Надія Наталуха працює кухарем у дитячому садочку «Журавка». Їй 57. Робочий день у жінки починається тоді, коли більшість з нас ще і не думає прокидатися. Як працюється у такому ритмі і чи складно це — розпочинати свою роботу тоді, коли надворі ще темно.
— Кухарем я працюю усього три роки. До цього трохи була вихователем і нянею. Робота подобається, бо люблю дуже дітей. Ось тут — на кухні дитсадочка, сьогодні робота у мене почалася о п’ятій ранку.
Аби прийти на роботу о п’ятій, вдома доводиться вставати о четвертій ранку. Поки попораюся по господарству — нагодую курей, собак і котів, потім збираюся сама. До роботи пішки йти півгодини, але влітку трохи швидше — на велосипеді на дорогу з дому йде 20 хвилин. Правда, трішки страшно, бо ще темно.
Я приходжу на роботу, переодягаюся. Одразу вмикаю плити і починаю готувати. Набираю воду, чищу овочі. Так, аби вистачило на всіх діток. Готую усе на засмажки. Сьогодні на сніданок у нас макарони, тушкована капуста, чай і бутерброд з маслом. На обід ‒ гороховий суп, плов з буряковою ікрою і компот.
Раніше у мене був інший графік, тож звикати до того, що робочий день у мене починається тоді, коли ще всі сплять, довелося довго. За натурою я сова — пізно лягаю і довше поспала б, але ні. І піднімаюся, бо треба йти — дітки ж чекають (усміхається).
О восьмій до мене приєднується ще один кухар — моя колега. Сніданок нам потрібно приготувати так, аби страви були готові о сьомій ранку. Щоб вони не були гарячими, коли будемо подавати дітям. Сьогодні я працюю до 13:00, а моя колега з 8:00 до 16:00. За таким графіком ми працюємо по черзі. Після роботи ‒ займаюся домашніми справами.
Секрету, як швидше прокидатися вранці, за ці роки так і не вигадала. Прокидаюся, бо треба.
Як працюється іншим жителям сходу України, які щоранку прокидаються затемна, читайте на Свои.City. Журналісти Медіакластера Схід Агенції розвитку локальних медіа «Або» розпитали про особливості роботи машиністку водопостачання, агронома, водія хлібозаводу, баристу і фітнес-тренерку.
