. Але так склалося, що з 16 років пішла працювати на швейну фабрику, потім працювала у магазині. Тож те, чим так не хотіла займатися, сьогодні годує мене і мою родину, — сміється Людмила.
Жінка шиє вже 22 роки, 10 з них — це її бізнес. До відкриття власної справи вона працювала у місцевої підприємниці Любові Пурко. Вона тримає у місті магазин тканин і невелике ательє. Але Людмила працювала там продавчинею.
— Знаєте, я там наче інститут закінчила. Любов Іванівна за чотири роки багато чому мене навчила. Все, що вмію робити зараз — завдяки їй. Після роботи там я вже пішла працювати самостійно.
За 10 років роботи у жінки вже є своя напрацьована база клієнтів. Є такі, які «ходять за нею», де б вона не працювала. Каже, спочатку прийшов один клієнт, потім за ним прийшли його друзі, а далі цілі родини. Так і працює зараз. Приходять і нові клієнти, але їх не багато.
У ательє Людмила працює сама. Знайти працівниць складно, бо не всі висиджують. Багато хто не може працювати понаднормово, якщо багато роботи, багатьох не влаштовує оплата праці.
Кімната ательє невеличка — навіть 20 квадратних метрів немає. Влітку тут спекотно, а взимку холодно — опалення у будівлі немає. Вздовж однієї стіни стоїть невеликий диван, така ж невелика шафа, полиці і стіл. Вздовж іншої — стіл, швейна машинка і полиці. На полицях свічки для декору, у шафі — набори повітряних кульок і декор: штучні квіти, блискітки, зірочки, балон з гелієм тощо. А ще у ательє стоїть перша машинка Людмили.
— Цю машинку перед відкриттям ательє мені подарував кум. Це раритет. Вона не електрична — ножна. Машинка була несправна, довелося її реставрувати. Тоді я витратила на це 500 гривень і це були великі гроші на ті часи. Взагалі, коли я почала працювати, у мене була відремонтована машинка, настільний оверлок і тридцять гривень у кишені.
Але ця машинка за перший місяць роботи допомогла мені заробити грошей на оренду приміщення, податки ще й на нову машинку. Тож моя перша машинка — мій талісман. Вона повністю у робочому стані, але я давно нею не користуюся: вона не бере товсту тканину, але стібки на ній ідеальні.
Машинка-талісман Людмили. Вона у перший же місяць роботи принесла Людмилі чималий прибуток
Людмила займається ремонтом і шиттям одягу, хоча каже, зараз шити одяг не дуже популярно, бо у інтернеті можна замовити гарний і набагато дешевше, ніж пошити. До того ж, у Сватовому складно купити гарну тканину через обмежений вибір. Людмила каже, і сама не дуже любить носити такий одяг, бо зараз в Україні багато виробників, які шиють гарні моделі, тож не бачить сенсу витрачати більше.
Відкрила «Казку», бо хоче дарувати людям радість і позитивні емоції
Паралельно з шиттям Людмила виготовляє різну весільну атрибутику — оздоблює бокали для молодят, декорує пляшки, шиє подушечки для обручок, робить бутоньєрки. А ще займається прикрашанням весільних кортежів. Згодом почала робити смачні композиції у коробках з дерева. Такі собі подарункові набори для тих, хто хоче приємно здивувати рідних чи близьких небанальним подарунком.
Людмила почала розширяти бізнес будь-якими шляхами, бо розуміла — одним лише шиттям і ремонтом одягу не виходить прогодувати родину. До того ж у неї підростав син, то треба було думати про те, як його вчити і допомагати. Зараз Віталію 21 і він навчається в інституті на третьому курсі у Харкові. Його спеціальність пов’язана з рекламою. Людмила каже, син вже знайшов роботу, але за навчання вона платить сама.
У жовтні 2019-го у Людмили народилася нова ідея — вона вирішила відкрити Агенцію свят. Назвала її «Казка». Обрала таку назву, бо хоче дарувати людям радість і позитивні емоції, щоб людина відчувала свято.
— Насправді, ця ідея була раніше. Але не сприймала це серйозно, періодично я робила якісь речі на замовлення. А взагалі ця ніша — влаштувати людині свято, у Сватовому не була дуже охоплена. Тому вирішила — чому б не скористатися цим, тим паче я вмію це робити.
Активно у цьому напрямку я запрацювала у жовтні 2019. До цього були лиш поодинокі замовлення. Взагалі тоді не вважала це серйозним, робила на замовлення, бо просто вміла. То вважаю, що всі оформлення свят до жовтня можна вважати такою собі грою, — каже Людмила.
