Хутір Куземівка був заснований ще у 1688 році. Заснували поселення військові козаки, а назвали його Куземівкою, бо за легендою засновником поселення був козак Ізюмського Слобідського полку Кузьма (Кузьмін). У центрі села на великій площі у 1835 році побудували дерев’яну Митрофанівську церкву. У 1864 році хутір Куземівка став слободою, де жило 1485 людей та було 274 двори.
Сьогодні до складу Куземівської сільської ради крім Куземівки входять Новоселівське, Кривошиївка, Володимирівка, Підкуйчанськ та Сторожівка. Проживає у громаді 1177 людей.
Про це журналістка Сватове.City прочитала на стенді у приміщенні Куземівської залізничної станції. Сама станція затишна і чиста. Приміщення відремонтоване, як і площа станції. Тут проходить залізнична колія Попасна-Куп’янськ.
Ще через Новоселівське проходить державна траса, що з’єднує Луганську та Харківську області. Нещодавно її відремонтували.
За трасою розкинулося селище Новоселівське. Голова Куземівської сільської ради Олександр Мартовицький каже, що села потроху відновлюють після занепаду.
Олександр раніше 17 років пропрацював на залізниці. У 2010 його обрали головою сільради і вже дев’ятий рік керує громадою. Каже, працювати можна, головне — щоб не заважали.
Куземівська сільрада на "Слобожанському спасі"
Відновлення об'єктів громади
Сільський голова Олександр Мартовицький каже, у першу чергу спрямували кошти на відновлення соціальних об’єктів. Допомогли і європейці. Завдяки фінансуванню Європейського союзу та Програми розвитку ООН в Україні, провели низку заходів з енергозбереження школи, дитячого садка, медзакладів. А з дитячим майданчиком допомогло Генеральне Консульство Федеративної Республіки Німеччини.
Також є проєкти, які фінансуються з державного чи обласного бюджетів.
Новоселівська амбулаторія, наприклад, ще три роки тому ремонтувалася за державні гроші по проєкту Сватівського центру медико-санітарної допомоги. Гроші, як завжди, прийшли у грудні. Відповідно це позначилося на якості ремонту. Вже навесні все протікало, а фарба облізла. Та й відремонтували тільки дві фасадні стіни будинку — на інші грошей не вистачило. Підрядники «зхалтурили» і сьогодні винних не знайдеш. А сільська рада на цю ситуацію вплинути не може, бо не є замовником робіт. Правда, за рахунок проєкту ще замінили вікна та двері на пластикові і встановили новий опалювальний котел.
Вже за гроші сільської ради прийшлося доробляти те, що не зробили підрядники, в тому числі і внутрішній ремонт. Ще за кошти громади зробили новий паркан, ганок, гараж для «швидкої». Сьогодні у сільраді дві медичні машини.
Всередині амбулаторії є кімната для прийому хворих, дитяча, маніпуляційна, аптека. Один раз на тиждень приїжджає лікар і приймає хворих. Старша медсестра Інна Телятникова каже, є все необхідне медичне устаткування. Тому усі необхідні процедури проводяться на місці. Ще в приміщенні є аптека. Єдина незручність — отримання безкоштовних ліків.
Медсестра Інна Телятникова
— Коли раніше такі рецепти виписувалися на папері, то безкоштовні ліки можна було отримати і у нас. Та після введення електронних рецептів пацієнти вимушені їхати до Сватового, — каже Інна.
З 1 січня 2019 сільські медичні заклади утримуються за рахунок сільських бюджетів. Це додаткове фінансове навантаження.
— Спочатку казали, що це тимчасово — до липня місяця. Втім, вже вересень, а питання по сільських медичних закладах і досі не вирішене. Та ми ж не можемо залишити людей без медичної допомоги, — каже Олександр Іванович.
Навіщо потрібен «Теремок»
Через громадську організацію «Теремок» вдалося реалізувати декілька проєктів. Від цієї організації у 2015 році подали проєкт до Державного фонду регіонального розвитку на реконструкцію сільського будинку культури селища Новоселівське.
Ще 10 років тому він був майже зруйнований. Покрівля текла. Стеля, стіни, підлога пошкодилися. Опалення не було.
