Олександру Стопхаю 65. Він — корінний сватівчанин. Каже, що виноградарством займається вже 30 років, але тільки після виходу на пенсію віддався цій улюбленій справі повністю. Сьогодні у Олександра більше 400 сортів виноградної лози. Називає себе колекціонером.
Подвір’я навколо будинка Олександра та Надії Стопхаїв схоже на ботанічний сад. Всюди на квітниках ростуть екзотичні рослини. Доріжки акуратно викладені каменем. У дворі стоїть альтанка, а ще у затінку облаштований куточок для відпочинку. Крім того, квітники прикрашені садовими фігурами казкових героїв.
Ці декорації Олександр робить власноруч з підручних матеріалів. Каже, що величезного медведя взагалі зробив дружині у подарунок на ювілей. Коли підходиш до виноградника, то на порозі стоїть вовк із відомого українського мультика і напис: «Ты ну это, заходи если что...». Видно, що родина тут живе з почуттям гумору.
— Я все життя пропрацював водієм пасажирського автобуса, — розповідає Олександр Стопхай. — Батько у мене теж водієм працював. І син мій — водій. Як то кажуть — сімейна традиція. На Островського жити ми переїхали у 1989. Тоді тут була маленька хатинка, яка стояла на валунах. Один з них і досі стоїть у нас на подвір’ї. За документами побудована стара хата була ще у 1868 році. Але землі було без трьох соток як гектар. Звісно, нам стільки не треба, тому половину землі віддали сусідам. А самі почали потихеньку будувати новий будинок. Брали позику, заробляли. Цікава історія зі старою хатою вийшла. Коли ми її розваляли та вивезли, через декілька днів прийшов до нас дідусь. Каже, тут жила колись його матір. Так коли вона помирала, то сказала йому, що під одним з кутів у хаті заховала чотири золоті десятки. Я ще тоді посміявся. Кажу, дідусь, шо ж ви так пізно прийшли — ми вже всі залишки хати вивезли.
Ще в той час у мене була мрія — посадити виноградник. Я навіть саджанці привозив, але вони ніяк не приживалися. Може тому, що часу не вистачало за ними доглядати. Ми працювали, будували дім. Та, мабуть, і знань у мене тоді ще було мало, як правильно вирощувати виноград. А спитати було ні в кого. У Сватовому особливо цим ніхто не займався. Інтернету тоді не було. Тому я почав передплачувати різні журнали про виноградарство, купувати книжки. Зрозумів, що потрібно обирати такі сорти винограду, які більш пристосовані до нашої місцевості та до нашого клімату.
Серйозно розпочав виноградну справу вже із застосуванням наукових досліджень та порад експертів. І все одно без помилок не обійшлося, як і у будь-якій справі. Дуже гарні сорти російських та казахських селекціонерів. Вони пристосовані до нашого клімату. На жаль, в Україні селекція була слабо розвинута. Найперший урожай, який мені дуже сподобався, — це виноград «Восторг». В той час це був один з найкращих сортів, тому я дуже зрадів, коли виростив таку красу.
Перш ніж висадити ту чи іншу лозу, я спочатку її вивчаю. Читаю багато спеціалізованої літератури. Я вже і сам пишу в журнали про виноградарство — ділюсь власним досвідом. Щороку я купляю 50-60 нових сортів. Висаджую їх на місце старих, які видаляю. Тому вважаю себе не комерсантом, а колекціонером.
Виноградник постійно оновлюю, щоб отримати ще кращий врожай. Тому роботи на винограднику не закінчуються ніколи. Всі сорти у мене прикопні. Тобто я їх на зиму прикопую землею. Більше нічим не вкриваю.
«Прокидається» лоза вже в березні. Я її акуратно звільняю від землі і підв’язую на шпалеру. Чим вище підв’язана лоза, тим більшу вона отримує необхідної для росту та дозрівання плодів температуру. Також чим далі виноградне листя від землі, тим менше воно хворіє. За лозою треба слідкувати весь час і бути готовим для боротьби з хворобами та шкідниками. Якщо ти будеш уважним до рослини, то вона тобі віддячить гарним врожаєм.
Працюю на винограднику щодня аж до пізньої осені. Тому відпочивати на морі чи десь ще не виходить. На зиму лозу обрізаю та вкриваю. Та зимою теж не сиджу без діла — шукаю нові сорти, слідкую за новітніми технологіями та дізнаюсь про нові засоби захисту рослин.
Найбільше гроно винограду, який я виростив, було сорту «Ася». Важило гроно 4,7 кілограмів. Але я ніколи не гонюся за вагою грони та за розміром ягоди. Мене більше цікавлять смакові якості винограду і подобається сам процес вирощування. Наприклад, дуже цікавий сорт «Ред Глоуб». Це американський сорт, який популярний тим, що дуже гарно транспортується та довго зберігається, не втрачаючи смакових якостей. «Червона роза» — теж американка, довго зберігається. Моя дружина просто поклала гроно «Червоної рози» у ящик, так цей виноград їли на Новий рік. Загалом є сорти на будь-який смак. На кожне гроно одягаємо спеціальні мішечки, щоб убезпечити виноград від ос та шершнів.
А от вино готую тільки з винограду «Чорний доктор». Його у мене дуже мало, тому залишаємо тільки для себе. Це дуже старовинний сорт. Йому більш 2 тисяч років і вперше з’явився на території Вірменії. «Чорний доктор» і досі найпопулярніший серед виноробів усього світу. Вино з цього винограду не тільки дуже смачне, а ще й має лікувальні властивості. В ягодах цього винограду міститься велика кількість вітамінів та корисних речовин.
Сьогодні дуже швидко розвивається народна селекція. Щороку з’являються близько 100 нових сортів гібридної форми. Я теж випробовую нові сорти, але це дуже тривалий та кропіткий процес. На це потрібно 4-5 років. Хочеться створити такий сорт, щоб він був за показниками кращий за існуючі.
На кожну лозу чіпляю бирку, на якій вказаний сорт винограду та коли висаджений. Веду спостереження за кожним сортом. Записую у журнал. Потім ділюсь досвідом з друзями чи експертами. Виноградарство для мене більш захоплення. Та все одно врожай продаю. Навіщо нам стільки. На базарі не продаю. Люди приходять додому і купують. Майже на усі виручені гроші знову купляю лозу або якісь необхідні матеріали. Одна тоненька лоза винограду коштує 200-300 гривень. Звісно, з лозою більше потрібно возитися, поки вона приживеться. Та якщо купувати сортову лозу з корінням, то ціни сягають від 5000 гривень. А є такі, що коштують більше 10-12 тисяч гривень.
Як казав відомий український виноградар Віктор Воловик, виноградарство — це така справа, яка затягує тебе повністю. У Сватовому мало людей, які серйозно займаються виноградарством. Я знаю тільки декількох, але у них набагато менше сортів.
Колись до мене прийшов чоловік і попросив розказати, з чого потрібно починати займатися виноградарством. А коли почув наскільки це важка щоденна робота, то відразу його ентузіазм зник. Тому тим, хто хоче займатися цією справою, раджу спочатку запитати себе — чи готовий він до цього.
Не буває такого, щоб сьогодні посадив, а вже через рік отримав великий врожай. 30 років я займаюся виноградарством і весь час шукаю щось нове, — каже Олександр Стопхай.
