У 2021 Україна відзначає 30 річницю незалежності. Тож з цієї нагоди журналісти Сватове.City підготували серію матеріалів про те, як у Сватовому і районі жили ці 30 років. Якими були ці роки для сватівчан, чи легко жилося. Згадаємо ключові події для Сватівського району, нагадаємо чим жив район з початку проголошення незалежності, що про це згадують місцеві мешканці і які політичні пристрасті вирували на Сватівщині. Отже почнімо. Перший текст про перші десять років незалежності.
Як все починалося
Акт про незалежність України був ухвалений 24 серпня 1991 року — на позачерговій сесії Верховної Ради. А 1 грудня відбувся Всеукраїнський референдум, де 90,32% підтримали рішення народних депутатів. До речі, одночасно з референдумом пройшли й вибори першого президента України, на яких переміг Леонід Кравчук.
Так виглядав бюлетень на референдумі про незалежність України
8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі у Білорусі лідери України, Росії і Білорусі підписали угоду про те, що Союз «як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Своїми підписами Леонід Кравчук, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич скасували договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов оголосив про відставку. Союз РСР остаточно припинив існування.
Протягом двох місяців в Україні набув статусу державного синьо-жовтий прапор, тризуб затвердили як малий герб держави, а також затвердили новий гімн незалежної України.
90-ті роки минулого століття стали найважчим випробуванням для всіх українців. В перші роки незалежності економічна ситуація в країні постійно погіршувалась і всередині 1992 року напруга в суспільстві вкрай загострилась. Політичні діячі України на початку 90-х провалили ринкові реформи. Неконтрольована приватизація засобів виробництва дала можливість найспритнішим привласнити майно, яке десятиліттями будувалося руками всього народу. Так звані господарi «викачувати» з приватизованих засобів виробництва прибутки, нічого не вкладали у його розвиток, чим доводили його до повного розвалу.
Не оминула ця доля і підприємства Сватового, хоча місцева влада намагалася контролювати ситуацію. Наскільки це виходило чи не виходило можна прослідкувати, переглянувши газету «Новини Сватівщини» за ті роки.
Сватівщина у перші роки незалежності України
До проголошення незалежності України Сватівським районом керував перший секретар райкома партії Анатолій Харченко, а головою районної ради був Володимир Сліпець. Коли райкоми лыквыдували Харченко став представником президента у Сватівському районі — головою райдержадміністрації.
У 1993 році, вітаючи жителів району з другою річницею незалежності, Анатолій Харченко писав через газету, що попри економічну кризу працівники промислових підприємств району намагаються зупинити падіння виробництва продукції. На той час у Сватовому ще працювали підприємства. Зокрема, завод торговельного устаткування, масло-екстракційний завод, молокозавод, швейна фабрика, комбікормовий завод, харчосмакова фабрика тощо.
Завод торговельного устаткування у Сватовому
Сільгоспвиробники в нелегких економічних умовах збирали врожаї та намагалися стабілізували падіння виробництва тваринництва. Трималися «на плаву» локомотивне депо та будівельні організації. До речі, саме у 1993 році, попри складний час, розпочалося будівництво корпусу районної лікарні, прибудови до Сватівської другої школи. Районні керівники шукали кошти для продовження будівництва вузла зв’язку, будинку для вчителів, медиків тощо.
Мільйонери без грошей
Ще початок 90-х на Сватівщині, як і по всій країні, запам’ятався своєрідними грошовими знаками. Мабуть, всі пам’ятають карбованці та купони, які на зорі незалежності використовувались як гроші. У Сватівському міському краєзнавчому музеї зберігаються грошові знаки різних років, в тому числі 90-х минулого століття.
Нагадаємо, що за введення національної валюти Верховна Рада проголосувала 11 травня 1991. У вересні того ж року Верховна Рада затвердила номінали банкнот: 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 і 200 гривень. Але тодішній голова правління Нацбанку України Володимир Матвієнко не підписав до друку гривневі банкноти. Тому з 10 січня 1992 року в Україні змушені були запровадити купони багаторазового використання — так звані купоно-карбованці. Тоді сватівчани шуткували, що всі стали мільйонерами. Наприклад, квиток на автобус у Сватовому у 1993 році коштував 10 000 купоно-карбованців, для пенсіонерів — 5000, а діти взагалі їздили за 3000. А от до Харкова квиток тоді коштував вже 34710 купонів, вартість однієї тонни вугілля — 48 000, доставка вугілля по Сватовому — 101 500 купонів. До речі, газета «Новини Сватівщини» за тодішніми цінами коштувала копійки — всього 300 купоно-карбованців. Загалом купоно-карбованці випускалися номіналом від 1 до 1000000 (1 мільйона), щоб легше було рахувати.
І тільки з 2 вересня 1996 року за президентським указом замість купоно-карбованця ввели гривню. Щоправда, за чотири роки тимчасова грошова одиниця знецінилася у 100 тисяч разів. Тобто за 1 гривню давали 100 тисяч купоно-карбованців.
Максимальний номінал у 1996 році складав 100 гривень. То були чималі гроші — майже $ 60. «Двохсотку» навіть друкувати не стали, бо при конвертації у людей просто не було достатньо купонів. Ну, а про 500 гривень у ті часи взагалі не йшлося. Ескіз відповідної купюри художник Василь Лопата створив за власною ініціативою і передав голові Нацбанку Вадиму Гетьману ще у 1992. Але знадобилося 12 років, коли вона стала використовуватися.
