Туристичний гурток у Сватовому діє на базі другої школи вже 35 років. Створив його у 1985 молодий вчитель географії, який приїхав у Сватове після закінчення інституту. За ці роки гурток відвідували сотні учнів з різних шкіл, а багато випускників і досі виступають у дорослій команді Сватівського району на змаганнях з туризму. Крім того, за цей час до пішого туризму додалися такі спортивні напрямки, як скелелазіння та сплав на байдарках.
Про становлення і розвиток шкільного туризму у Сватовому журналістам Сватове.City розповів засновник туристичного гуртка Сергій Сидоренко.
***
Цей матеріал — частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про людей, які розвивають локальний туризм у своїх громадах та за їхніми межами. Вони розповідають про те, чим може бути цікавий схід України для туристів, як вони досліджують Україну та допомагають ставати туристами дітям. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
Партнер серіала — Магазин для мисливців і рибалок «Арсенал»
Все для полювання і рибалки
+38 (095) 338-03-40, Сватове, вулиця Шевченка, 3
***
Народився Сергій в селі Новоохтирка Луганської області. Сьогодні йому 61. Він досі керує шкільним туристичним гуртком і ходить із дітьми у походи. Сергій закінчив Луганський педагогічний інститут імені Шевченка і з 1984 працював вчителем географії у другій школі Сватового. Дружина Ірина теж викладає географію, працює у Сватівській гімназії. Мають дорослих сина та доньку.
Сергій каже, ідея створити туристичний гурток у Сватовому виникла після участі школярів другої школи в обласних змаганнях з туризму у 1985.
61-річний керівник туристичного гуртка Сергій Сидоренко
— Наша команда тоді показала доволі непогані результати, тому й вирішили створити дитячий туристичний гурток. Спочатку подорожували територією Сватівського району, потім — в Луганській області. Були на хуторі Біляєвський, на території Деркульського заповідника, в Ільїнці та багато ще де. А на початку 90-х з’явилася ідея побувати в Криму, — розповідає Сергій Павлович.
За словами вчителя, походи в Крим відбувалися восени щорічно. Спочатку свого обладнання не було, тому доводилося його брати напрокат в обласній станції туризму. Під час кожного кримського походу сватівські школярі загалом проходили до 100 кілометрів.
Учасники туристичного гуртка в поході на байдарках
Діставалися на пів острів поїздом до Сімферополя, потім — до Бахчисарая. А звідти вже йшли пішки запланованими маршрутами до Ялти або через гори назад до Сімферополя. Сергій Сидоренко каже, що ходили і в Карпати, але ця місцевість більш сувора та складніша для дітей.
Від теорії до практики
За словами керівника гуртка, туристичні маршрути розробляються завчасно. Потім їх узгоджують. У Луганській станції туризму ще беруть дозвіл на право відвідування гірських систем. Після закінчення походів звітують і за результатами звітів у заочному обласному конкурсі з туризму отримують місця. Здебільшого призові.
Вчитель каже, аби подолати такі тривалі подорожі, потрібно насамперед, щоб дитина була фізично здоровою. Діти обов’язково проходять медогляд. Також потрібен дозвіл від батьків. Крім того, батьки фінансують подорож. Тільки цьогоріч через карантин не було походів та змагань. Але з початком навчального року заняття відновилися. Та планування якихось заходів залежить від епідеміологічної ситуації як в області, так і в районі.
— Фізичний стан здоров’я дитини — це одна з головних вимог. Адже під час тривалих подорожей, коли за день долали відстань 12-15 кілометрів, фізичне навантаження на дитину доволі велике. Особливо коли під час походу треба перейти річку чи подолати кам’янисті перешкоди, — розповідає вчитель.
Обов’язковими є заняття з техніки безпеки, зокрема пожежної, правила поведінки у транспорті, на вулиці та в лісі, надання першої медичної допомоги. Хоча, за словами педагога, за весь час не було жодного випадку травматизму під час подорожей, такі заняття обов’язкові для кожного.
