Микола і Даша Гребеножко разом три роки. Їх історію кохання ми дізналися з нашого фотоконкурсу «Ти — моя поLOVEинка». Це єдина історія у нашому фотоконкурсі , яку надіслав чоловік. Микола закохався у Дашу в 2016. Стояв під її гуртожитком годинами, а вона не звертала на нього уваги. Ця історія про те, як хлопець з Чернігівської області завоював серце сватівчанки за 19 днів.
Миколі було 23, а Даші 22 і вона тільки приїхала на навчання до військового містечка «Десна», хлопець працював там інструктором з тактики. Микола закохався з першого погляду. Годинами стояв під гуртожитком, де жила Даша.
— Я тиждень за нею бігав, вигадував безліч варіантів, аби привернути її увагу. Таємно дістав номер телефону, але вона не відповідала на дзвінки, — пригадує Микола.
Даша не сприймала це серйозно, думала, що це все вигадки, не може хлопець годинами чекати її.
— До мене вже солдати підходили, казали, щоб я поспілкувалась з ним. А потім почав скаржитися командир, тому що Микола не працював через мене, — розповідає дівчина.
І Даша нарешті звернула увагу на залицяльника, почала спілкуватися з ним. А потім потрапила до лікарні — застудилася. У перший день Микола прийшов провідати Дашу просто — вони поспілкувалися та й на тому все. А наступного хлопець прийшов з фруктами, бокалами та шампанським.
— Він став на коліна, а я думаю, якщо запропонує зустрічатися, то відмовлюсь. Але він запропонував одружитися... і я погодилась, — сміється Даша.
Дівчина каже, скоріш всього, її бокали «підкупили», бо вони були не пластмасові, а красиві, скляні. Даша і досі жартує над чоловіком, що через них вона і погодилась стати його дружиною.
Це сталося 29 вересня близько одинадцятої години вечора. Через 19 днів після їхнього знайомства. Микола зробив все можливе і їх розписали через чотири дні. Та через що довелося пройти закоханому хлопцю, аби швидше одружитися з Дашою, сама вона не знає. А Микола не зізнається.
— Коли Даша відповіла мені: «Так», я зрозумів тільки одне — потрібно швидше одружуватись, щоб не передумала, — розповідає Микола.
Найромантичніше побачення у пари сталося, коли вони працювали на відстані у 750 кілометрів один від одного. Коля привіз Дашу до її частини, а сам поїхав до своєї. А потім зателефонував через два дні і сказав: «Нічого не питай, відразу після шикування їдь за адресою, ключ під килимом».
— Я відкриваю двері, а там доріжка від входу до ванної всипана пелюстками троянд, горіли свічки, а у ванній лежав мій чоловік, — ділиться спогадами Даша.
Через деякий час Микола забрав Дашу з «Десни». Жити молодята переїхали до Сватового. Через рік у пари народився син. Ім’я обрала Даша. З цим теж була цікава історія.
— У чоловіка сімейна традиція — у них хлопчиків називали або Іван, або Микола. Через покоління. Коли вирішували як назвати сина я просто запитала у Колі: «А що інших імен нема?». Чоловік зі мною погодився. Синочка назвали Давидом, — розповідає дівчина.
Перший День закоханих подружжя святкувало на орендованій квартирі. Даша і Микола вже жили разом. Коля звільнився з роботи, а Даша приїхала зі своєї бригади. Микола приготував романтичну вечерю, подарував подарунок. Пара вже чекала дитину. Тому у перший День закоханих весь вечір обирали ім’я майбутній дитині, обговорювали плани і просто мріяли.
Зараз Даша у декретній відпустці, але працює майстром по нарощуванню вій. Чоловік працює у будівельній сфері, їздить до Чернігова. Планує працювати у Польщі.
Микола любить рибалити. Раніше разом з Дашею вони часто їздили рибалити, навіть ночували. Він більше любить активний відпочинок — аквапарк, походи в ліс. Даші не дуже подобається так відпочивати, але подобається проводити час з чоловіком, тому вона підтримує всі його вподобання.
Недавно подружжя їздило до пивоварні у Полтавську область. І вони зупинилися, щоб купити живого пива. Там зустріли начальника батальона, який згадав Миколу, хоча той і був простим сержантом. Начальник говорив, що на службі вони досі згадують їх пару. Нервів вони тоді добряче потріпали.