Свині та півники замість пенсії
Ще 90-ті роки запам’яталися затримкою у виплаті зарплат та пенсій. Наприклад, у районній газеті від 1 листопада 1996 року ми знайшли цікаву інформацію, коли пенсіонери могли отримати пенсію бартером.
На той час підприємства Сватівщини заборгували Пенсійному фонду чималі суми. Тому за наказом керівника району в газеті підприємства пропонували пенсіонерам частково або повністю погасити виплату пенсій продуктами харчування за цінами виробників.
Наприклад, акціонерне товариство «Харчовик» пропонував пенсіонерам майонез по 70 копійок за банку або по 2,5 гривень за кілограм. Ще пропонував оцет по 55 копійок за пляшку та олію по 1,10 гривень за кілограм. Радгоспи та КСП пропонували пшеницю по 20 копійок за кіло, насіння соняшника по 30 копійок за кілограм, цукор по 1,20 гривень, м’ясо по 2,50 гривень, рибу по 1 гривні, вершкове масло по 5 гривень за кілограм та багато інших продуктів. Навіть пропонували свиней та півників по 2 гривні за кілограм живої ваги. Пенсіонерам радили звертатися до Пенсійного фонду та писати заяви які продукти кому потрібні.
Фото статті в газеті "Новини Сватівщини" від 1 листопада 1996 року
Таку ініціативу тоді запровадив Володимир Просін, який з 1994 року був призначений головою Сватівської райдержадміністрації. До цього він був головою Сватівської районної ради.
Епоха Володимира Просіна
За часи його керівництва в районі активно впроваджувалася газифікація. Не останню роль у цьому процесі зіграв не тільки керівник Сватівського газового управління Юрій Гавриленко, а й керівники сільськогосподарських та інших підприємств, що дозволило провести газ у більшість сіл району. Але і досі немає газу в Оборотнівці, Верхній Дуванці, Полтаві, Ковалівці, Кармазинівці, Стельмахівці, Наугольнівці і ще в деяких дрібних селах. І тільки нещодавно провели газ у село Містки.
Також Володимир Просін багато уваги приділяв сільському господарству. Це був час, коли колгоспи та радгоспи перетворювалися у колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), але керівниками цих підприємств люди здебільшого обирали колишніх голів тих же радгоспів.
Також це був час, коли зароджувалися перші приватні сільгосппідприємства — фермерські господарства, які утворювалися у відповідності до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство». У грудні 1993 року таких фермерських господарств на Сватівщині було вже 32. Землю їм надавала спеціально створена районна комісія. На одного фермера давали не більше 50 гектарів землі. Пріоритет надавався людям, які жили у сільській місцевості. Саме фермери в подальшому створили потужну ланку сучасної сільськогосподарської економіки України в цілому і Сватівщини зокрема. Але тваринництво в районі тоді так і не вдалося врятувати.
Сватівчани згадують, що Володимир Просін ще велику увагу приділяв розвитку культури. Але здебільшого під це розбудовували інфраструктуру Сватового. Наймасштабнішим проєктом була реконструкція та добудова під музичну школу колишнього приміщення райкома партії на площі 50-річчя Перемоги.
Сватівська районна школа мистецтв
Також Володимир Володимирович заснував Міжнародний фестиваль аматорської творчості «Слобожанський спас». Його і досі проводять, щоправда, через кілька років цей фестиваль став Всеукраїнським.
А ще Володимир Просін часто друкував в районній газеті свої розпорядження. Деякі з них були доволі жорсткими. Втім, і час був таким. Наприклад, голова райдержадміністрації своїм розпорядженням міг тимчасово обмежити реалізацію сільськогосподарської продукції за межі району. Або вказати керівнику підприємства на необґрунтоване завищення цін на продукцію та повернути до місцевого бюджету необґрунтований прибуток.
Також було багато розпоряджень щодо незадовільної роботи сільських рад Сватівського району. Зазвичай покаранням за таку роботу було позбавлення недобросовісних службовців премій.
Вітаючи жителів Сватівщини з шостою річницею незалежності України, Володимир Просін наголосив, що Україна відбулася як незалежна держава, яку визнали світові та європейські країни. У своєму вітанні керівник району писав: «Сватівський район — складова частка незалежної України — живе та працює у напруженому темпі, зустрічає велике свято гідними показниками у сільському господарстві: заготовлено більше 17 тонн сінажу, 17,5 тонн сіна. Зернові зібрані на 39 тисячах гектарів посівних площ, намолочено 93 тисяч тонн зерна.
Незважаючи на фінансові труднощі, приділяється увага культурі, спорту. До Дня незалежності реконструйовано стадіон «Нива».
В десятки будинків мешканців села, на ферми та підприємства прийшов газ.
У рік святкування 6-ї річниці незалежності України облаштовано чудову вулицю ім. Забурдаєва. 1 вересня відкриється перша у районі гімназія.
Наряду з тим, що зроблено, є багато труднощів, недоліків. Але сьогодні я хочу побажати вам, дорогі земляки, працювати, вірити у майбутнє, бути добрішими і уважнішими один до одного, любити свій край, свою молоду державу — Україну!
Здоров’я вам і вашим близьким!».
---
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Сватове.City.
Читайте Сватове.City у Facebook.
А ще ми є у Instagram.
Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
