Продовжуємо подорожувати Галичиною. Спочатку журналісти Сватове.City планували поїздку до Белза. Але карантин вніс корективи. Тому вирішили відвідати туристичне містечко Сокаль, яке є районним центром і куди до адмінреформи входив Червоноград. Чим місто унікальне, чому воно так називається і що там цікавого для туристів нам розповів редактор газети «Новини Прибужжя» та наш тимчасовий гід Андрій Дікальчук.
Сокаль є найпівнічнішим містом Львівщини. Тут живе майже 21 тисяча людей. До Сокаля від Червонограду лише 13 кілометрів. Дістатися туди можна автобусами, які ходять з червоноградського автовокзалу. Середня вартість квитка 8 гривень. Ми доїхали до Сокаля за 25 хвилин.
Чим це місто унікальне
Андрій Дікальчук каже, не зважаючи на те, що місто розташоване на кордоні з Волинню, Сокаль є відображенням справжнісінької Галичини. Жителі цього регіону ображаються, коли люди через необізнаність Сокаль відносять до Волині.
На території Сокаля археологи знайшли предмети з доби мезоліту, неоліту й бронзи, ранньої і княжої, а також грецькі і кельтські знахідки. Про місто вперше написали у 1377 році. Проте історики вважають, що Сокаль був заснований ще у ХІ столітті, а потім на початку ХІІІ його зруйнували монголо-татари. Також історики припускають, що назва міста походить від слова «сокіл». Пов’язують це з тим, що у ХІV столітті тутешній князь Земовит заборонив охоту на соколів.
Сокаль розташований на лівому березі Західного Бугу. А на правому березі річки тоді був замок князя Земовита. Він був одружений на сестрі польського короля. У 1424 році Сокаль став повітовим центром Белзького князівства і у ХV столітті входив до складу Польщі.
Старовинний Сокаль
Місто постійно мусило захищатися від монголо-татарських набігів. Вони грабували та спалювали Сокаль дев’ять разів. На місці спаленого князівського замка за наказом польського короля у 1571 році побудували укріплення, які захищали місто від ворогів. Укріплення повністю розібрали тільки у ХІХ столітті.
У 1772-1918 роках Сокаль належав до Австрії, а з 1939 — це було повітове місто Львівського воєводства.
Вулиці у місті затишні, усі тротуари, як і площі, вимощені бруківкою. Зустрічаються дороги зі старовинної бруківки. На перехрестях вулиць є вказівники, так що звичайному туристу заблукати складно.
Галицьке місто Сокаль багате на пам’ятки архітектури. Це видно по табличках на парканах старовинних будинків. Здебільшого вони будувалися як житлові, але у радянські часи і сьогодні використовуються різними організаціями. У деяких живуть люди, а є й такі, що не використовуються, тому поступово руйнуються.
Тільки по вулиці Шептицького таких будинків декілька. На табличці інформація про сам будинок і його старовинна фотографія. А ще є QR-код з посиланням на історію цієї споруди.
Ще ми натрапили на аптеку «Під чорним орлом». Її у 1897 заснував Євген Височанський. І хоча власник разом із сім’єю у 1939 емігрував до Австрії, приміщення і досі використовують під аптеку. Але одночасно аптека є музеєм зі старовинними меблями та різним аптекарським приладдям.
Міська ратуша в Сокалі
Міська ратуша знаходиться у центрі міста на площі Січових стрільців (колись була Ринкова площа — прим. Сватове.City).
Побудували її на початку ХХ століття і весь час тут розташовувалась міська рада.
Так виглядала ратуша у 1916 році
Церкві Святого Миколая більше 500 років
Миколаївська церква вважається найстарішим храмом у місті і найдорожчою перлиною Сокаля. У 2017 церкві виповнилося 500 років. Збудували її на території міського парку у першій половині ХVІ століття, її вважають колискою Унії православної церкви з Римом. Саме у Миколаївському храмі у 1594 році відбулася нарада православних українських священиків щодо можливості об’єднання з римо-католицькою церквою.
Сам храм будувався як оборонна споруда. Товщина стін більше двох метрів, маленькі вікна, могутні контрфорси. Миколаївська церква є унікальною для Галичини пам'яткою української архітектури епохи Ренесансу.
Поруч з храмом колись була ще дерев’яна церква Пресвятої Богородиці. Разом вони утворювали монастирський комплекс. Але після численних пожеж цю церкву так і не відновили. Храм Святого Миколая теж двічі горів, але його постійно відновлювали. Первісного вигляду церкві надали під час останньої реставрації у 70-х роках ХХ століття. Зараз у церкві є історичний музей.
