Подовжуємо подорож до Ужгороду. Олександр Верещагін зі своєю командою вже 16 днів в дорозі. Їдуть велосипедами. Саша пише про все в своєму блозі, а журналісти Сватове.City збирають все в онлайн-щоденник.
У нашому щоденнику із Сашиних подорожей вже є чотирнадцять днів, пишемо ще про два. А Сашко вже до Закарпатської області доїхав.
Восьме липня — день п’ятнадцятий
Чернівці — Снятин. Рівно два тижні в дорозі. Проїхали 45 кілометрів.
Проїхавши міст, Саша з Сергієм зустрілися з другою групою та поїхали в парк Шевченка. Там в кафе влаштували спільний обід. Далі поїхали в центр.
Місто із специфічною архітектурою. З написами українською та румунською мовами. Розмовляють українською, російською і з якимсь незрозумілим діалектом чи то румунським, чи то молдавським.
Румунія відчулася ще на в’їзді до міста. В деяких місцевих жителях відразу бачиться приналежність до відповідної нації.
— Чернівці беззаперечно в моєму серці, — пише Саша у блозі.
З міста виїхали всі четверо. Дорога була ідеальною, а кожне село стояло близько один до одного. Було таке відчуття, наче їдеш однією вулицею.
— Або на Буковині живуть найбагатші люди країни, або людська ментальність така, що ти маєш облаштувати своє житло максимально красиво і комфортно. Або люди вміють жити за повноцінними європейськими стандартами, — пише Олександр.
Саші траплялися усміхнені, гарно одягнені, відверті і впевнені в собі жителі. Дещо про них Саші вдалось дізнатися, хтось з них роками працює в Європі, ті хто в Україні займаються лісовим та меблевим бізнесом. В кожному селі, є як мінімум одна меблева фірма.
Все в густій зелені, квітах, немає і близько «халабуд», ніякої живності.
До Снятина їхали четвіркою, декілька разів робили перерви, а потім шляхи знову розійшлись — одні до Косіва, а інші до Коломиї. Переночували на річці поблизу Снятина.
Дев'яте липня — день шістнадцятий
Снятин — Джурів — Косів — Пістинь — Чорні Ослави. Проїхали 85 кілометрів.
Вранці виїхали до Косова, там була денна перерва. Вже за кілька кілометрів було видно гори. Чим ближче до міста, тим вищою ставала дорога. Зустріли групу людей, які йшли на прощу.
«Косів — невеликий райцентр, якраз перед великими горами, дуже затишне і по-справжньому європейське місто», — пише Саша.
В Пістині відкрилися перші нереальні види. Було відчуття, наче їдеш гірськими селами десь у Альпах.
Пізніше вже були скромніші будівлі, пішов дощ. Ночували в яблучному саду села Чорні Ослави. А навкруги вже височили гори.
Всі фотографії з Facebook-сторінки Олександра Верещагіна
