Микола Мащенко — уродженець села Мілуватка Сватівського району. Здобув світової слави як режисер-постановник багатьох відомих фільмів, генеральний директор і художній керівник Національної кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка та автор літературних видань. Син простої свинарки, яка виховала десятьох дітей — трьох своїх і сімох прийомних.
Першою його нові фільми дивилася мама
Мати працювала свинаркою в колгоспі. Вийшла заміж у 16 років за чоловіка, в якого вже було троє своїх дітей. Батько працював на залізниці. Та коли Миколі було тільки 19 днів від народження, батька задавив поїзд — нещасний випадок. Згодом Тетяна Кирилівна вдруге вийшла заміж за чоловіка, в якого було четверо дітей. Тобто разом в родині було десятеро дітей.
Родичі та знайомі Миколи кажуть, що він народився 12 грудня 1928, але офіційно у свідоцтві стоїть дата 12 січня 1929 року. З семи років пас корів. Після школи вчився у Харківському театральному інституті на акторському факультеті (1953 рік). Працював спочатку асистентом режисера, згодом — режисером-постановником.
Микола обожнював свою матір — Тетяну Кирилівну. Їй він присвятив свою першу видану книжку «Зоря для матері». Також мама завжди першою дивилася його нові фільми.
Микола Мащенко з мамою і першою дружиною
Відомий український актор і режисер Леонід Биков, який вчився з Мащенком на одному курсі, розповідав, що той завжди був тихим і скромним хлопцем. Всі, хто з ним вчилися, так і не зрозуміли як цей хлопець “вибився” у лідери, став не тільки відомим режисером, а й відомим письменником. Його оповіданнями захоплювалися Василь Земляк, Олесь Гончар, Іван Драч.
Односельці згадують, що у роки війни Микола був ще підлітком. Коли звільняли Мілуватку від німців, біля його хати зупинився радянський танк. Танкіст попросив у Миколи води і якусь книжку почитати. Хлопець побіг до односельця, в якого була бібліотека, і попросив «Овід». А вже після закінчення війни цей танкіст повертався додому через Мілуватку і зустрівся з Миколою. Він дістав «Овід», пошматований уламком снаряду, і сказав, що книга врятувала йому життя. Ця пригода надихнула потім вже досвідченого режисера на зйомки однойменного фільму.
На головні ролі брав не відомих акторів
На головні ролі у своїх фільмах Микола Мащенко брав нікому не відомих акторів. Колись українська артистка Лариса Кадочникова в інтерв’ю Фактам розкрила секрети роботи Мащенка з акторами. За її словами, у звичайному житті він був дуже лагідним та добрим. Тоді як на знімальному майданчику змінювався кардинально. Будь-якого актора він міг довести до сказу своїми галасом або жорстоким поводженням.
Актриса розповідала, що під час зйомок фільму «Як гартувалася сталь» режисер наказав прив’язати молодого актора Володимира Конкіна, роздягненого до пояса і вимазаного штучною кров’ю, до дерев’яного стовпа в павільйоні. Потім режисер оголосив годинну перерву, а Конкін так і залишився прив’язаним. А на зйомках «Овода» закував Андрія Харитонова в кайдани і залишив так його одного на кілька годин. Актор тоді ледь не втратив свідомість.
Лариса розповідає, що і їй діставалося, хоча вони були друзями. Але режисер тільки так досягав потрібного результату від гри акторів, а самі фільми потім ставали шедеврами світового масштабу. Та коли зйомки закінчувалися Микола Павлович, як у казці, змінювався — ставав добрим, лагідним, чуйним. Він підходив до акторів, обіймав їх, дякував, вибачався.
Мащенко на одному з банкетів
За словами Кадочникової, всі думали, що Мащенко з дворянського роду. Бо він завжди одягався охайно і дуже прискіпливо ставився до своєї зовнішності. Його неможливо були зустріти у спортивному костюмі чи просто у футболці.
Кожен фільм робив як останній
Микола Мащенко написав сім книг та зняв 20 фільмів. Кажуть, що кожен фільм створював як останній. Найвідоміші — «Як гартувалася сталь» (1973), «Шлях на Софію» (1977), за який Миколу Мащенка нагородили орденом святих Кирила та Мефодія. Ще він став почесним громадянином столиці Болгарії. За фільм «Овід» (1980) режисер отримав золотий орден Командора від Президента Італії. Потім були «Паризька драма» (1983), «Зона» (1988), «Богдан-Зиновій Хмельницький» (2008).
Над фільмом «Богдан Зіновій Хмельницький» Мащенко працював 12 з половиною років. Як завжди, на головну роль гетьмана запросив тоді ще маловідомого актора — Володимира Абазопуло.
Кадр з фільму «Богдан Зіновій Хмельницький»
В масових зйомках брала участь велика кількість людей — одних вершників було півтори тисячі. Коней перед тим спеціально дресирували. Режисер створював широке історичне кінополотно, успіх фільму був величезним. За цей фільм Мащенко отримав «Золоту Софійську фреску» та став Почесним громадянином Софії (Болгарія).
Під час зйомок
Микола Мащенко — народний артист України, академік Академії Мистецтв України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1982 р.). Його ім’я занесене до «Золотої книги української еліти 2001» та книги «Лідери 21 століття. 500 впливових осіб України, рік 2003». Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, князя Ярослава Мудрого 5-го та 4-го ступенів, «За заслуги» 2-го та 1-го ступенів. Помер 2 травня 2013 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
В Мілуватській школі є експозиція в шкільному музеї, присвячена знаменитому земляку Миколі Мащенку. Там зібрані матеріали про його життя і творчість. Його ім’ям названа вулиця у Сватовому.
За матеріалами вчителя історії Галини Ржевської
та музею Містківської школи
Фото на головній від 24 каналу
