У Сватівському краєзнавчому музеї зберігається традиційна українська скринька XIX століття. Такі скрині були невід’ємним елементом в житті громадян. В ньому зберігалися предмети побуту, рушники, прикраси. Іноді їх використовували як стіл або спальне місце. Ще в скрині зберігалося придане нареченої.
Директорка музею Яна Бондарєва розповідає, що скриню до музею передала пані Неласа. Рік передачі невідомий, але в обліковій книзі музею вказане тільки прізвище жінки і місце проживання — Сватове, вулиця Садова. Можна припустити, що жінка була сватівчанкою, але доказів цьому немає.
Основним матеріалом для виготовлення скринь були дерев’яні дошки з листяних порід дерева, найпопулярніші — дуб, клен, липа. Скриня була у вигляді прямокутного ящика з кришкою. Кришка могла бути як прямою, так і випуклою. Вона обов’язкова зачинялася на ключ.
До скрині приварювали ковані ручки. Дно робили пласким, іноді доповнювали його ніжками. Часто скриню робили такою великою, щоб її можна було використати як стіл або ліжко. Зверху скриню накривали рядном, килимом або рушниками. Майстрів, які їх робили, називали скринниками.
Найчастіше скриню фарбували у червоний, використовуючи різні відтінки цього кольору. Іноді скринники оздоблювали її рослинним орнаментом. Такі називалися «мальованими». Спочатку їх виготовляли з дерева, а потім скриню оковували залізом та декорували різноманітними кованими елементами.
В середині скрині майструвався невеличкий ящик. В ньому зберігалися папери, гроші, прикраси. Скриня була одним із найважливіших компонентів весільного обряду. Вона вказувала на статки та соціальну значущість сім’ї нареченої.
У 50-60 роки ХХ століття скринництво як окреме ремесло згасло. В багатьох селах ще зберігаються такі скрині, але здебільшого там зберігаються старі речі.
За матеріалами Сватівського краєзнавчого музею