Сам парк, де розташована церква, великий і потребує упорядкування. Частину парку вже впорядкували — проклали пішохідні доріжки, встановили лавки для відпочивальників та дитячий майданчик, облаштували сучасний спортивний майданчик. Решта території ще чекає на упорядкування.
Кафедральний собор Святих Апостолів Петра і Павла
На центральній вулиці Андрія Шептицького розташований найвеличніший в місті греко-католицький храм Святих Апостолів Петра і Павла, його у Сокалі збудували у 1909 році. Будували собор на зразок Марсельського храму, що у Франції. Зовні споруду прикрашають скульптури Христа та апостолів Петра і Павла.
Церква діє з моменту її освячення, але за радянських часів була православною у складі РПЦ. На початку 90-х на вимогу парафіян храм повернули в лоно Української греко-католицької церкви. Всередині собор вражає своїм вишуканим старовинним оздобленням.
Бернардинський монастир і досі використовують під в’язницю
Бернардинський кляштор (монастир) над Західним Бугом можна побачити хіба що здалеку. І хоча він вважається стародавньою пам’яткою архітектури, але ще з радянських часів тут розташована в’язниця суворого режиму.
Сокальчани розповідають місцеву легенду, що у сімдесятих роках минулого століття керівника в’язниці дратував хрест над головною баштою собору. Він пропонував будь-кому із засуджених, хто той хрест зніме, скоротити термін ув’язнення на п’ять років. Однак ніхто так і не наважився цього зробити.
Історики стверджують, що бернардини прибули до Сокаля у 1599 році, а вже у 1604 розпочали будувати монастир. На це пішло 15 років.
Бернардинський монастир у Сокалі. Фото 1920 року
Це була справжня фортеця, оточена водами річки Рада і двома рядами оборонних стін з чотирма кутовими баштами. Сам архітектурний комплекс монастиря складався з костелу Богородиці, дзвіниці та келій для монахів.
Фото монастиря до пожежі 2012 року
У монастирі була чудотворна ікона Сокальської Богоматері, яка, на жаль, згоріла під час пожежі у 1843 році. Фортеця була сильно пошкоджена під час Першої світової війни. Потім монастир відновили і він діяв аж до 1951 року.
Коли сокальські землі передали Радянському союзу, монахи покинули монастир. Спочатку тут був будинок для людей похилого віку, а з 1958 року і до нині тут колонія суворого режиму, так звана «Сокальська зона», із сектором для виконання вищої міри покарання (довічне ув’язнення — прим. Сватове.City).
Найбільша пожежа в монастирі, яка зруйнувала велику частину приміщень, сталася у 2012 році. З того часу їх так і не відновили.
Єврейська синагога та гетто
У міському парку, неподалік від Миколаївської церкви, ще є майже повністю зруйнована єврейська синагога. Історики кажуть, євреї на Сокальщині з’явилися на початку ХVІ, але у місті їм дозволяли жити тільки у двох будинках. Проте євреї обходили цю заборону і мали 18 будинків. Спочатку вони збудували дерев’яну синагогу, але вона згоріла у 1637 році. Тоді вони збудували цегляну, залишки якої збереглися і донині.
Цегляна єврейська синагога
У роки Другої світової війни усі євреї Сокаля загинули. Їхні будинки німці спалили, а на місці теперішнього парку влаштували гетто.
Зараз єврейська синагога виглядає жахливо — залишилися тільки стіни від колишнього головного приміщення. Всередині на стінах подекуди залишилася ліпнина.
Римо-католицька церква святого Архангела Михаїла
Римо-католицький костел святого Архангела Михаїла почали будувати у 1904 році, але так і не встигли добудувати до початку Другої світової війни. Освятили будівлю тільки у 1942. Розташований він у центрі Сокаля.
Римо-католицький костел у Сокалі
За радянських часів спочатку храм був закритий. Потім там працював продуктовий магазин. На початку 2000-х міська влада передала святиню в оренду греко-католикам. Але зруйнований всередині храм продовжував пустувати.
Тільки наприкінці 2011 греко-католики передали ключі від молитовної зали та суміжних приміщень римо-католикам. Ксьондзи там сьогодні проводять меси як польською, так і українською мовами.
Вид на костел з іншого боку
Проте решту приміщень костелу ще раніше міська влада віддала у довготривалу оренду різним орендаторам, у тому числі телерадіокомпанії «Сокаль».
----
Проєкт travel-журналістики «Пізнаємо Україну разом» товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Голос громади» реалізує в рамках проєкту Луганської обласної ради по обміну досвідом між Львівською та Луганською областями.
