У сватівчанина Миколи Брайловського незвичне хобі. Він збирає кумедні прізвища. Сьогодні у його зошиті їх більше двох з половиною тисяч. Де він їх шукає і чому йому це спало на думку.
Народився Микола Брайловський в Куземівці. Переїхав до Сватового в 1969 році після армії. Працював водієм автобуса, потім в РЕМі, механіком у райлікарні, завгаром в сільгосптехніці. Ще працював у приватного підприємця. Потім пішов на пенсію. 43 роки трудового стажу. Микола Васильович каже, що п'ять років стажу у нього «вкрали». Коли робив в сільгоспхімії, то за нього не платили податки. Тому при виході на пенсію цей стаж не зарахували.
Микола Брайловський каже, що у Сватовому тільки у нього таке хобі - збирати прізвища
Збирати цікаві та кумедні прізвища Микола Брайловський почав ще 40 років тому. Коли читав газети чи журнали, то вухо «різали» незвичні прізвища.
— От я і вирішив їх записувати у зошит. У Сватовому тільки у мене таке хобі. Раніше було багато різних колекціонерів. Хтось збирав поштові марки чи значки, хтось – етикетки з пляшок, календарі, коробки з-під сирників, а хтось – цікаві цитати. Мене ж цікавлять прізвища.
Микола каже, коли читаєш такі прізвища як Брехуненко, Хренов, Поносов, Пересцяка, Цицин, то мимоволі замислюєшся – звідки вони беруться.
Зошит із прізвищами
Колекціонер розповів, що прізвища в Україні почали давати наприкінці 18-го століття. А у давнину були прізвиська. Давали їх з різних мотивів. Бувало людина зробить якийсь пам'ятний вчинок або в її житті стається незвичайна подія. Часто прізвиська давали за особливі риси характеру, поведінки або зовнішності. А потім по прізвиськам і прізвища писали. Часто прізвища давали по назві населеного пункту, де народилася чи жила людина.
— А ще я читав, що коли у давнину хрестили дітей, то церковний писар записував усіх в книгу. І часто саме писар надавав прізвища хрещеникам. Якщо йому подобалися батьки, то й прізвище було підходяще. А якщо чимось не сподобалися або жадібні, то такі прізвища сьогодні потрапляють на мій «гачок».
Сватівчанин показує свій зошит, де записані тисячі прізвищ. Більшість взяті з літератури чи газет.
— Я люблю читати. Найбільше люблю художню літературу. Саме там зустрічається багато кумедних прізвищ. Наприклад — Бомба, Грязний, Рубашка, Пружина, Мандюк, Попка, Поросний, Біда, Набздик, Грех, Трояк, Серемолот, Гнида, Хлебайборщ, Пиль, Халабуда, Дєдя, Худоба, Дура, Сало, Пойда, Вареник. І таких прізвищ у мене в зошиті більше двох із половиною тисяч.
Микола каже, що у 80-х роках, ще в радянські часи, чув по телевізору про одного однодумця. Так той збирав пташині прізвища. Такі як Орел, Синицин тощо.
— Ця людина жила десь на півночі. Дуже хотів з ним поспілкуватися, але так і не зміг додзвонитися. Сьогодні я не знаю нікого, хто б теж мав подібне хобі.
Сватівчанин зауважив, що прізвища передаються із покоління в покоління. І більшість людей не збираються їх змінювати, не зважаючи на їх кумедність. Хоча зараз дуже просто змінити прізвище і навіть ім’я.
— Колись я дивився передачу по телевізору. Там виступали батько і син. А прізвище у них було – Дупа. У них запитують – а чому ви не зміните своє прізвище? Так вони відповіли, що цим зрадять не тільки своїх предків, а і своїх нащадків. Звісно, є випадки, коли змінюють прізвище. Але зазвичай це рідкість.