Під час походів діти ночували в альтанках, їжу готували на вогнищі по черзі. За словами Сергія, жодного разу не чув, щоб хтось поскаржився або відмовився виконувати правила. Взагалі, на думку вчителя, подібні походи зближують дітей, підтримують командний дух. Діти вчаться допомагати один одному, а також цінувати природу. Жоден похід не обходився без відвідування історичних пам’яток будь-якої території, де були сватівські туристи.
Валерія вчиться у Другій школі і ходить до гуртка вже два роки.
— Найбільше мені подобаються походи в ліс. На мою думку, це гарний спосіб поспілкуватися з природою, а ще дізнатися щось нове та цікаве. Особливо ціную спілкування з друзями біля вогнища. А ще нас навчають усім навичкам, необхідним під час подорожі — в’язати вузли, розпалювати багаття, ставити намет тощо. На мою думку, такі знання завжди знадобляться під час будь-якої подорожі. Батькам теж до душі моє захоплення туризмом і вони завжди мене підтримують, — каже дівчина.
Як підготувати дитину до тривалої подорожі
За словам Сергія Сидоренка, більшість походів вони здійснюють влітку. Але теоретичні заняття проходять весь час. Здебільшого теорію поєднують із практикою. Плани теоретичних занять допомагають складати спеціалісти районного молодіжного центру імені Щепенка. Також відвідувачі сватівського гуртка користуються спорядженням цього центру — карабіни, мотузки, намети, килимки, казанки та інше. Ще частину обладнання для школи закупив районний відділ освіти.
Сергій каже, що заняття гуртка проходять тричі на тиждень або в спортзалі або на шкільному подвір’ї. Діти вчаться розкладати намети, зав’язувати вузли, кріпити карабіни, упаковувати рюкзаки. До речі, правильно упакувати рюкзак теж треба вміти. За словами вчителя, необхідно мати тільки особисті речі, без яких дитина обійтися не може: засоби гігієни та змінна білизна, ложка, вилка, кружка. Не треба брати багато їжі, а тільки трохи тих продуктів, які не псуються.
— Це все обговорюється з дітьми, а потім ми закріплюємо все під час коротких подорожей по Сватівському району. Тоді діти самі відчувають, що в рюкзаку потрібне, а що зайве. І вже коли вирушаємо у тривалі подорожі, то проблем не виникає, — каже Сергій.
Як з’явилася у школі стінка для скелелазіння
За словами вчителя, практичні заняття намагаються робити максимально цікавими. Коли виходять до Гапчиного лісу, то змагаються хто швидше розведе багаття, встановить намет, подолає перешкоди або здійснить переправу. Також вчаться орієнтуватися в лісі. Ці всі навички завжди знадобляться у будь-якій подорожі.
Практика в’язання вузлів, встановлення намету, наведення переправи, спуск та підйом по мотузці можна здійснити і в спортзалі. Це стало особливо зручно після того, як встановили стінку для скелелазіння. До речі, вона одна з найкращих в області.
Стінка для скелелазіння у Сватівському спортзалі Другої школи. З'явилася завдяки гранту та спонсорам
— Ця стінка з’явилася завдяки спільним зусиллям як школи, так і спонсорів. Учні Другої школи виграли грант на встановлення стінки. Але грантових грошей вистачило тільки на закупівлю трьох дощок розміром метр на два. А це мало для проведення змагань. Тоді адміністрація школи звернулася до спонсорів. Відгукнулися місцеві фермери, підприємці, керівники інші небайдужі люди. За що ми їм дуже вдячні, — каже Сергій Сидоренко.
Завдяки такому устаткуванню сьогодні у Сватовому проводять обласні семінари та змагання з туризму.
Байдарки чужі, але туристи сватівські
Сергій Сидоренко каже, спочатку напрямок сватівського туристичного гуртка був здебільшого пізнавальний — знайомство з природою, архітектурними та історичними пам’ятками тощо. Сьогодні відвідувачі гуртка, крім скелелазіння, ще займаються водним туризмом — сплав на байдарках.
