Журналісти Сватове.City запитали у сватівчан чи бояться вони інфікуватися коронавірусом. А ще — як вони захищаються. Ну, і, звісно ж, цікавилися чи є у світлі всього, що відбувається місце паніці.
Альона Сверчук:
— Поки що не боюся. Можливо, думаю, що наше містечко обмине. А в принципі — мию і дезифінкую руки. Коли ходжу у лікарню — одягаю маску. Поки все.
Альона Пєснєва:
— Коронавірусу дуже боюся! У мене двоє дітей, в першу чергу за них переживаю. Меньша донька щойно тільки почала видужувати після ГРВІ, дуже важко хворіла. Та завжди я за будь-яку хворобу сильно нервую, навіть якщо у дитини банальний нежить. А тут над усіма нами висить така загроза, яка вже охопила весь світ! Зараз у школі карантин, сидимо вдома. Виходимо на прогулянку в двір, намагаюся без особливої потреби не відвідувати місця, де багато людей. Швиденько в магазин чи аптеку — і додому. Думаю, це найкраща профілактика. Звичайно ж, щодня вологе прибирання в хаті, провітрювання кілька разів на день. У Сватовому паніки не помічаю, але все ж таки гречку й макарони потихеньку народ скупляє.
Неоніла Усова:
— Вірусу не боюсь. Вважаю паніці у цій ситуації точно не місце. Думаю, треба менше відвідувати місця зі скупченням людей і використовувати септики.
Тетяна Загнойко:
— Вірусу не боюсь, і особливо не оберігаюся. Уникати масових скупчень людей теж не виходить, бо робота з людьми, але щогодини обробляю руки знезаражувальними засобами. Сподіваюсь, що скоро настане справжян весна і коронавірус зійде нанівець, тому думаю і місця паніці теж нема.
Олена Бушеньова:
— Сказати, що я боюсь не можу. Просто трохи неприємно бачити, що людей — тобто нас, знову намагаються загнати у емоційну яму, вивести з рівноваги і не лише в Україні. Адже здоровими, сильними духом, сміливими і впевненими людьми складно керувати. А слабкими і заляканими — легко. На мою думку, така маніпуляція світової влади.
Як захищаюсь? Перш за все слідкую за собою, своїм оточенням, внутрішнім станом. Зовнішній світ — тільки прояв нашого внутрішнього світу. Те, що у нас усередині, проявляється і у нашому оточенні, людях, і здоров’я у тому числі. Тому чим більше ми будем здоровими тілом і душою — тим здоровішим буде оточення.
Чи місце паніці? Ну, знову ж — залежить від того, на скільки сильно людина вірить у себе і власні сили. Окрім цього вірусу у світі є багато інших хвороб, які також забирають багато людських життів. Просто це щось нове — незвідане. І, як мені здається, люди бояться не самої хвороби, а саме невідомості. Страх нового, невідомого — найбільший з усіх страхів людини. Його можна порівняти зі страхом смерті. У випадку з вірусом — і те, і інше. Тому удвічі складніше це пережити людству.
Наталія Лисенко:
— Ні, я не боюсь. І вважаю це проплаченою акцією. Це все китайці гроші заробляють. Паніка — навмисна, і теж для того, аби заробити грошей. Як захищатися? Як завжди елементарними засобами гігієни — миємо руки, а від людей, які чхають чи кашляють тікаємо. Нема місця паніці, є місце професійності лікарів, держави, президента. Але це все не про нас.
