Продовжуємо подорож зі Сватового в Ужгород. 11 червня Олександр Верещагін повідомив на своїй сторінці у Facebook про нову подорож. Олександр разом із Світланою Швець, Андрієм і Сергієм Клименками долають відстань в 1491 кілометр.
Журналісти Сватове.City вже зібрали перші дев’ять днів, а Олександр тим часом вже до Кам’янець-Подільська доїхав.
Третє липня — день десятий
Умань — Гайсин — Куна. Проїхали 80 кілометрів.
З Умані виїхали об 11:30. Вирішили виспатися, не гнати, дати час на адаптацію. Відстань у 315 кілометрів до Кам’янець-Подільська вирішили поділити на три з половиною дні, але, забігаючи наперед — вийшло трохи іначе.
Через кілька десятків кілометрів в’їхали у Вінниччину. Дороги в цій області в доброму, а місцями в відмінному стані.
— Одразу скажу, у нашому рідному регіоні дороги набагато гірші, а ще ми стали свідками побудови нового покриття. Проїхалися з вітерцем, — пише у своєму блозі Олександр.
Їхали переважно трасою і вже встигли звикнути до фур та вантажівок розміром з потяг. Через три-чотири десятки кілометра звернули на сільський шлях і відразу ями, каміння, пісок та дороги з бруківки.
Перед Гайсином знову виїхали на автостраду. У місто в’їхали під вечір. Зупинилися перепочити у місцевому парку. З’ясували у місцевих жителів, що пляжів у Гайсині немає. Саші запропонували їхати до Куни, там є два озера. На одному з пляжів і заночували.
Четверте липня — день одинадцятий
Куна — Брацлав — Тульчин — Шпиків — Джурин — Хоменки. Поїхали 105 кілометрів.
Саша пише, що про Гайсин особливо нічого сказати. Райцентр, де проживає 20 тисяч осіб, є декілька комбінатів. Схоже, що центральний парк основа зона відпочинку місцевого населення.
Наступного ранку виїхали до Брацлава, проїжджали через Південний Буг, а далі дорога лісовими масивами і купа сел з закінченням на -тин, -чин, -ів. У кожному селі є церква, на кожній вулиці колодязь, один або декілька храмів. А ще дуже густі ліси і багаточисленні лісництва.
— Окрема тема — це підйоми. Таке відчуття, що Вінниччина складається тільки з горбів та підйомів, — пише Саша.
А ще, вже тиждень постійний вітер в обличчя і це нервує.
Ввечері дісталися маленького селища міського типу Джурина. Там смажать смачний шашлик з картоплею за помірну ціну. Ночували у парку села Хоменки.
П’яте липня — день дванадцятий
Хоменки — Шаргород — Обухів — Муровані Курилівці — Нова Ушиця. Проїхали 102 кілометри.
— Я вже перестав помічати спуски-підйоми, в очах мерехтіло від церков і храмів на кожному кроці, — пише у своєму блозі Саша.
У Муровані Курилівці поїли гарячих страв, відпочили і далі поїхали. Під вечір в’їхали до Хмельницької області. Почався невеликий дощ, одяглися в дощовики, але було холодно.
Невдовзі дісталися доїхали до Нової Ушиці — першого райцентру Хмельниччини. Була дев’ята вечера і все було закрито, але до міні-маркета зайшли. Залишилися ночувати на старому аеродромі.
Шосте липня — день тринадцятий
Нова Ушиця — Дунаївці. Проїхали 38 кілометрів.
Вранці було сонячно і тихо. Півтори години на збори, сніданок і в дорогу.
Перша зупинка у місті Дунаївці. Пообідали в антуражному кафе «Арарат» і виїжджаємо до Кам’янця. Там зустріч з другою групою, хостел, душ та відпочинок. А ввечері знайомство з містом та свято Купали на Хмельниччині.
Дунаївці — Кам’янець-Подільський. Проїхали 37 кілометрів.
«Долетіли» до Кам’янця за пару годин. Траса просто «пєсня». Нова автострада веде прямо в місто.
Поки знайшли хостел зустрілися і поспілкувалися з другою групою. На прогулянку вийшли ввечері. Прогулялись центром, посиділи в кафе.
— Дуже файне і затишне місто. Такий собі маленький Львів, — пише Саша.
Сьоме липня — день чотирнадцятий
Кам’янець-Подільський — Чернівці. Проїхали 90 кілометрів
В обід виїхали з Кам’янця у бік Чернівців, дорога відмінна, після відпочинку їхалось добре. Кілька десятків кілометрів і Олександр в Чернівецькій області.
Буковина зустріла похмурою погодою, пізніше йшов дощ. Спочатку планували проїхати половину маршрута, але вирішили дістатися ближче до міста.
— Проїжджаючи буковинські села, я був вражений тим, які вони чисті і доглянуті. В кожному по декілька церкв і храмів, будинку з розписів, маєтки у вигляді замків. А ще майже в кожному селі кав’ярні і маркети, — пише у своєму блозі Олександр.
Приїхали під вечір, стали на березі річки Прут, а на іншому боці вже виднілися Чернівці.
Всі фотографії з Facebook-сторінки Олександра Верещагіна
