Вихід на пенсію для багатьох людей стає чималим випробуванням. Кожен пенсіонер переживає цей час по-своєму. Хтось занурюється у домашні справи, хтось замикається у собі і не спілкується з людьми. Наша героїня навпаки — на пенсії не може всидіти вдома, бо постійно хоче бути серед людей, займатися своїм улюбленим хобі та допомагати іншим. 68-річна сватівчанка Галина Коростій розповіла журналістам Сватове.City чим займається на пенсії.
***
Цей матеріал — частина інтерактивного медіасеріала на Свои.City. Ми зібрали 8 нетипових історій жителів 50+ зі сходу України. Вони розповідають, чим займаються на пенсії і чому обирають активний спосіб життя. Розповідаємо, які можливості є для людей у віці в цих громадах і що їх об’єднує.
***
Галина Михайлівна Коростій народилася у Сватовому у 1952 році. Після школи вступила до торгового технікуму, але забрала документи, бо каже, що торгівля не для неї. Перші сім років працювала у перукарні. Потім закінчила курси секретарки-машиністки і перейшла працювати на сватівський м’ясокомбінат секретарем. А після закінчення у 1991 році Росошанського м’ясо-молочного технікума, працювала там завканцелярією і керувала відділом кадрів. Після ліквідації м’ясокомбінату трохи пропрацювала на комунальному підприємстві, поки його теж не ліквідували. Тоді Галина Михайлівна зареєструвалася у центрі зайнятості і звідти пішла на пенсію у 2007.
Галина Коростій має родину — двох синів з невістками, п’ятеро онуків та двоє правнуків. Був ще старший син, але він трагічно помер ще у дев’ятирічному віці. Про нього у дворі нагадує величезна стара сосна, яку посадив хлопчик. Галина і досі каже, що у неї троє синів. Пішов з життя і її коханий чоловік Віктор. Прожили вони з ним душа в душу 48 років. Галина розповідає, що його смерть була тяжким випробуванням для всієї родини.
— Коли вийшла на пенсію, то спочатку було дуже важко. Я люблю людей, люблю працювати в колективі. Тому часто телефонувала колишнім колегам, цікавилася їхнім життям, допомагала чим могла. Я людина дуже активна. Де б не працювала, завжди організовувала свята, творчі вечори. Як то кажуть була душею компанії, — розповідає Галина.
Та, навіть, на пенсії Галина Михайлівна знаходила собі заняття до душі. Вона постійно була головою, заступницею чи секретарем виборчої дільниці. Каже, бере участь в організації виборчих кампаній ще з 1974 року. І справа не тільки у додатковому заробітку (хоча й це теж). Справа в тому, що їй подобається працювати з людьми. На її виборчій дільниці завжди був порядок і завжди її роботу ставили у приклад іншим.
— Підготувати виборчу дільницю процес доволі важкий та відповідальний. Я люблю порядок, люблю працювати з паперами, тому ставлюся до цього дуже серйозно. На останніх виборах було дуже багато іноземних представників. Пам’ятаю, спостерігачам з Чехії так сподобалася наша дільниця, що вони разом з нами поїхали здавати бюлетені. Було приємно, — розповідає Галина Михайлівна.
Вдома у жінки теж роботи вистачає. Щодня в будинку прибрати, на подвір’ї теж завжди робота є. Літом город, де Галина садить всього потроху — картоплю, помідори, огірки, перець, гарбузи та дині з кавунами. Все, що потрібно у господарстві на зиму. Крім цього, там ростуть ягоди та плодові дерева. Каже, трохи вареннячка закрила та компоти.
За собою Галина Михайлівна слідкує завжди. Щоб якщо вийдеш на вулицю, коли хтось прийшов, то не соромно було. Цьому ж навчає своїх онуків. А ще навчає їх чесності, доброті, любити людей та обов’язково гарно вчитися. І хоча, за словами співрозмовниці, вони ще малі, та вже можуть їсти приготувати, посуд помити, у будинку поприбирати або на городі травичку порвати.
Чому вчаться студенти віком за 60 у сватівському університеті
Віддушиною для Галини Михайлівни після виходу на пенсію став Сватівський територіальний центр обслуговування населення. Там у 2014 організували «Університет третього віку», де навчаються студенти віком 60+.
За словами директорки терцентру Олени Честних, він створений аби об’єднати самотніх пенсіонерів, які проживають у Сватовому, надати їм можливість спілкуватися та не відчувати себе покинутими. В університеті є факультети — літературний, мистецький, інформаційних технологій, основи медицини, іноземної мови, а також ще працюють мистецькі гурти та ансамбль «Співучі голоси». Навіть придумали гімн університету. Сьогодні там близько 150 студентів. У терцентрі свого приміщення немає, тому на час проведення занять орендують залу Сватівського молодіжного центру.
За словами Галини Коростій, у приміщенні терцентра також є тренажери для занять спортом, працює масажний кабінет для всіх бажаючих, є медична сестра, яка перевіряє кров на цукровий діабет, вимірює тиск, робить медичні маніпуляції.
