18 листопада на горі біля села Райгородка Сватівського району, де колись було село Сергіївка, зібралися люди, щоб вшанувати пам’ять про свого земляка — Івана Кравченка. Він був побитий до смерті так званими уповноваженими під час тотальної колективізації у 30-х роках минулого століття.
Мешканець Райгородки Андрій Ширков розповів, що його через інтернет знайшла онучка Івана Кравченка Любов. Їй зараз 60 років. Сьогодні вона живе у Ізраїлі. Любов звернулася до Андрія із незвичним проханням — розшукати у Сергіївці місце поховання її діда Івана та встановити на могилі хрест. Казала, нехай хоча б через 80 років настане справедливість.
Любов розповіла, що її дід Іван Кравченко народився у 1904. Жив із дружиною та п’ятьма дітьми у Сергіївці. Були заможними, бо працювали на землі разом до початку тотальної колективізації. Як пише у своєму листі Любов, у вересні 1937 на подвір’я до Кравченків прийшли такі собі уповноважені особи зі зброєю і намагалися забрати до радгоспу худобу і все добро, що було у хаті.
Іван з вилами в руках став на захист свого майна. Адже він пам’ятає, як нещодавній голод «викосив» більшу половину села. Поряд на захист будинку стала його жінка. Тоді уповноважені їх жорстоко побили, а через три дні чоловік помер. Поховати його дозволили, а от хрест ставити заборонили. Так і стояла могила без хреста до сьогодні.
Про ці події Люба дізналася із розповіді своєї бабусі. Але вона й сама в дитинстві часто ходила на могилу діда і запам’ятала, де це місце знаходиться. Вона назвала Андрію Ширкову орієнтири, за якими райгородчани знайшли місце поховання Івана Кравченка. Але замість хреста родина Ширкових встановила пам’ятник загиблому землякові. Вже на могилі Андрій зачитав лист від онуки Івана Кравченка Любові.
Вшанувати пам’ять про Івана Кравченка, крім Андрія та Світлани Ширкових, цього дня прийшли представники райгородської влади Алла Перепелиця та Тетяна Фесенко. А зі Сватового приїхали представники міської влади Євген Рибалко та Олександр Євтушенко, волонтер Юрій Ірха, учасник антитерористичної операції Микола Матвієвський.
Панахиду на могилі закатованого земляка справив протоієрей Свято-Успенської Парафії Православної Церкви України Дмитро Романків. Отець Дмитро каже, добре, що люди пам’ятають свою історію, навіть коли живуть далеко від рідного дому. Адже без знання історичного минулого у будь-якої нації не буде майбутнього.
— Скільки таких могил без хрестів на території багатостраждальної України достеменно не знає ніхто. Сьогодні відбулося освячення пам’ятного знаку надгробного хреста і відбулася панахида за спокій душі Івана. Українців жорстоко вбивали, катували, а потім просто прикидали землею без хрестів та інших позначок. Ми знаємо, що багатьох загиблих та померлих навіть нікому було поховати. Нелюди забирали у багатодітних родин останнє, прирікаючи дітей на голод та страждання. Ми завжди молимося за безвинно убієнних, закатованих голодом чи загиблих в боях за свободу України та рідного дому. І сьогоднішній день пам’яті про одного із закатованих жителів Сватівщини говорить, що треба пам’ятати свою історію, щоб подібні злочини більше не повторювалися, — каже отець Дмитро.
Згори Райгородку видно, як на долоні, а от від Сергіївки сьогодні вже нічого не залишилося окрім кладовища. Деякі могилки прибрані, а деякі покинуті.
Історична довідка: місцеві кажуть, село було засноване ще у 30 роках XIX століття і називалося воно Минтівка. Заснував його поміщик, коли залишив землі у спадок своєму синові — Минку. Потім після столипінської реформи потягнулися на ці землі селяни. Село відроджувалося. На початку ХХ століття тут жило більше тисячі людей.
За 80 років багато чого сталося в Україні, в тому числі і в Сергіївці. Останній житель жив тут років 15 тому. Діти Івана Кравченка після його загибелі пухли з голоду, тому роз'їхалися по білому світу. Від колишнього заможного села сьогодні залишилися тільки чагарники, через які деінде видніються залишки зруйнованих будинків.
За цей час тільки навколо Райгородки зникли хутори Чарльзький, Георгієвськ, Надьожинський, Єпіфанівський, села Сергіївка, Андріївка, Приволка, Андріанаполь.
