У день виборів журналісти Сватове.City опитали близько 30 сватівчан. Відповідь приблизно одна — прийшла, бо потрібно, я за того, вірю в країну і тому подібне. Але, що насправді сватівчани обговорюють в день виборів, коли думають, що їх ніхто не чує? Сватівчани українською не розмовляють — у нас суржик та суцільні русизми, тому й пишемо на «рідній» для сватівчан мові.
Ми були на дільниці у автокласі другої школи, що на Веселій. Вона відкрилася на сім хвилин пізніше. Люди у черзі бідкаються.
Дві жінки одягнуті в пальто спілкуються з спостерігачем:
— Ну, і чо ви нас не пускаєте? Ми ж на роботу опаздиваєм.
А добре одягнена літня жінка обурюється до усього натовпу:
— От раньше було краще! Це шо взагалі таке? Зачєм я так рано прийшла?
Люди в черзі роблять вигляд, що не помічають її. Обговорюють свої проблеми, свято, городні справи.
Сватівчани заходять до дільниці:
— Здрастє! С праздніком!
— З яким це? — питає у своєї жінки чоловік у натовпі.
— Так Вербна ж.
— Тю, а я думав, — махає рукою.
— Ой, та шо ти там думав?
— Не начінай.
До кабінок підходять дві жінки. Одній на вигляд років 80, а іншій під 70. Перемовляються через стінку:
— А де тут ставить? — питає літня жіночка.
— У квадраті, протів кандідата, — відповідає її супутниця.
— Та я не бачу.
— А я говорила, возьми очки.
Тим часом жінка із комісії розмовляє з спостерігачем.
— А як Вас називать Валєрій батькович? Чи просто Валера?
— Та мене і Вітьой називали.
Чоловік років 50 кричить на члена виборчої комісії. Але прислухавшись розумієш, він не кричить, а так розмовляє.
— Моя сестра тут 20 год не живе, чо їй пріглашєнія сюда пріходят?
Жінка, абсолютно спокійним голос відповідає:
— Так в реєстр сходіть. Що ж ми вам зробимо? Не ми їх відправляємо.
До кабіни разом намагається зайти подружжя років восьмидесяти.
— Не можна, не можна. Мало лі чєм ви там будєтє заніматься, — сміється одна з членів виборчої комісії.
Чоловік у робочій формі, під 40 років, кидає бюлетень до урни:
— Хай зазеленить ... трава! — посміявся і швидко пішов.
А жінка, кинувши бюлетень, сказала:
— Хай Господь благословить!
На дільниці холодно так, що руки мерзнуть.
— Ой, а дай мені курточку, — просить член виборчої комісії.
— На, одівай.
— Та я не вдягти.
Біля столу виборців чується скандал. Чоловік сорока років не може проголосувати, бо його немає в списках.
— Как это меня нет?
— Де ви прописані, дайте Вашу прописку, — намагається згладити конфлікт жінка з комісії.
— Я не брал. Отдайте мой билет! А то вкинете за того! — кричить чоловік.
І йде з товаришем до виходу.
— Так, а че ты не взял? — питає товариш.
— Та я ее выкинул. Зачем мне эти бумажки!
Жінка виходить з кабінки з бюлетнем та протягує комусь у натовп.
— Женщина, женщина, что вы делаете? Это нарушение! — кричить спостерігач.
— Та я внуку дам! Пусть бросит!
Молода жінка кидає бюлетень до урни.
— Женщина, он что пустой? — питає наглядачка.
— Нє, я заповнила.
— Так вы в кабину не зашли!
— Я відвернулась і на паспорті поставила, — виправдовується жінка.
— Ну, ладно.
— Така молода, а вже нарушаєт, — причитає член комісії. Щоправда, у повітря, бо жінка вже пішла.
Виходимо з дільниці, стоїть купка людей:
— Давно не бачились.
— Як онуки...?
— ... А я їй кажу, за Порошенка не проголосуєш — больше мнє не подруга.
— ... Вже на город потихеньку...
Виходимо на вулицю, проходимо повз церкву. Люди тільки із служби. Їм не до виборів, але:
— Сподіваюся, що новый президент принесе мир та любов в Україну, — говорить жінка.
— Ничего не будет. Будет только война и боль, — заперечує чоловік.
Інші обговорюють службу та Вербну неділю. Ми сідаємо в автобус. І тут про вибори жодного слова. Із цікавого тільки незнайомі чоловік з жінкою, які посварилися через м’ясо.
Виходимо з автобуса, йдемо на роботу. Повз проходять дві літні жінки:
— А ти бачила шо у інтернеті про бюлетні писали?
— Нє, а шо?
— Шо тепер, коли ставиш галочку напротів кандідата, то голосуєш протів нього, а не за нього.
Повертаємось на дільницю о 19 вечора. Остання година голосування. За цей час проголосувало три людини.
В хвилини тиші одна з членів комісії розмовляє з іншими:
— А у нас колись внучка пропала. Бігаєм вокруг хати, орем, зовем. А її нема.
— Тю, а як ви смогли потєрять?
— Як, як? Ребенок льог на діван, укрился полотєнцем і уснул. Боже, як вспомню, нас тоді так трясло.
Всі охають і згадують схожі випадки.
— Ой, а ще у нас було. Дитина заснула. Мама ушла свои дела делать. Иде на кухню, а там магніти на холодільники сползают вниз. Мать, думала, шо с ума сошла. Глядь, а то ребьонок приліпив на холодильник смажені кабачки з майонозем.
Всі сміються, а біля них чується:
— Оце ж ми тут сидим для наших дітей. Шоб у них будуще було.
— Шоб у них було будуще, нужно другу планету открыть.
А на іншому боці:
— З сином їздили до ліцею. Мені так понравився, я прям в восторгє.
— А син, шо?
— Каже, та такоє. А я кажу, синок, мама хоть завтра готова отправить.
Наглядач намагається заспокоїти жінок. Марно.
— Підходить чоловік з Свистунівською пропискою і намагається проголосувати. Я питаю, а чого ви тут голосуєте? Він не відповідає. Кажу колезі, він навєрно глухонімий. Вона питає «Де, ваша прописка»? А він такий «Да». А ми подумали, шо глухонємий.
Дільниця закривається на підрахунок голосів. І члени комісії цілу годину не могли порахувати невикористані бюлетні. Одна коротко підстрижена жінка весь час кричала.
— Та ви шо, хочете сісти? Перещитивайтє!
Всі кричать, матюкаються, але перераховують. І ось нарешті починаються підрахунки голосів. Ставляться столи. Висипають бюлетені на стіл. Жінка, яка найбільше кричала, сідає за стіл і починає рахувати.
— Зеленський, Зеленський, Зеленський, Зеленський, — переводить подих, — Зеленський, Зеленський, Зеленський, Порошенко, Зеленський.
— Та кажи просто Зе, — допомагає член комісії.
— Зе, Зе, Зе, Зе, Пе...
Першу порахували.
— Нести другу? — питає спостерігач.
— Сначала мєня отнєсі.
Нарешті всі голоса перераховані. Все, можна відкривати дільницю.
— Стоп, стоп, стоп, на два голоса больше.
Всі тяжко зітхають. Знову перераховують всі голоса.
— Все, все, зійшлось. 729 і 35.
Всі зітхають, кричать і плескають. Дільниця відкрилася. Можна вийти на свіже повітря.
___
Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government
