Народився у Харкові у 1920 році, але через декілька років переїхав на Сватівщину і жив тут до останніх своїх днів.
За своє життя встиг попрацювати режисером, художнім керівником будинку культури, експедитором, художником-маляром та завгоспом.
Ім’я поета відоме не тільки на Сватівщині, а й за його межами. Про свої роки прожиті тут він написав збірку «Не жалкуй за прожитим». Він також написав багато п’єс та музичних комедій. На вірші Миколи Уманця написаноі десятки пісень.
Рідне місто
Я люблю своє рідне місто
За красу кучерявих садків,
За вируючі ранки росисті
І за тишу ясних вечорів.
За дівочі пісні легкокрилі,
Що порушують спокій нічний.
А ще більше люблю місто миле
За народ гомінкий трудовий.
Я не можу його не любити.
Місту рідному вічно рости!
Хоч і важко на карті світу
Моє місто маленьке знайти.
