Анна Середа — сучасна українська поетеса, родом з Оборотнівки Сватівського району. 28 квітня у неї день народження. Ані виповнюється 34. Життєва стежка завела її у невелике канадське місто Естеван, що у провінції Саскачеван, де вона живе разом із чоловіком Віталієм та чотирирічною донечкою Емілією. Анна пише вірші для дітей тільки українською мовою, а першим критиком є її донька.
Свої вірші Анна публікує і у фейсбуці. Усі вони написані українською для різних сучасних дитячих книжок. Творчі роботи Анни друкуються у багатьох розвивально-пізнавальних періодичних виданнях України та Канади.
Твори Анни друкуються в українських відомих виданнях «Золоте левеня», «Котя малюк», «Карамельки», «Пізнайко», а також у різних фахових журналах для вчителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів «Палітра педагога», «Джміль», «Вечірня казка».
Ці видання добре відомі вчителям, вихователям, батькам, молодшим школярам та дошкільнятам Сватівщини, тому що читаються легко і захоплююче.
Друкується поетеса також у канадських дитячих виданнях «Розумники» та «Разом», а ще у виданні Українського конгресу в провінції Саскачеван (Канада) — «Вісник».
Любов до українського слова у Анни зародилася ще у дитинстві. Її мама — Ніна Середа, тоді працювала вчителем української мови та літератури у Оборотнівській школі. Ніна Дмитрівна каже, Аня почала розмовляти, коли їй не було ще й року.
— Я весь час їй читала українські дитячі книжки. Не зважаючи, що Аня була маленькою, вона вже тоді дбайливо ставилася до книжок. У якому віці почала писати вірші не можу точно сказати. Я тоді вже працювала директором школи, тому менше приділяла часу донці. Але знаю, що для себе вона почала складати вірші дуже рано. Нещодавно знайшла старий зошит, де Аня записувала свої вірші. Так що коли це почалося — складно сказати, але у школі Аня постійно брала участь у всіх творчих конкурсах, — розповідає Ніна Дмитрівна.
Анна закінчила школу із «золотою» медаллю та вступила до Харківського політехнічного інституту на факультет міжнародної економіки за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Університет теж закінчила з відзнакою.
Працювала спочатку в одній із київських фірм головним спеціалістом з маркетингу та методології. А потім одружилася зі своїм земляком Віталієм Огданським, який на той час вже жив у Канаді.
Юна поетеса ще у школі була переможницею багатьох творчих конкурсів — зокрема, «Село моє — для мене ти єдине», конкурси до Шевченківських днів — «Іду з дитинства до Тараса» тощо.
Захопленню до написання віршів не завадило навіть навчання в університеті. Тоді дівчина стала переможницею в одній із номінацій національного конкурсу «Перший крок до успіху» в рамках Міжнародної програми жіночого лідерства.
Але захопилася написанням віршів для дітей з появою доньки Емілії.
— Коли мої твори друкуються, то вже мені неабияка радість і я почуваюся абсолютно щасливою. Вважаю, що мова — духовне надбання кожної нації. Берегти, примножувати і передавати її у спадок — обов’язок кожного українця, хто має у своєму серці любов до Вітчизни, до свого роду. Спочатку писала тільки дитячі вірші, а згодом — казки. Моя донечка Емілія є не тільки неабиякою шанувальницею книжок, а й натхненницею і першим слухачем моїх віршів, прообразом багатьох творів. Прагну своїми потішними віршиками і добрими казочками розвивати дитячу уяву, створювати різні художні образи, наповнювати твори цікавими сюжетами. Адже впевнена, що мова починається з маминої колискової, першої казочки і першого віршика, — ділиться своїми думками Анна.
А ще у Ані дві великі мрії — видати власну збірку творів для дітей і створити періодичне видання українською мовою у Канаді для найменших читачів.