Галина активна учасниця фольклорного ансамбля «Співучі голоси». Каже, спочатку там було тільки шестеро людей, а сьогодні вже 16. Величезна заслуга в цьому художнього керівника ансамбля Олени Ляшик, яка усіх зібрала. Найстаршій учасниці Інні Миколаївні Грицай 81 рік. Галина каже, що «Співучі голоси» — це її спасіння від самотності. Колектив обрав її старостою і вона виконує всю організаційну роботу. Веде спеціальний зошит, де записані всі контакти учасників, організовує разом із працівниками терцентра репетиції та виступи, поїздки на обласні творчі фестивалі, а також на екскурсії. Ще не забуває привітати кожного учасника ансамблю з днем народження.
— Ми часто виступаємо у будинку для людей похилого віку. Також виступаємо під час проводів хлопців в армію, беремо участь у всіх загальнорайонних заходах. Минулого року їздили на фестивалі української творчості у Кремінну та Новоайдар, — розповідає героїня.
Ще Галина Коростій постійно відвідує заняття «Університету третього віку». Навчання там починається у вересні і навчаються студенти аж до червня. Обов’язково проходить урочисте відкриття навчального року та випускний після його закінчення. Заняття різних факультетів проходять щотижня у четвер.
На заняттях пенсіонери зустрічаються з представниками міськгазу та енергозбуту з приводу тарифів, соціального захисту населення з приводу субсидій. Також проходять зустрічі з рятувальниками та поліцейськими, де люди отримують відповіді на свої запитання. Ще запрошують травниць, які розповідають як зібрати лікувальні рослини та коли це роботи. На зустрічах з лікарями слухають лекції про здоровий спосіб життя.
А ще на релігійні свята приходять священники. Тобто кожне заняття несе для людей якусь користь і план цих занять розписаний на цілий рік.
У Галини Коростій теж плани розписані на тиждень вперед. У середу репетиції ансамбля, четвер — заняття в університеті, п’ятниця — гурток «Умілі руки». Там студентки під керівництвом сватівської майстрині Людмили Ананченко роблять різні поробки — квіти, кошики, м’які іграшки, обереги тощо.
На згадку про зустрічі зі своїми друзями з "Університету третього віку" у Галини Михайлівни залишаються фотографії
Також в університеті вона допомагає організовувати різні свята — Різдво, Новий рік, 8 Березня, День Перемоги тощо. Ще там проводять тематичні свята на кшталт українська осінь у японському стилі. За словами Галини Михайлівни, директорка закладу Олена Честних завжди підтримує проведення цих заходів і знаходить гроші на невеличкі подарунки. Допомагають у цьому керівники районної влади. Галина Михайлівна каже, що не важливий сам подарунок, а важлива увага. Тоді люди не відчувають себе самотніми. Єдина проблема, за словами жінки, не всі пенсіонери можуть відвідувати заняття в університеті, бо живуть далеко від центра міста. Маршрутки ходять тільки до обіду та й для пенсіонера 7 гривень на квиток дорогувато.
— Сім гривень туди та назад — це вже 14. Чотири рази на місяць — вже півсотні, а це для деяких людей дорого. Дехто з моїх знайомих запитують чи не жалко мені віддавати гроші на маршрутку тричі на тиждень. Звісно, для мене це дорого з моєю пенсією у 2700 гривень (і це за 39 років стажу). Але я без цього просто не можу жити. Мій чоловік завжди мене підтримував і казав, щоб я обов’язково продовжувала ходити на заняття, спілкуватися з людьми, бо це моє. Навіть коли Віктор помирав, то казав: «Галю, не кидай свій хор, ходи і ти будеш далі жити». Сьогодні те ж саме каже мій син. Так і продовжую жити разом з людьми, — розповідає Галина.
Галина Михайлівна вважає, що кожен пенсіонер у Сватовому може знайти собі заняття до душі в «Університеті третього віку» і не тільки. Є декілька інших гуртків по інтересах. Головне — мати бажання. Хоча багато людей не можуть відвідувати заняття через скрутне матеріальне становище. Навіть учасники ансамбля «Співучі голоси» спромоглися купити тільки вишиванки, а от пошити однакові спідниці для виступів грошей немає. Тому виступають у брюках. А це, на думку сватівчанки, неправильно — жіночий фольклорний ансамбль має співати у спідницях. Також проблемою є те, що немає постійного приміщення, де б ансамбль міг проводити репетиції.
Після початку карантину заняття в університеті не проводяться. Але усіх самотніх пенсіонерів Сватівського району працівники терцентру продовжують обслуговувати. За словами Галини Михайлівни, за необхідності доставляють додому ліки чи продукти. Хоча й під час карантину Галина Михайлівна не забуває спілкуватися зі своїми подругами. Їх дуже багато. Каже, часу не вистачить, щоб усіх перелічити. І якщо комусь потрібна допомога, то вона завжди все організує.
— По життю я оптиміст і завжди шукаю собі якусь роботу. Я вмію вишивати, шити, робити поробки, співати, але все це люблю робити разом з людьми. Якщо когось потрібно підстригти, то теж до мене приходять. Звісно, грошей не беру. Часто відвідую подруг, особливо коли ті хворіють. Загалом здебільшого намагаюся допомагати та підтримувати інших чим можу, бо це моя натура, — каже Галина Коростій.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