— Головне завдання нашого туристичного гуртка — це подолання власного страху у дитини. У кожної людини є якісь страхи і передчуття, що щось не зможе зробити — не дійду, не донесу, не подолаю. І подолання спочатку незначних перешкод вселяє в дитину віру та надію, що в подальшому вона зможе подолати більш складні труднощі, які стають на її шляху, — розповідає Сергій Павлович. — Тому, крім пізнавального туризму та спортивного скелелазіння, діти сплавляються на байдарках.
За словами вчителя, сплав на байдарках започаткували 10 років тому. І цьому передувала доволі цікава історія.
Учасники туристичного гуртка у поході на байдарках у 2018 році
— Років 10 тому на одних із туристичних змагань ми познайомилися із керівником Рубіжанської міської станції туризму. Він запропонував нам здійснити похід по річці Сіверський Донець. Зібралася група школярів, які захотіли спробувати себе у цьому виді туризму. Тоді ми подолали річкою шлях приблизно 100 кілометрів від Святогірська до Рубіжного, — розповідає Сергій Павлович.
За його словами, найважчим був перший день походу і діти були трохи шоковані, адже у них не було навиків гребти веслами. Другий день був трохи легшим, а на третій день було вже все добре. З того часу сплав на байдарках відбувається щороку.
Байдарки весь час беруть напрокат. Але було б добре, каже вчитель, якби у Сватовому теж були байдарки. Та для цього знов потрібна допомога спонсорів.
У сватівському туристичному гуртку є місце для кожного
До занять туристичного гуртка може приєднатися будь-який учень чи учениця з різних шкіл району. А ще туристичний гурток на базі Сватівської другої школи відвідують і дорослі. Здебільшого це колишні випускники гуртка та педагоги різних шкіл.
— Дійсно, спочатку гурток створювали тільки для дітей. Потім діти закінчили школу, але продовжують займатися туризмом. Тому відвідують гурток разом зі школярами, ходять у походи і є на сьогодні моїми головними помічниками. Це Сергій Нєпогодін, Женя Горан, іноді з нами ходить Гєна Матвєєв. Також приєдналися вчителі — Дмитро Онопко, Юля Єфименко, Анна Галінська. Вони не просто цікавляться туризмом, а й виступають на різних змаганнях поряд з дитячою командою, — каже Сергій Сидоренко.
Дмитро Онопко працює вчителем фізкультури у Сватівській гімназії. Разом зі своїми друзями він постійно бере участь у різних змаганнях по туризму серед дорослих.
Вчитель фізкультури у гімназії Дмитро Онопко. Працює у туристичному гуртку вже чотири роки, до цього займався там
— Разом із Сергієм Павловичем ми працюємо вже чотири роки. Готуємо дитячі команди до змагань, а також виступаємо самі у команді дорослих. Торік ми здобули перше місце в обласних змаганнях, а до цього постійно були в трійці призерів, — каже Дмитро.
Сергій Сидоренко впевнений, що розвивати туризм можна у будь-якому регіоні. Кожна місцевість цікава по-своєму. У Сватівському районі теж можна побачити цікаві пам’ятки. Потрібно тільки уважніше озирнутися навколо.
За словами вчителя, розвитку пішого туризму в районі нічого не заважає. Також можна розвивати велотуризм. Щодо сімейного відпочинку, то є багато різних водойм, де ще й рибу ловити можна. Взагалі, на думку співрозмовника, було б бажання займатися туризмом, а місце для походу знайти завжди можна.
— На мою думку, заняття туризмом притаманне кожній людині, яка потребує фізичного та інтелектуального розвитку. Усі ми є туристами, бо намагаємося пізнати щось нове, чимось цікавимося, розширюємо свій кругозір та виходимо за рамки буденності. Для звичайної пізнавальної туристичної подорожі не потрібно багато грошей, а потрібні мета та рюкзак за спиною. Коли під час подорожі бачиш емоції дітей, їх захоплення навколишнім світом, то відчуваєш, що туристичний гурток потрібен.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
