Скандальну книжку відомого журналіста і історика Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» можна прочитати і у Сватовому. У місцевій бібліотеці є кілька примірників видання, деякі з них з автографом автора. Але нині книгу «Справа Василя Стуса» в Україні хочуть заборонити. Розбиралися що ж не так з цією книжкою, чому її забороняють, що про свою книгу каже сам автор та до чого тут кум Путіна Віктор Медведчук.
Кіпіані вперше презентував свою книжку 26 травня 2019 на книжковому ярмарку «Книжковий Арсенал» у Києві. А у Сватовому через більше ніж півтора року — 1 лютого 2021 у актовій залі міськради. За цей час видання Вахтанга Кіпіані встигло отримати заборону на розповсюдження.
Поки навколо книги вирує скандал і тривають суди, за словами автора, світом розійшовся її майже стотисячний наклад. Пік продажів припав на жовтень 2020, коли розповсюджувати книгу заборонив Дарницький суд Києва, та окремі друкарні одразу ж запустили у друк нові тиражі видання.
Що не так з книгою Кіпіані «Справа Василя Стуса», чому її хочуть заборонити і до чого тут кум Путіна Медведчук
«Справа Василя Стуса» — публіцистична книга Вахтанга Кіпіані про кримінальну справу, життя і смерть українського поета-дисидента Василя Стуса. Книжка присвячена не всьому життю поета, а лише п'яти останнім рокам. Від моменту початку слідства у 1979 і до смерті, яка і нині залишається не з'ясованою остаточно, у вересні 1985.
Книга написана зокрема на основі розсекречених матеріалів кримінальної справи українського поета та дисидента, які зберігаються у галузевому державному архіві Служби безпеки України. Вивчити ключові документи з колишнього архіву КДБ, які пояснюють як і за що насправді судили українського дисидента, Кіпіані зміг тільки після декомунізації. І це шість томів кримінальної справи та тисячі папірців.
Ніколи раніше документи з колишнього архіву Комітету державної безпеки у такому обсязі не публікувалися. За словами Вахтанга Кіпіані, там багато дрібних, на перший погляд, документів, але саме вони по частинах складають страшну справу Василя Стуса. І фактично стає зрозуміло, що його не було за що судити.
Окрім розсекречених архівних документів зі справи Стуса у книжці автор зібрав свідчення очевидців, листи з в’язниці, спогади рідних та друзів.
В основі книги дослідження судового процесу над Василем Стусом. Але «Справа Василя Стуса» розповідає не лише про тих, хто нищив поета. Тут опубліковані свідчення тих, хто ризикуючи власною свободою, захищав Стуса у суді. Йдеться про товаришок поета Михайлину Коцюбинську та Світлану Кириченко.
Вахтанг Кіпіані презентував свою книжку про поета Василя Стуса у Сватовому
Як розповідає Кіпіані, ці дві жінки фактично виконували функції захисниць Василя Стуса, на відміну від адвоката поета Віктора Медведчука. Який, знаючи про день і час кримінального процесу, не повідомив про це родині Стуса. Дружина поета Валентина Попелюх дізнається про те, що суд триває, з дзвінка Михайлини Коцюбинської. Та це не єдине свідчення того, що Медведчук не захищав належним чином свого клієнта.
— Навіть у радянському процесі адвокат мав досить великі можливості. Однак Медведчук не подав жодного клопотання і не викликав жодного свідка. Більше того, коли суддя надав йому слово на дебатах, він сказав: «Кваліфікацію його дій я вважаю вірною», — каже Кіпіані.
За словами Кіпіані, у Медведчука не було шансів врятувати Стуса, бо рішення у його справі і справах інших дисидентів ухвалювали не у київському суді, а у Московському КДБ. Але у нього була можливість залишитися в історії «порядною людиною». Та він продовжував «захищати» Стуса і служити системі. Попри те, що Стус відмовився від нього.
Сам же Медведчук про захист Стуса каже, що ніякої вини не відчуває, і що поет відбував покарання за ті закони, які порушив.
Спроба Медведчука заборонити книгу
Разом з тим наприкінці серпня 2019 адвокат Василя Стуса у 1980, а нині сучасний політик, з 2019 народний депутат України, голова політради та співголова партії «Опозиційна платформа — за життя», кум Володимира Путіна Віктор Медведчук подав до суду позов з вимогою заборонити книгу «Справа Василя Стуса».
Медведчук пояснив позицію тим, що інформація у книзі нібито не відповідає дійсності. Позов поданий проти Вахтанга Кіпіані, товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Віват» і приватного підприємства «Юнісофт» про захист честі, гідності і ділової репутації Віктора Медведчука.
Перше засідання у справі відбулося 2 жовтня 2019 у Дарницькому суді Києва. Через рік — 19 жовтня 2020, Дарницький районний суд ухвалив рішення у справі, частково задовольнивши позов Віктора Медведчука проти історика та журналіста Вахтанга Кіпіані і видавництва Vivat. Суд визнав окремі факти стосовно Медведчука неправдивими і цим самим заборонив видання і поширення книги «Справа Василя Стуса» і пов’язаних з Віктором Медведчуком матеріалів.
