"Майбутнє українського Донбасу" — громадська організація, яка була заснована у Сватовому Олегом Якубовим, після повномасштабного вторгнення вона переїхала до Хмельницької області та продовжує активно допомагати жителям Донбасу, а також громаді Кам’янця-Подільського.
Сьогодні, у проєкті “Свої говорять зі своїми зі Сватового” поговоримо з Олегом Якубовим про діяльність організації, її проєкти та плани на майбутнє.
У Сватове я приїхав не випадково
Я народився і виріс у Новодар’ївці, неподалік Ровеньків на Луганщині. Після школи переїхав до Луганська. Навчався у Луганському університеті на психолога. Але вже після третього курсу вирішив спробувати себе в іншій сфері – влаштувався у приватну охоронну фірму «Шериф». Згодом здобув ще одну освіту, закінчивши Київський національний університет культури та мистецтв за спеціальністю «менеджер готельного бізнесу». Проте навички, здобуті під час роботи в охоронній фірмі, залишаються корисними й досі. Ми охороняли високопосадовців, зірок естради, VIP-персон, а також займалися захистом бізнесу та комунальних структур.
Однак у 2014 році, коли ситуація в місті стала критичною, я був змушений виїхати. Тоді я опинився у Сватовому, залишивши в Луганську буквально все — квартиру, бізнес, частину свого життя.
Олег з дружиною у Сватовому
Переїзд у Сватове став для мене початком нового шляху. Спочатку я займався волонтерством, адже хотів підтримати людей під час активної фази воєнних дій. Згодом це переросло в більшу мету — соціальні проєкти, які ми почали впроваджувати у Сватовому та Луганській області. Так і виникла організація "Майбутнє українського Донбасу", яка стала для мене не лише справою, а й способом допомагати відновлювати наш регіон та змінювати його на краще.
Сватове стало для мене новим домом абсолютно випадково. Коли я виїжджав з Луганська, доля звела мене з жінкою з цього міста. Ми розговорилися в дорозі, і вона порадила саме це містечко для життя. Я дослухався до її поради — і не пошкодував. Тут я знайшов не лише прихисток, а й можливість допомагати людям, впроваджуючи соціальні ініціативи. Сватове стало місцем, де я почав писати нову сторінку свого життя.
Батьки завжди казали: якщо заробив більше, ніж потрібно, поділися з тими, хто цього потребує
Благодійністю я почав займатися дуже давно, ще у Луганську. Це було частиною мого виховання — батьки завжди казали: якщо заробив більше, ніж потрібно, поділися з тими, хто цього потребує. До цієї ідеї долучилися кілька моїх друзів, і разом ми створили своєрідне товариство допомоги.
Спершу ми хотіли підтримувати дітей із дитячих будинків. Але, коли глибше вивчили їхні потреби, з’ясувалося, що такі заклади здебільшого добре забезпечені. У дітей було все необхідне. Тоді ми переключили свою увагу на інші категорії та зрозуміли, що найбільшої підтримки потребують діти з ДЦП.
Ці діти часто були позбавлені навіть базових радощів життя. Через обмежені можливості пересування вони практично не виходили за межі своїх квартир. Ми вирішили взяти над ними шефство. Організовували для них свята на Різдво чи День захисту дітей, возили в цирк, парки, супроводжували на міські заходи. Це не вимагало великих витрат чи зусиль. Організатори свят завжди охоче йшли нам назустріч, допомагаючи створити справжнє свято для дітей. А для нас найбільшою винагородою були їхні усмішки.
Олег Якубов у Сватовому
У Сватовому також я був головою обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська ініціатива». Організація на той час займалась патріотичним вихованням, в тому числі поширювала патріотичну літературу. Багато книжок, які випущені на нашої ініціативи. Разом з однодумцями я розробляв і впроваджував соціальні проєкти. Одним із таких був Всеукраїнський фестиваль «З країни в Україну». Тоді все місто зібралося на святкування.
Переїзд та початок роботи в новому місці
На початку повномасштабного вторгнення наша громадська організація "Майбутнє українського Донбасу" змушена була змінити місце розташування. Спершу ми переїхали до Львова, де провели рік, а згодом перемістилися до Кам’янця-Подільського. Тут ми реалізували низку соціальних проєктів, серед яких закупівля медичних інструментів і підтримка місцевих громад.
Фінансування нашої діяльності здійснюється завдяки власним ресурсам, партнерським внескам і участі у грантових програмах. Ми активно співпрацюємо як із місцевими організаціями, так і з європейськими партнерами. Ця співпраця дозволяє нам розширювати можливості та масштаб нашої допомоги.
Останні три місяці стали особливо активні для нашої організації. Серед головних ініціатив:
-
Книги для бібліотек. Разом із Фондом громад "Тірас" ми передали сучасні українські книги 16 бібліотекам Кам’янець-Подільської громади, а також центральній бібліотеці Світловодська. Книги українською мовою отримав і гуманітарний штаб Нижньодуванської військової адміністрації в Києві. Ми віримо, що українська книга не лише збагачує знаннями, а й підтримує національну ідентичність.
-
Допомога молоді. Кам’янець-Подільський фаховий коледж індустрії, бізнесу та інформаційних технологій отримав книги, а його колективу ми вручили подяку за патріотизм і підтримку переселенців.
-
Турбота про тварин. Ми передали 70 кг корму одному з місцевих притулків, щоб підтримати волонтерів та їхніх чотирилапих підопічних.
Окремою важливою ініціативою став проєкт "Chromebooks for children". У його межах ми передали ноутбуки Сватівському відділу освіти, забезпечивши дітей із вразливих категорій можливістю навчатися онлайн. Ця програма була реалізована у співпраці з Науково-технічним центром "Подільський біорегіон" та організацією Nova Ukraine.
Ми впевнені, що лише спільними зусиллями можна створювати зміни. Наша мета — допомагати людям, громадам і дітям, які потребують підтримки. Дякуємо всім, хто долучається до наших ініціатив, і разом продовжуємо працювати заради кращого майбутнього України!
Мрії про майбутнє та побажання жителям Луганщини
Я мрію про те, щоб Луганщина відновила свою силу і стала символом стійкості та процвітання України. Для мене майбутнє рідного регіону — це не лише повернення територій, але й відродження людських цінностей, культури та освіти.
Я хочу, щоб Луганщина знову стала домом, де кожен почуватиметься у безпеці. Мрію, щоб ті, хто змушений був залишити свої домівки, змогли повернутися і побудувати нове, краще життя. Для цього важливо підтримувати освіту, культуру та молодь, адже саме вони є фундаментом нашого майбутнього.
Своїм землякам я бажаю сили, терпіння і віри. Ми не повинні втрачати надії, адже попри всі випробування, Україна обов’язково переможе, і Луганщина знову стане частиною єдиної та незалежної країни. Я твердо переконаний, що все залежить від нас. Наші мрії, наші зусилля здатні змінити майбутнє. Нехай любов до рідної землі та віра в краще допоможуть нам подолати всі труднощі. Луганщина заслуговує на відродження, і разом ми цього досягнемо.