Підприємиця зазначає, для серйозного старту у оформленні свят потрібні немалі фінанси. Але перший проєкт був безкоштовний. Людмила робила фотозону з живими квітами і використовувала у декорі точкову підсвітку. Каже, хотіла зробити людині приємно, а бюджет не дозволяв оформити фотозону, тож вирішила презентувати її від агенції. І таким чином зарекомендувати себе на ринку послуг. Саме з цього проєкту справа пішла.
На придбання атрибутики для фотозон Людмила витрачає свої гроші, каже на деякі фотозони може йти 3-4 тисячі гривень. Але ці витрати суто її. Клієнти можуть замовити фотозони від 500 гривень. Може бути і дорожче — все залежить від бажання клієнта і того, на яку суму він розраховує. Підприємиця намагається зробити все максимально недорого і красиво. Щоб клієнт був задоволений.
На додачу до фотозон і декорування столів Людмила почала робити на замовлення коробки-сюрпризи — подарункова коробка з написами чи наліпками, а всередині неї кульки — різні за формою і розміром. Можна фольговані, а можна звичайні. У такій коробці може бути до 20 кульок. Поступово справи у Людмили йшли вгору, але в один день все змінив карантин.
Як місцеві рятувальники допомогли переформатувати бізнес під час карантину
Коли у березні в Україні оголосили загальнонаціональний карантин, Людмила, як і всі представники бізнесу, які не продавали харчі, була у шоці. Питання, як вижити і за що жити взагалі, не полишало жінку, бо розуміла, що ні їй, ні сину допомогти нікому.
— Знаєте, найголовніший урок, який я винесла з карантину — не панікувати. І пам’ятати, що безвихідних ситуацій не буває. Коли довелося зачинити ательє, скасували усі масові заходи, на яких агенція мала би заробити гроші, я була у ступорі. Але потім мене врятували наші рятувальники.
Мені зателефонували і замовили 100 масок. Це було перше замовлення, яке дозволило не опустити руки у скрутний момент. Потім на сторінці Агенції у Instagram я написала пост, що приймаю замовлення на пошив масок. І справа зрушила з місця. Маски замовляли фермери для колективів, приватні підприємці і просто сватівчани. Продавала їх у Сватовому і відправляла «Новою Поштою» в інші райони — наприклад, у сусідній Троїцький.
Бували дні, коли по 40, 30, 100 масок відправляла. Тобто щоб вижити у такий складний час, довелося трішки перепрофілюватися і шити маски. Робила я це з 23 березня і аж до послаблення карантину, коли дозволили працювати, — розповідає Людмила.
Роботу Агенції Людмила теж перевела у онлайн. Почала активно вести сторінку у Instagram. Коли ситуація більш-менш стабілізувалася, замовлення клієнтів доставляли додому. Доставка тоді була безкоштовна, такою ж залишається і зараз. Теж саме було і з фотозонами. Все виконувала на замовлення і вдома у клієнтів.
Кімната у колишньому торговельному центрі, де працює Людмила, орендована. Вона платить на місяць до 2000 гривень. На час карантину орендодавець брав оплату лише за ті дні, коли ательє працювало. Поки усі непромислові магазини, ательє тощо не працювали — оренду Людмила не платила.
Каже, не було проблем і з постійними постачальниками — ціну на свої товари вони не підвищували, а «Нова Пошта» працювала у звичайному режимі, тож проблем з постачанням тканини, кульок, декору і всього іншого у підприємиці не виникало.
За словами Людмили, аби вистачало на оренду, податки, закупку матеріалів, декору і на життя, вона має заробляти не менше 10 тисяч гривень на місяць.
— Але працювати доводиться багато, часто зранку і до ночі. На оформлення свята йде багато часу — по 6-7 годин. І це ми робимо удвох — я і моя помічниця Ярослава Шевцова. Часто замовлення може бути ввечері, а має бути готовим на ранок чи день.
Тож відкладаю усі справи і працюю — фактично 24/7. Але я не жаліюся, бо люблю свою справу і отримую від неї задоволення, — каже Людмила. — А ще розумію, що моя робота дуже відповідальна. Адже, по-перше, це люди і від того, чи сподобається їм, залежить моя репутація.
Ідеї оформлення свят Людмила бере у інтернеті, але каже, ніколи не копіює чиїхось, бо вважає, що у кожного має бути свій стиль. А ще у Instagram вона знайшла групу однодумців, де такі ж агенції чи приватні підприємці обмінюються досвідом. І це допомагає.
Аби відволікатися від проблем і просто перезавантажити мозок, Людмила малює. Знайшла для себе дуже цікаве заняття, яке заспокоює — розфарбовує картини за номерами. Одна у неї на роботі, а друга — вдома.
Правда, вдома малювати картини майже не вдається, тому своєму хобі Людмила приділяє час у вільні хвилини на роботі
Зупинятися Людмила не збирається, і каже, що у планах довести роботу агенції свят до ідеалу — щоб мати аніматорів для дитячих свят, власну музику і тамаду.