Всього по проєкту витратили 752 тисячі гривень, з яких 65 тисяч — кошти сільської ради, 10 тисяч — людські гроші. Були відремонтовані всі приміщення, поміняли вікна, двері, зробили опалення, відремонтували бібліотеку, тренажерну залу. Тренажери придбали вже за кошти сільради.
Директор Новоселівського будинку культури Алла Гриценко каже, насамперед відремонтували дах будинку. Потім зробили фойє, що використовується і як танцювальна зала. Стіни у фойє та коридорі прикрашають картини місцевого художника Леоніда Титенка.
Пропонуємо подивитися фото яким був і яким став будинок культури
— Було зруйноване все. Актову залу відновлювали «з нуля». Крім ремонту, у актову залу купили нові меблі, вбрання сцени, музичну апаратуру. Взагалі усі ремонтні роботи виконували за гроші громади, а також за гроші по проєктам, — розповідає Алла Вікторівна.
Але ще потрібно утеплити будинок культури, щоб заощаджувати кошти на його утриманні. Сільський голова каже, утеплення будуть робити за гроші з сільського бюджету.
— Бо вже скільки проєктів не подавали, а їх не затверджують. Таке враження, що йде банальна викачка грошей. Адже за проєкт треба заплатити, за експертизу теж. А обласна комісія, на мою думку, дуже суб’єктивно ставиться до відбору проєктів. Вже й співфінансування ставимо до 30%, а все одно щось не так, — каже Олександр Мартовицький.
Звісно, в селищі є ще будинки, які потребують ремонту, але поступово їх облаштовують місцеві підприємці. Наприклад, на першому поверсі колишньої контори радгоспу розташовані магазин і пошта. Ще декілька будинків теж переробили під крамниці.
Ще у Новоселівці за фінансової підтримки Генерального Консульства Федеративної Республіки Німеччини збудували спортивний дитячий майданчик.
А от освітлення на вулиці провели за кошти сільського бюджету. Олександр Мартовицький каже, сільрада придбала все обладнання і повісила ліхтарі. А платять за світло самі жителі вулиць.
Вулиці в селах прибрані. Олександр Іванович каже, що в сільраді працюють шестеро робітників з благоустрою. Вони прибирають у громадських місцях та на території шести кладовищ. Біля соціальних об’єктів працівники прибирають самі, як і жителі біля своїх будинків.
Чим Куземівській громаді допомогли європейці
Новоселівський дитсадок «Теремок» розташувався на живописній місцині. Територія доволі велика, як і приміщення садка. Ходить туди 17 дітей. У 2012 році за рахунок реалізації проекту ЄС ПРООН по енергозберігаючих заходах у дитсадку поміняли вікна та двері на металопластикові, а ще замінили систему опалення. На це витратили 160 тисяч гривень. Співфінансування було із сільського, районного і обласного бюджетів. Левову частину грошей — 79,3 тисяч гривень, надійшло за програмою ПРООН.
— Ми побудували нову котельню. Від газу відмовилися — дорого. Опалюємо дровами та вугіллям, — розповідає Олександр Мартовицький. — На кухні дитячого садка теж опалювальну піч не викидали. Мало що може трапитися — раптом світла не буде. Ця піч нікому не заважає.
На час мого візиту працівники закладу вже підготувалися до нового навчального року. Кімнати усі готові, тому гуртом приводили до ладу паркан. Допомагали їм і діти.
Одна з головних проблем громади
З Новоселівки до Куземівки ми їхали державною трасою. Вона з’єднує Сватівський і Троїцький райони. Сказати, що там погана дорога — це не сказати нічого. Її там немає, від слова «зовсім».
— Дороги — це наш «головний біль», — каже сільський голова. — Ця державна траса не ремонтувалася з радянських часів. Сьогодні по ній їздять великовантажні фури, бо сватівський міст і досі ремонтують.
Від асфальту і сліду не залишилося. Олександр каже, минулого року закидали щебнем ями на цій дорозі, але вантажівки знову все повибивали. В області начебто «дали добро» на ямковий ремонт цієї дороги зі старого асфальту, який міняють на трасах. Чи це буде ефективно — невідомо.
На під’їзді до Куземівки на пагорбі стоїть напівзруйнована будівля колишнього будинку культури. І що з нею робити — незрозуміло. Грошей, щоб її відремонтувати немає.
