До 1860 року у Сватовому не було жодного навчального закладу. В 1900 році духовенство Куп’янського повіту відкрило церковну школу у Сватовій-Лучці. Тоді слобода була районним центром і вважалася одним із найбагатших поселень.
Будування школи
Де будувати школу вирішили на сходці селян. Під навчальний заклад виділили 4 гектари землі. На місці школи міг бути завод поміщика, але будувати його селяни не дозволили. Школу вони будували самі і на власні кошти. Цеглу возили з Мілуватки.
У 1904 році школу добудували і називалась вона «Второкласна церковно-учительська». Хоча школу будували багато селян, не всі діти могли навчатися в ній. Тільки діти багатих сватівчан і багатіїв з навколишніх сіл. Щоб вступити до неї, треба було закінчити спочатку початкову школу. Вона знаходилася тут же — в одній із кімнат, що називалася «Зразкова». Тут майбутні вчителі проходили практику. Їх називали «пан учитель», а інших вчителів називали на ім’я та по-батькові.
Колектив вчителiв, 1948 рiк
У школі вчилися 100-120 дітей, а у класах було по 30-35 учнів. Викладали російську мову і літературу, математику, геометрію, історію, географію, фізику, закон Божий і хоровий спів. При школі був хор. Заняття проводились вечорами і вчили лише церковні пісні.
У двох класах були квартири вчителів, ще в двох — склад і кухня. В хімічному і фізичному кабінетах був гуртожиток. Там жили учні.
У школі був великий двір. А ще фруктовий сад, де росли різні сорти яблук. Учні його доглядали, але їсти яблука заборонялось. Урожай збирали, продавали, а гроші йшли на школу.
Перший випуск був у 1907 році.
Школа до 1934 року
З 1917 року в школі почали навчатися діти робітників і селян. Це були групи із 5-6 учнів, які жили на одній вулиці. Групи учнів так і записувались до журналу, а домашнє завдання робили по черзі. Групи із різних класів змагалися між собою.
Шкiльна лiнiйка, 1961 рiк
При школі був магазин, де продавалося учнівське приладдя.
На той час у Сватовому вже були перша, друга і 38 (залізнична) школи. Між школами проходили академбої. Проходили вони в залізничному клубі, там збиралися представники від шкіл. Оціночна комісія складалася з вчителів.
У 1928 році в школі виникла піонерська організація. Ще при школі були гуртки: хоровий, хімічний, математичний та юннатів. А члени літературного гуртка випускали стінгазету. Юннати доглядали за живим куточком, де були їжаки, жаби, вужі, галки. Активним членам гуртків давали премії у вигляді тканини на одяг.
Влітку діти відпочивали в піонерському таборі. Там вони грали в спортивні ігри, купалися в річці, розважалися. Ще учні працювали на полях колгоспу «Хвиля революції». Ходити ввечері містом школярам не дозволялося, а кого спіймали, то критикували в газеті.
Зразкова школа Сватівського району
З 1934 по 1939 роки школа називалася «Зразковою школою Сватівського району». У школі було 18-20 класів, всього навчалися 800 учнів. Вчилися у дві зміни. Було 40 вчителів та два інструктора.
Школа мала земельну ділянку в 10 гектарів біля лісу «Довгеньке», три гектари фруктового сада, двох коней, трьох корів, близько 500 штук кролів та 50 бджолиних вуликів. Учні старших класів вирощували сільськогосподарські культури. Прибутки від тварин та урожай йшли на харчування учнів.
При школі була експериментальна земельна ділянка — така собі природна лабораторія під відкритим небом.Зараз на цьому місті розташований парк. Ще були майстерні з обробки дерева.
Присадибна земельна дiлянка, 1963 рiк
У школі були гарні меблі, піаніно. У коридорах, на вікнах, тумбочках і у класах стояли живі квіти.
Школа під час та після Другої світової війни
У Другу світову, під час окупації Сватового, у школі були вибиті шибки і рами, вирвані двері, обдерті стіни. Сад вирубали. При німцях на другому поверсі був їхній госпіталь, а на нижньому — кухня і стайня.
Після визволення міста учні, вчителі та батьки відновили школу. Встановили рами, шибки. За склом спеціально їздили до Сєвєродонецького заводу.
Вчилися спочатку в сусідніх будинках, а згодом на нижньому поверсі. На верхньому поверсі була російська школа. В школі було холодно, дров не вистачало. За ними на конях в ліс їздили учні старших класів. Підручники та зошити купували на ринку у Харкові, але їх не вистачало. Писали на старих журналах та газетах. З харчуванням теж було складно. На клас давали лише один кілограм хлібу. Так тривало два роки.
Після війни школу відремонтували, сад розростається, вигодовуються тварини. Знову працюють гуртки. Починаючи з 8-го класу, учні вчилися автосправі і після закінчення школи їм видавалися права водія ІІІ класу. Практику проходили на вантажній машині. На ній же їздили у колгосп збирати врожай. Згодом батьки та учні побудували для машини гараж.
Пізніше учні, батьки та вчителі збудували друге приміщення школи. Там дві класні кімнати, спортивна зала, бібліотека, піонерська кімната. В обох приміщеннях зробили парове опалення. Була майстерня для обробки дерева та металу. Щодня діти отримували гарячі сніданки і обіди в шкільній їдальні.
З 1958 року і до теперішнього часу
З 1958 року школа із семирічної стала восьмирічною. Два роки була експериментальною — вводили нові навчальні програми. Окрім навчання учні брали участь в районних та спортивних заходах, збирали металобрухт.
Школа до 2017 року
До 1996 року навчання в школі велося російською мовою. З 1996 року школа стала україномовною. Зараз у школі навчається 231 учень, вчителів — 21.
