У свої 19 років Микита Горбатенко взяв на себе відповідальність за кілька важливих напрямків громадської діяльності. Він очолює Молодіжну раду при Кремінській міській раді, координує роботу з переселенцями Кремінської громади, які оселилися у Черкаській області та є заступником координатора в Луганській області у громадської організації "Всеукраїнського молодіжного руху “Let’s do it Ukraine”.
Також хлопець залучає молодь до відбудови України, за цю роботу молодіжна рада при Кремінській МВА увійшла до десятки найкращих практик молодіжної роботи в Україні у 2024 році. Тож як саме розвивалося життя після 24 лютого 2022 року молодого хлопця, далі у тексті.
Не можу сказати, що війна стала для мене несподіванкою
Війна для мене почалася ще у 2014 році, і я, як людина, що здатна аналізувати, розумів, що повномасштабне вторгнення росії – лише продовження агресії. Так, був страх, але бажання сховатися не виникало. Навпаки, я вирішив залишатися там, де можу бути корисним, і продовжувати допомагати.
Уже 25 лютого наша команда ГО "Чарівний Пендель" у якій я був головою розпочала активну роботу. Ми розносили продукти, збирали одяг, забезпечували медикаментами та розвантажували гуманітарну допомогу. У цій справі мене підтримали переважно молоді люди, багатьом із яких ще не було 18 років. Вони показали справжню силу духу та готовність допомагати.
Молодь у Кремінній розносить гуманітарну допомогу
Попри всі ці виклики, я продовжую навчання. Одразу у двох закладах. У Харківському національному університеті "ХАІ" я вивчаю публічне управління та адміністрування, а в Кремінському медичному коледжі здобуваю фах лікувальної справи. Навчання для мене – це не лише шлях до професійного зростання, а й спосіб здобути знання, які допоможуть зробити більше для людей і моєї країни.
Коли стало зовсім нестерпно, ми вирішили виїхати
У Кремінній люди настільки звикли до вибухів, що часто не ховалися в укриття, а пересиджували атаки вдома, навіть коли снаряди літали зовсім поруч. Унікальна особливість Кремінної — її лісовий масив — лише підсилювала звуки вибухів, створюючи гучне відлуння.
Я зустрів повномасштабну війну вдома у бабусі. Одразу пішов додому, аби зібрати речі. Найголовніше — забрав надруковані фотографії родини. Я розумів, що це неможливо буде повернути. Ми вирішили виїжджати другого квітня. Дорогою бачили зруйновані автомобілі, які люди просто покинули, намагаючись врятуватися. На трасі стояли затори — тисячі людей залишали свої домівки. А вже 18 квітня я дізнався, що моя рідна Кремінна окупована.
До початку повномасштабного вторгнення в місті проживало понад 23 тисячі людей. Але війна змусила близько 18 тисяч покинути свої домівки. Наша родина переїхала до Умані на Черкащині. Ми оселилися в гуртожитку разом із ще близько 70 переселенцями з Кремінної. Попри шок і втому, ми не дозволили собі опустити руки.
Уже незабаром ми знайшли, як допомогти місту, що нас прихистило. Директор національного дендропарку "Софіївка" звернувся із закликом про допомогу в прибиранні. Ми швидко організувалися: зібралося 25 людей, серед яких були й мої друзі, і знайомі. Ми разом взялися за роботу, наводячи порядок у парку, який є гордістю Умані й всього регіону. Ця акція стала для нас не лише можливістю віддячити новій громаді, а й першим кроком до відновлення нормального життя. Ми зрозуміли, що навіть у чужому місті можемо бути корисними та разом досягати більшого.
Ми шукаємо можливості для розвитку молоді
У сучасній Україні молодь активно шукає можливості, щоб зробити свій внесок у розбудову держави. Я намагаюся використати для цього всі доступні інструменти. Очолюючи Молодіжну раду при Кремінській міській раді, ми разом із громадською організацією "Молодіжна платформа" реалізували проєкт "Діалоги перемоги". Ми організували діалоги у різних громадах, обговорюючи такі теми, як проєктний менеджмент, лідерство, тайм-менеджмент і, звісно, відбудова України. Результатом стало формування пропозицій на місцевому, регіональному, національному й навіть міжнародному рівнях.
Учасники проєкту «Діалоги перемоги».
За 2024 рік ми змогли запустили програму стажування для молоді в Кремінській МВА. Уже 10 стажерів здобувають безцінний досвід роботи в різних структурних підрозділах. Допомогли створити Молодіжний простір "Твоя територія". Ми також брали участь у його функціонуванні, створюючи можливості для молоді розвиватися та взаємодіяти. Організували понад 10 заходів для молоді-ВПО з Луганщини по всій Україні. Залучили понад 1600 молодих людей до наших активностей офлайн. А завдяки нашим офіційним сторінкам у соцмережах охопили понад 8,5 тисяч осіб. Долучилися до консультативно-дорадчих органів на регіональному та національному рівнях, зокрема при Міністерстві економіки України та Луганській обласній молодіжній раді.
Молодіжна рада при Кремінській МВА увійшла до десятки найкращих практик молодіжної роботи в Україні у 2024 р.
Ці досягнення – це не лише моя робота, а результат титанічної командної роботи з молоддю, волонтерами, працівниками Кремінської МВА та всіма, хто підтримував нас. Разом ми показали, що навіть у найскладніші часи можна змінювати світ на краще.
Моя мотивація — це віра в нашу перемогу
Я часто стикаюся зі стереотипом, що молодь після деокупації не повернеться на Донбас, зокрема на Луганщину. Але я впевнений, що це твердження лише частково відповідає дійсності. Молодь готова повернутися, якщо ми створимо для цього належні умови. Головне — запропонувати можливості для реалізації, сприяти створенню робочих місць і підтримувати проєкти, які молоді люди зможуть втілювати на місцях.
Серед наших земляків із Кремінщини вже є ті, хто мріє повернутися й відбудовувати рідне місто. І я поділяю це бажання. У моєму баченні перші кроки після деокупації — це відновлення критичної інфраструктури та освітніх закладів. Освіта — це фундамент майбутнього. Також важливо створити єдиний культурний центр із молодіжною складовою, який стане місцем зустрічі, навчання і розвитку для нової генерації.
Микита Горбатенко
Особисто я бачу своє майбутнє на Луганщині, у Кремінній. Мрію створювати можливості для розвитку молоді та відбудови рідного краю. Мене надихає, що поруч зі мною команда неймовірних, ініціативних людей. Ми хочемо розвивати якісну молодіжну політику в нашій громаді. Але зараз наше головне завдання — дочекатися деокупації.