Такі зруйновані будинки є практично у кожному селі. Майже 20 років вони нікому не були потрібні, а зараз їх відновлювати немає сенсу.
Що зроблено в Куземівці і хто допоміг
Поряд із сільрадою упорядкований пам’ятник воїнам, загиблим у Другу світову війну. Ще, за словами Олександра, сюди з братської могили перенесли рештки загиблих воїнів — жителів села.
Приміщення фельдшерського пункту у Куземівці вирізняється з-поміж інших. Видно, що будівля утеплена і нещодавно відремонтована. Цей проєкт теж був реалізований по лінії громадської організації по проєкту ЄС ПРООН на суму 561 тисяча гривень. Сільрада виділила 180 тисяч, ще 140 тисяч виділила райрада, 38 тисяч — громадські кошти, решта суми — від міжнародних донорів.
Фельдшер Ганна Бандурова розповідає, що у ФАПі є все необхідне для надання медичної допомоги жителям громади. Всього обслуговується 480 людей.
Куземівську середню школу модернізували у 2018 за обласні кошти. З сільського бюджету виділили 120 тисяч співфінансування. Правда, вікна і двері у школі поміняли ще у 2010 році, коли громадська організація «Теремок» виграла грант по лінії ЄС ПРООН на 160 тисяч гривень.
Тоді міжнародники дали 76 тисяч, а решта — гроші районного бюджету та Куземівської громади. Всередині школу ремонтують за гроші громади. Сьогодні у школі займається 111 учнів. Дітей із сіл до школи підвозять двома автобусами.
— Класи відремонтовані. Коридори теж облаштовані. Але ще потрібно поміняти підлогу у спортзалі, актовій залі та у деяких інших приміщеннях. Ще плануємо міняти дах на школі. Хочеться зробити його із сучасних матеріалів, — каже Олександр Мартовицький.
Дитячий садок «Барвінок» у Куземівці поступово відновлюють за гроші сільського бюджету. Поміняли вікна, двері, зробили фронтони, ремонт всередині. У всіх кімнатах та коридорах зробили натяжні стелі. Ще купили дитяче обладнання. Для економії приміщення опалюється вугіллям та дровами. Вода підігрівається водонагрівачами. До садочка ходить 17 дітей.
Приміщення Куземівської сільської ради відремонтували ще у 2013 році за кошти сільського бюджету.
У будівлі сільради розташована пошта. Працює там Ольга Луньова вже 24 роки. Каже, раніше пошту привозили щодня, а тепер поштарка працює тільки двічі на тиждень. Не отримує навіть ставки, хоча працює і за начальника, і за листоношу.
— Якщо чесно, то сьогодні за цю роботу триматися не варто. Зарплатню зменшили, а роботи добавили. Доставляю пошту по селах на велосипеді. А взимку зовсім погано, адже села далеко. Працюю, бо людей шкода. Вони хочуть отримувати газети, а хто буде доставляти? — запитує Ольга Григорівна. — Голова сільради Олександр Іванович на пошті зробив опалення, якого не було 26 років. Здавалося б, роби собі. Так придумали оптимізацію поштових відділень. А що робити людям у селах не подумали. Привозять місцеві газети через тиждень. А кому вони потрібні через тиждень?
Найголовніша проблема — водопостачання
Однією з найголовніших проблем сьогодні Олександр Мартовицький вважає водопостачання. На території Куземівки немає води через особливості місцевого ландшафту. Тому вода людям подається централізовано. Але водогін, який був побудований ще у 60-х роках минулого століття, весь час потрібно ремонтувати. Зношеність труб, як і іншого допоміжного устаткування, дуже висока. Через аварії на водогоні люди часто залишаються без води, і взяти нема звідки.
Коштує будівництво нового водогону більше 6 мільйонів гривень, а річний дохід сільського бюджету становить 2,6 мільйони. Сільська рада вже декілька разів подавала проєкт, щоб держава допомогла коштами, але обласна комісія проєкт відхиляє.
Не зважаючи на труднощі, громада розвивається, а села поступово відновлюються. Перш за все у цьому зацікавлені самі люди. Але ж головною рушійною силою цих перевтілень жителі Куземівської громади вважають сільського голову Олександра Мартовицького. Люди кажуть, він сам непосидючий і інших підганяє.
