21 серпня у Сватовому свою книгу «Старобельское эхо Катынской трагедии: свидетели и документы рассказывают» презентував Валерій Снегірьов. Це відбувалося в одній із альтанок у центральному парку відпочинку. Людей прийшло небагато. За словами організаторів, у Сватовому їм відмовилися надати приміщення.
Презентація була приурочена до Європейського дня пам’яті жертв тоталітарних режимів, який в Європі відзначається 23 серпня. Книга присвячена подіям 1939-1940 років, коли Сталін та Гітлер поділили Польщу, підписавши пакт Молотова-Ріббентропа. Яким чином ці події стосуються нашого Слобожанського краю — на ці питання відповів сам автор.
Валерій Снегірьов луганчанин і йому 55. Вивчав історію в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Працює старшим викладачем кафедри соціальних гуманітарних дисциплін Луганської академії внутрішніх справ, полковник МВС у запасі, автор наукових та публіцистичних робіт з історії та правознавства, лауреат Всеукраїнської премії «Смарагдова ліра».
— Темою Катинської трагедії я почав займатися ще у 1988 році, коли писав дипломну роботу. Усі дані про ці події шукав у московських закритих архівах. Мав доступ до паперів, поки Україна у 1991 році не набула незалежності. Книга дослідницька і заснована на реальних подіях тих років, — каже Валерій.
У книзі представлені копії архівних документів, розповіді свідків тих подій та спогади очевидців. Тому авторитетні рецензенти дійшли висновку, що ця книга має науково-практичне значення.
Об’єктом дослідження став стаціонарний концентраційний табір польських військовополонених, який був організований у Старобільську за наказом наркома внутрішніх справ СРСР Берії. Розташовувався табір у колишньому жіночому монастирі, який був ліквідований більшовиками після революції. Потім там була колонія для малолітніх злочинців. А у 1939-40 роках — ще до початку Великої Вітчизняної війни приміщення використовувалося для утримання більше трьох тисяч польських військовополонених офіцерів та науковців. Серед них льотчиця з українським корінням Яніна Левандовська, яка була розстріляна у 1940 році у Харкові, як і більшість в’язнів Старобільського табору.
Письменник каже, у ті роки цей табір військовополонених був не єдиним в Україні. Але найбільші були в Росії — у Катині під Смоленськом та у Осташкові Тверської області. А ще на території України було декілька мобільних концтаборів, де під час репресій разом з радянськими громадянами розстрілювали польських військовополонених. Одне з таких кладовищ розстріляних польських офіцерів є у Харкові.
Як радянські солдати воювали разом з німецькими солдатами проти Польщі у 1939 році, масові депортації та розстріли людей, концтабори для військовополонених, страшна правда про жертв тоталітарних режимів — відповіді на всі ці питання ви знайдете на сторінках книги «Старобельское эхо Катынской трагедии: свидетели и документы рассказывают», яка була презентована для Сватівської районної бібліотеки. Також книгу можна пошукати в інтернеті.
— Запитаєте, чому книга написана на російській мові? Відповідь проста — хочу, щоб її читали і в Росії. Це моя відповідь ідеологічним так званим «антифашистким» лозунгам, які сьогодні декларує уряд Російської федерації, виправдовуючи війну на Донбасі та анексію Криму. Хочу, щоб росіяни знали про злочини колишнього радянського тоталітарного режиму не тільки проти жителів інших країн, а і проти своїх громадян, — каже Валерій.