Було заборонено розповсюдження надрукованого тиражу, де міститься інформація про Медведчука, а також супутню інформацію щодо вилучених фрагментів на радіо, телебаченні, у інтернеті та інших засобах масової інформації. У день оголошення ухвали Кіпіані заявив, що увесь тираж книги розкупили.
Під час зустрічі із сватівчанами Вахтанг Кіпіані підписав свою книгу "Справа Василя Стуса"
Вахтанг Кіпіані не погоджується з цим рішенням і під час зустрічі із сватівчанами розповів, що нині справа щодо заборони книги «Справа Василя Стуса» розглядається у апеляційному суді.
— Очевидно, що ми будемо боротися, якщо треба буде, і у Верховному Суді за те, щоб руки Путіна не дістали частину української історії і дослідження минулого не заборонялися, бо фактично закривають рота не тільки мені як автору книжки, а й всім дослідникам, які можуть розібратися, якою була роль не лише самої системи КДБ, компартії, а і її підручних, — каже автор. — Я в книжці приходжу до висновку, що Медведчук фактично асистував КДБ і партійній державі, партійній системі у справі щонайменше двох дисидентів — поета Юрія Литвина і поета Василя Стуса.
Де сватівчани можуть почитати скандальну книгу Кіпіані «Справа Василя Стуса»
Замовити книжку можна у інтернеті. Але можна і не купувати її. Серед тисяч книжок у районній бібліотеці Сватового є шість примірників книжки Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Директорка бібліотеки Лариса Бут каже, декілька примірників з автографом автора. Отримали його, коли Кіпіані приїздив до Сватового.
— Зовсім недавно ми отримали 18 примірників книги «Справа Василя Стуса». Їх передали з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, — розповідає Лариса Петрівна. — 12 ми відправимо на бібліотечні філії по району, інші залишаться тут.
Щоправда, почитати скандальну книжку Кіпіані відвідувачі можуть поки що лише у читацькій залі. Директорка закладу пояснила, що такі обмеження існують поки у рамках реформи децентралізації у бібліотеці займаються переоформленням документів і печаток.
У чому звинувачували Василя Стуса
Василь Стус народився 6 січня 1938 на Вінничині, у селі Рахівка. Дитинство провів на Донеччині, куди батьки переїхали, як і багато інших селян, аби не стати жертвами примусової колективізації. На Донеччині Василь закінчив університет, почав працювати вчителем літератури. Перші вірші почав писати під час строкової служби у армії на Уралі.
У Київ Василь Стус приїхав навчатися у аспірантурі Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР. Стус брав участь у літературних вечорах, зустрічах, підписував протести проти переслідування діячів української культури.
Багатьох його друзів-письменників арештовували і переслідували за статтею 62, частини 1, КК УРСР — «антирадянська агітація і пропаганда». Це було у 60-х.
Перші збірки Стуса видавництва не приймали, тому друкувалися у самвидаві. Вже у незалежній Україні син поета Дмитро Стус докладе багато зусиль, аби літературна й громадянська спадщина Стуса знайшла відповідне оформлення. Василь Стус у цей час активно критикує радянський режим, пише листи у Спілку письменників, виступає за захист прав людини і проти політичних арештів.
Перший раз Стуса арештували 12 січня 1972. Вже у вересні цього ж року Василя Стуса засудили на п’ять років позбавлення волі і три роки заслання за «антирадянську агітацію й пропаганду». Увесь термін ув’язнення Стус пробув у таборі суворого режиму в Мордовії.
Після першого ув’язнення Василь Стус приєднався до Української Гельсінської групи і зрікся радянського громадянства. З травня до вересня 1980 року тривав другий суд над Стусом. Його знову звинувачували в «антирадянській діяльності і пропаганді». Йому присудили ще 10 років ув’язнення і п’ять років заслання.
Василь Стус загинув у холодному карцері у таборі на Уралі в ніч із 3 на 4 вересня 1985 року. Офіційна версія — зупинка серця, та у неї ніхто не вірить. Друзі-політв’язні кажуть, це була справжня розправа режиму над поетом і людиною, який не піддавався тискові.
Фактично Василя Стуса, як і інших дисидентів, звинувачували у тому, що вони писали вірші і хотіли почуватися вільними у своїй країні.
«Ми втратили всяке право належати собі, не кажучи про те, щоб мати свої книги, зошити, записи. Кажуть, коли Господь хоче когось покарати, він відбирає розум. Так довго тривати не може — такий тиск можливий перед загибеллю. Не знаю, коли прийде загибель для них, але я особисто чуюся смертником», — писав Стус в одному зі своїх тюремних записів.
----
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Сватове.City.
Читайте Сватове.City у Facebook.
А ще ми є у Instagram.
Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
